Давно збирався написати про київських водіїв-ідіотів.

Щовечора, коли я повертаюся з роботи додому, спостерігаю однакову картину: на перехресті вулиць Артема та Пимоненка, біля кав'ярні "Шоколадница", обов'язково якась автівка пре на всій швидкості на червоне світло. Тому людям йти на зелене просто небезпечно. Я й не йду – чекаю, поки ідіоти пронесуться. А потім перебігаю на інший бік вулиці Артема.

Але водії-ідіоти мають ідіотський аргумент: після 22-ї години людей на переході мало, а може й взагалі немає, як вони думають. Тим паче поруч немає ДАІ.

Проте, як кажуть, з такими друзями й вороги непотрібні.

Сьогодні о 13:50 на тому самому місці біля входу в "Шоколадницу" мене ледве не збив міліцейський автомобіль з синіми номерами 2027 київської 11-ї серії. Екскре-мент (вибачте, іншого слова не маю) за кермом кудись дуже поспішав, тому без будь-яких сигналів піддав газу та попер – на червоне світло – у бік Лук'янівки.

Дві жінки, що стояли біля світлофора, теж встигли стрибнути назад. А якби ми не встигли?

Спершу хотів розповісти цю історію за телефоном 02. Але там після 50 секунд очікування дзвінок переривається (і так кілька разів). Мабуть, обідають чи у відпустці.

Так я й питаю: міністре Луценко, де там ваша міліція? З народом? Підкажіть, з яким саме. Можливо, зараз Буша в Пекіні охороняє за першоквітневою київською традицією?

Сьогодні вночі Грузія перейшла в наступ. Чотиригодинна пауза з грузинського боку була потрібна для того, щоб сепаратисти "показали себе". Вони й показали...

http://www.apsny.ge/news.php

ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО (1945)

ГОЛОВА

Котилася, як кавун, голова з гори,

як кавун, кривава людська голова.

Котилася голова.

Ще у очах тріпотіли

листя папірці зелені

і стежка намотувалася стрічкою під ноги.

Ще у вухах шурхотіло колосся,

рипів біля колодязя журавель,

гули оси,

сміялася дитина.

Ще на губах висів поцілунок,

ще вони ворушилися

і складалися трубочкою, щоб засвистіти.

Ще зуби жадібно вгризалися у м'якість

грушок-лежанок.

Ще язик розповідав

про веселі пригоди друзям.

Ще щоки відчували тепло подушки

і жінчиного плеча.

Ще у ніс заходили пахощі осені,

прілого листя.

Ще під зморщеним чолом визрівали думки.

А голова уже котилася.

Як кавун, кривава людська голова.

І падали непритомні жінки,

падали непритомні матері та сестри

і простягали по землі довгі руки,

і по руках,

як по білих рушниках,

ішли за головою люди

і шелестіли,

як чорні жалобні стрічки.

Цит. за виданням: Антологія української поезії другої половини ХХ сторіччя/упор. Ковалів Ю.- К.: Гранослов, 2001, с.134.

Те, що російські влада веде жорстку пропагандистську кампанію, як у себе в країні, так і за її межами, ні для кого не є секретом. Завдання цієї кампанії – забезпечення ідеологічного підґрунтя нового статусу Росії у світі. При цьому, як мені вже доводилось писати, ця кампанія багато в чому формується на міфотворчості щодо прадавнього і нещодавнього минулого та навіть сучасних подій. Ці міфи формуються, як для використання в своїй країні, так і за її межами. Їх формування, правда, спотворює реальний світ не тільки в очах простих росіян, але, мені здається, і в очах самих кремлівських правителів. Тільки цим я можу пояснити, наприклад, факт, що Грузія з населенням у 4,5 млн. осіб перетворилась для росіян у ворога номер два у світі.

Один з постійних форумчан УП, якщо не помиляюсь, це був пан suspiria, на днях дав мені посилання на статтю російського журналіста Дмитра Соколова-Митрича, розміщену 31 липня у російському діловому Інтернет виданні "Взгляд", з досить претензійною назвою "Грузии бльше нет" . Я прочитав її, але не став коментувати, бо не історик, і тому аналізувати історичні події, тим більше, які стосуються російсько-грузинських відносин, з мого боку було б не дуже коректно. Але ось, через п'ять днів на сайті "Грузия-онлайн" з'явилась стаття, такий собі алаверди від історика, професора Левана Чхаидзе "Грузии больше нет, или почему не смогли русские закрыть Америку" . Мені здається, читачам УП буде цікаво прочитати їх обидві, і потім зробити свій висновок щодо інтелектуального рівня та рівня аргументів цих двох авторів.

Мудрые люди говорят, что все важное и главное уже написано и сказано... И не так уж сильно меняется наша жизнь: к сожалению, очень плохо мы учим уроки, слишком небрежно делаем работу над ошибками. Вот и приходится опять и опять начинать сначала...

Я часто думаю об этом.

Одно скажу – для думающих и ищущих обращение к классикам будет ох, как полезно в наше время...

Продолжая традиции этого блога, очень хочу опубликовать статью почитаемого мною Михаила Афанасьевича Булгакова. (В прошлый раз я предлагал реминисценции к работам Сергея Николаевича Булгакова, философа. Оба Булгакова – жили на сломе времен, оба исследовали небывалый социальный эксперимент с надеждой и вниманием, оба сделали свои выводы... Оба не нашли себе места под кремлевскими звездами... Просто однофамильцы...)

Предварю текст М.А. Булгакова только двумя ремарками.

Первая. Это – первая публикация Булгакова, авторский жанр – фельетон, опубликован в газете "Грозный".

Вторая. "Как-то ночью в 1919 году, глухой осенью, едучи в расхлябанном поезде, при свете свечечки, вставленной в бутылку из-под керосина, написал первый маленький рассказ. В городе, в который затащил меня поезд, отнес рассказ в редакцию газеты. Там его напечатали", – Михаил Булгаков, автобиография 1924 года. Газетную вырезку автор на всякий случай наклеил в свой альбом лицевой стороной вниз, так она и сохранилась в архиве писателя.

Итак, "Грядущие перспективы" Михаила Булгакова.

Читати далі...

Останніми роками таке трапляється дедалі частіше – на різних телеканалах в той самий час показують одне і те ж. От і минулої п'ятниці здалося, що зіпсувався пульт телевізора.

Читати далі...

Дорогі друзі!

Невдовзі я планую з'їздити на Сорочинський ярмарок (с. Великі Сорочинці Миргородського району Полтавської області) – і всіх охочих туди запрошую (мабуть, найцікавіше – з театралізованим шоу та цілою тусовкою vip-персон – буде 14 серпня). За день до того, 12 серпня о 12-00, я збираюся бути у м. Полтаві, де в агентстві "Новини Полтавщини" зі мною запланована Інтернет-конференція – з політичних, політологічних, соціально-філософських та всяких інших цікавих тем. Запрошую усіх охочих ставити питання – це можна робити вже зараз отут.

Читати далі...

Сьогодні вдень на сайті МВС з'явилося непримітне повідомлення.

Читати далі...

Я знаю всю інертність державної машини. Розумію, що якщо всі чиновники будуть бігати з лопатами та класти асфальт, користі від цього мало буде. І розмію ціну своєчасної допомоги. В тих, хто справді хотів допомогти – часу на засідання, інтерв'ю, зйомки себе коханого на фоні розрухи не було. Першими в бій пішли ті, кому не байдуже, в кого було єдине людське бажання – допомогти.

Читати далі...

Никак из головы не выходит та акция на Майдане. Тем более в связи со скандалом с Владой Литовченко

Читати далі...