13 квітня 1993 р. Кравчук і Шеварнадзе підписали договір про дружбу, співробітництво і взаємодопомогу з Грузією терміном на 10 років з автоматичним продовженням на 5 років. Що і відбулося спочатку за Кучми, а потім за Ющенка.

Тому, м'яко кажучи, дещо дивно було чути теперішні заяви Кравчука, що Україна начебто немає стратегічних інтересів на Кавказі, або заяви і Кравчука, і Кучми про хибність позиції Києва у нинішньому конфлікті. А про що ж був підписаний договір? Тому з правової точки зору все ОК. Зрештою створення ГУАМу, який Москва завжди вважала антиросійським, також відбулося за Кучми, а не Ющенка. Гасло "териториальної цілісності Грузії" завжди було аксіомою для Києва (і це зрозуміло – інша річ, як ми бачимо, наскільки реально втілити його на практиці).

Щоправда, "взаємодопомога" в тексті договору не означає військову допомогу. Але ст. 4 договору, чітко говорить:

"Кожна з Високих Договірних Сторін зобов'язується не допускати використання її території для підготовки та здійснення агресії або інших насильницьких дій проти іншої Сторони".

А це означає, що позиція офіційного Києва по російському ЧФ під час нинішнього конфлікту з формальної точки зору цілком відповідає взятим ним раніше зобов'язанням /і, до речі, секретаря РНБО за підтримку цієї "антиросійської" позиції з Партії регіонів не виключили в котрий раз:) – привіт виборцям на сході!/.

Дивно, але посилань на цей договір я щось не чув в заявах наших політиків або ж в експертних дискусіях. А це якраз допомогло б зрозуміти і нам самим, і російській аудиторії позицію, зайняту Києвом зараз – позицію, яка свідчить про тяглість української політики в регіоні незалежно від змін в українській владі.

В середу 13 серпня інспектор Київської екологічної інспекції Мар'ян Якубовський опломбував будівельну техніку компанії Вагіфа Алієва, яка в прибережній рекреаційній зоні Микільської Слобідки за повної підтримки київського міського голови Черновецького планує збудувати три хмарочоси.

"Ми призупинили будівництво – опломбували бурову машину та дизель-генератор, – розповідає Якубовський. – Адже проект навіть не пройшов державної екологічної експертизи. Крім того, незрозуміло, як взагалі могло вийти, що рекреаційну землю віддали під будівництво. Це пряме порушення Водного кодексу. Якимоcь чином за документами Русанівська протока...стала річкою Десенкою. Хитрість допомогла скоротити відстань прибережної захисної смуги. У маленьких річок охоронна зона значно менша, ніжу у великих. У Дніпра вона за законом – 100 метрів, а в малих річок – 25-60".

В інтерв'ю газеті "24" "Забудовники потоплять Київ" Якубовський розповів і про інші екологічні загрози місту.

Газета "24" детально розповідала про боротьбу мешканців Слобідки із незаконною забудовою – можливо, цей досвід буде цікавим іншим.

Незаконність будівельних робіт, нарешті, визнала і прокуратура.

Тиждень, що минув, виявився настільки вдалим для борців із незаконними забудовами, що навіть "Газета нашого района (Дарница, Березняки, Русановка) " вийшла з першою шпальтою "Мы прогнали бетономешалки. Жители пока побеждают". Крім Слобідки, йшлося ще про конфлікт на вулиці Будівельників, 30 та на Березняківській, 36.

Не знаю, як за цими двома адресами, але "перемога" на Слобідці тривала не довго. Люди Алієва позривали пломби "екологів", начхали на прокуратуру – і продовжують роботи. Єдина інформація, яка є доступною для мешканців Слобідки – це попередження на паркані, що заходити на буд майданчик не можна, бо там "злі собаки."

Собаки" у Алієва і дійсно злі. Подейкують, до речі, що його партнером у забудові є сумно відомий Фірташ, а зв'язки останнього – добре відомі і залишають мало шансів в тому, що Слобідка зможе вистояти.

Ділова преса неодноразово писала про партнерські зв'язки Фірташа та Алієва. Про це згадувала і "Українська правда".

Забудова Русанівської протоки на Слобідці, власне кажучи, розпочалася з появи там ресторану "Золотий берег", який в столичній бізнес-еліті позиціонується як ресторан Фірташа. Все це, рівно як і нещодавня інформація про грандіозні будівельні плани Фірташа на південному-заході Києва вселяє підозри, що партнерство Алієва та Фірташа поширюється і на знищення рекреаційної зони на Слобідці.

Всеукраїнське об'єднання "Свобода" вимагає перевірити наявність громадянства Російської Федерації у керівництва Автономної Республіки Крим.

Як відомо, Москва розпочала окупацію Грузії, мотивуючи агресію потребою "захисту" своїх громадян.

Всі знають, що Російська Федерація забезпечила своїми паспортами більшість південних осетинів. В першу чергу це стосується маріонеткового керівництва Південної Осетії (зауважимо – грузинської автономії), яке повністю складалося з громадян РФ.

Ось лише ключові посади цього "автономного уряду":

- прем'єр Юрій Морозов – уродженець Башкортостану, перед тим як у 2005 році очолити "уряд" Південної Осетії, працював комерційним директором Курської паливної компанії;

- начальник місцевого КҐБ Анатолій Баранов раніше очолював філію ФСБ у Мордовії (РФ);

- керівник МВС Міхаіл Міндзаєв – апарат МВС Північної Осетії (РФ);

- міністр оборони Васілій Луньов був військовим комісаром Пермі (РФ);

- секретар Ради безпеки Анатолій Баранкєвіч – колишній заступник військового комісара Ставропольського краю (РФ).

Едуард Кокойти працював першим секретарем Цхінвальского міському ВЛКСМ, помічником депутата Держдуми Російської Федерації Чєхоєва, після чого став "президентом" Південної Осетії.

Цілком очевидно – це агентура Кремля. Перед нею поставили чітке завдання – вести антидержавну політику в Грузії, постійно дестабілізувати ситуацію та слугувати форпостом Росії на Кавказі.

Читати далі...

Сьогодні на вебсторінці УНІАН розміщена моя стаття, присвячена російсько-грузинській війні.

За традицією розміщую її і в своєму блозі в УП. Враховуючи, що декілька днів я не буду мати доступу до Інтернету, прокльони на мою адресу можна не писати. Все-рівно не зможу прочитати і відреагувати на них.:-)

Читати далі...

Медіа-експерти вже неодноразово звертали увагу на зашкально чорнушний характер новин каналу "1+1". Про це, зокрема, писав Вахтанг Кіпіані в "Кореспонденті" та Наталя Лігачова на "Українській правді". Щойно я отримав моніторинг вечірнього (19-30) випуску новин ТСН. Якщо хтось хоче, не приведи Господи, повіситись, а духу бракує, зробити останній крок у вічність дозволить продукт пані Катеринчук. І чому ми дивуємось, коли читаємо результати соціологічних досліджень (служба Копатька), згідно яких українці є найбільш песимістично налаштованою нацією в СНД.

Отож, так в понеділок виглядав світ в очах кореспондентів ТСН.

Вогняна стихія перебрала у водної. Горить Харківщина, підпал.

Лісові пожежі на Дніпропетровщині, Луганщині, Полтавщині. Пожежа через підпал стерні.

Пожежа на Чернігівщині. Головна версія, через стрільби на полігоні. Військові заперечують, вони гасили пожежу. Загинула людина. Згоріли 20 будинків.

Протриматися з вогнем ставить завдання МНС. Температура до 36 градусів.

На Карибах стихія забрала життя близько 50 людей.

Росія не може назвати дату виводу військ. Грузія вимагає обміну полоненими, всіх на всіх. 133 загиблих з боку Грузії. В Грузії влада і опозиція єдині, Грузія повинна вступати до НАТО. Російські танки чавлять поліцейські машини грузинського блокпосту.

Німецька пара каталися на літаку, впали на високовольтні лінії.

Маски шоу в Києві. Спец-підрозділ "Беркут" зруйнував автостоянку. Виконав розпорядження суду.

В Пекіні Україна здобула ще 2 бронзи на Олімпіаді.

За 2 роки головний стадіон України набуде нового вигляду – заявляють німецькі підрядники.

Битви за землі – почастішали. Намивають рукотворні береги з піску і будують котеджі. За законом це заборонено. Вартість 25 млн. доларів.

Зерновий бум. Цього року Україна може експортувати 17, 5 млн. зерна. На зерні знову зможуть заробити трейдери, а не аграрії. Елеватори переповнені.

Битва за врожай – набуває воєнної компанії. 2 комбайни підірвали гранатами. На Кіровоградщині. Фермери – категорія ризику. Вбили фермера.

Землю в селах роздаватимуть безкоштовно, в 500 селах, які вимирають.

Вчителі – до зброї. Вчителю дозволили носити зброю в Техасі.

Кожен 14 українець відчув на собі міліцейські катування.

ДТП на українських дорогах. Загинуло 34 людей.

Діти відпочивають в Криму з постраждалих районів. Деякі діти відмовляються – допомагають батькам. Збирають гриби.

Собаки за здоровий спосіб життя. Хмельниччина.

Слава Богу, нікого не загризли.

Эти интервью собрали 12-14 августа Мерико Габашвили и ее коллеги-учителя у беженцев, находящихся сейчас в школах Тбилиси.

Читати далі...

Сьогодні п. Кислинський заявив про "ознаки державної зради" Тимошенко і про те, що "Рубікон перейдено". Було також оголошено, що матеріали передано до правоохоронних органів. Тому маємо отримати їхні офіційні висновки на ці звинувачення. Ворожнеча між нашими державними структурами вже давно стала відкритою. Але "перейти Рубікон" означає розпочати війну. На Кавказі воюють Росія і Грузія, а у нас воюють урядовці між собою. Про яку обороноздатність і захист національних інтересів можна за цих умов говорити?

З моїх відповідей на запитання читачів журналу "Корреспондент" (у наступному числі):

Уважаемая Оксана, видимо Вы следите за последними событиями в Грузии. По Вашему мнению, на чьей стороне правда – Путина или Саакашвили. И верите ли Вы в реальную угрозу для Украины со стороны России? Ирина Вайда, Одесса

ОЗ: – Спасибо Вам за этот вопрос, важнее его сейчас нет. Это не тот случай, когда можно быть "за белых или за красных". Это гонг мировой войны. Впервые в Европе после 1945 г. иностранная армия вторглась на территорию суверенного государства, не имея на то ни мандата ООН, ни иных международных правовых полномочий (виртуальные "2000 осетин", убитых российскими СМИ, – отмазка "для внутреннего употребления"). Ближайшая аналогия – 1938 г., Германия в Судетах. На этом фоне обсуждать внутренние проблемы Саакашвили – все равно что спорить о семейной жизни соседа, когда к нему в дом вломились бандиты. Обезумевший российский режим сделал свою заявку на "новый мировой порядок", и угрозы в адрес Украины как "сферы российских интересов" из уст его руководства уже прозвучали. Если мы сейчас заткнем уши и сделаем вид, что ничего не слышали, завтра нас ждет участь Польши в 1939 г. И "забалтывание" или замалчивание этой угрозы – уже не трусость, а преступление.

12 серпня 2008 року на сайті інформаційного агентства "Новини Полтавщини" відбулася відео-online-конференція з Андрієм ОКАРОЮ – відомим московським політологом та політтехнологом, кандидатом юридичних наук, директором Центру східноєвропейських досліджень, а також членом Організаційного комітету з підготовки до відзначення 300-річчя Полтавської битви. Питання торкалися політичного процесу в Україні, російсько-українських відносин, перспектив розвитку Полтави та Полтавської області, 300-ліття Полтавської битви, а також особистих питань.

В першу чергу наводимо спілкування учасників конференції стосовно військового конфлікту в Грузії.

"НА КАВКАЗІ ДВІ ПРАВОСЛАВНІ КРАЇНИ ВОЮЮТЬ МІЖ СОБОЮ ЗА ТОРЖЕСТВО ІСЛАМСЬКОГО ТЕРОРИЗМУ"

Читати далі...

Тбилиси и окрестности столицы переполнены беженцами. Большинство бежавших размещены в школах и зданиях государственных учреждений. По официальным данным всего за время конфликта зарегистрировано около 120 тысяч покинувших свои дома жителей.

Один из самых больших Refugee Camp расположен недалеко от международного аэропорта Тбилиси на территории недостроенного молокозавода. На бетонном фундаменте разбиты большие армейские палатки. Тут же в раскаленной от солнца бетонной пристройке разместились добровольцы, помогающие организовать своевременную доставку одежды, продовольствия и воды.

Читати далі...