Ігор Одокієнко, керівник проекту "Черкащина від краю до краю. Туристичний фотопутівник" надіслав Оргкомітетові такого листа:
Відкритий лист-звернення до краєзнавчої та туристичної Інтернет-спільноти України
Шановні добродії, однодумці!
Два слова про себе. Дозвольте відрекомендуватися. Живу в Черкасах, мандрую, цікавлюся всім, що пов'язано з історією та природою країни. Готую до видання власний путівник по Черкащині. Все.
Вчора я повернувся з чергової експедиції по Черкащині – хочеться здійснити свою мрію, видати книжку до кінця літа, а матеріалу не зібрано ще багато.
Одним з давно запланованих напрямків був Монастирищенський район (Східне Поділля). Тут, крім іншого, розташовані дві начебто вцілілі садиби в селах Сарни та Леськове.
САРНИ
Трохи історії. Тут був маєток Сарнецьких, з парком та палацем ХІХ століття.
За Совєтів тут існував дитячий притулок, лікарня, до останнього, поки був колгосп – дитсадочок.
Я не встиг побачити споруду взимку. Той, хто не побачив – запізнився назавжди. Сарни відвідав 30.05.2008 р. На під'їзді до села зустрічає невідома індустріальна споруда початку ХХ ст. – не млин, не цукроварня, але в "готиці". Далі питаємо місцевих – де колишній маєток? – Так його ж розібрали! -Коли? -Та місяць тому ще стояв!
Проїхавши декілька сот метрів потрапляємо на галявину біля ставка, посередині: що це – Чечня, Ірак? Ні – це крутіше – Черкащина в травні 2008 року!!!
Це, як сказали місцеві, "діла" нового володаря села, який "продав" споруду комусь з Монастирища. Поряд акуратно складені штабелі колонної, фігурної цегли, вже загорнутої в плівку для відправки. Підвал завалений, серед руїн стовбичить колона, та залишилось декілька дверних отворів, все...
Повірте, стає страшно...
ЛЕСЬКОВЕ
Далі відвідали-таки Леськове, під Монастирищем.
Величезний неоготичний палац збудовано в кінці ХІХ- на початку ХХ ст. власниками маєтку Казимиром та Карлом Даховськими. Палац вражає розмірами, розмахом, стилем. Зубчасті стіни, вежі з гвинтовими сходами, містки та арки, залишки внутрішнього оздоблення, розгалужена мережа підземель, власне парове опалення, цегла виготовлена на власній цеглярні (сам пан контролював якість, аби дзвеніла!), парк зі ставом, остріцем, "дачею" сестри, господарськими спорудами – все збереглося, але в дуже занедбаному стані. Все обгороджене довжелезною цегляною стіною з підмурівками. Тут можна знімати кіно про середньовіччя, тут можна зробити музей-замок, готель "під старовину", та що там говорити...Після "великого" жовтня володарі втекли до Польщі. Тут було розміщено військовий санаторій, потім, по війні, санаторій для туберкульозників, в 1970 році з якихось причин санаторій анульовано та розташовано військову частину – казарми та склади. Вона існує дотепер. В минулому році військових виведено, все вивезено, але залишилась охорона, яка охороняє маєток. Вже рік територія продається як цілісний майновий комплекс, 69 га, з лісом, ставом тощо. Балансова вартість окремо палацу – 10000 грн. Покупців ніби ще немає. Питання – кому та під що його продадуть? Чому не здійснюється передача від департаменту МО до відповідної державної установи, наприклад Мінкульту, Мінтуру? Може комусь вигідніше "зібрати навар" з продажу, розібрати його на цеглу?
Це все думки вголос.
Потрапити в маєток можна. Але не просто. Треба домовитися з начальником охорони або командиром. Але вони є не завжди, частіше в робочий час. Люди вони нормальні, "понятливі". Пропускають, якщо сказати, що ви дуже цікавитесь старовинною архітектурою. Охоронець (місцевий) може провести екскурсію по території. До речі, вся ця інформація люб'язно надана ними без усяких перешкод, але правдивість, звісно, не гарантую.
Я просто на мить збагнув можливу долю замку, коли згадав попередній, стало ще страшніше, хотілося кричати. З чого ж почати? Що треба зробити, щоб ця перлина дійсно стала прикрасою, залишилась в державі, перетворилась на туристичну атракцію? З Міноборони, чи з відділу "культурної спадщини" ОДА? Чи може з "Золотої підкови"? Можливо, все не так і погано, можливо цей розпач просто від браку інформації.
До речі, ні загибла, ні все ще існуюча споруда не включені до жодного каталогу архітектурних пам'яток.
Підіб'ємо підсумки вандалізму на Черкащині.
Знищено шедевр садово-паркового мистецтва та архітектури в Мошнах – Воронцовський палац та Вежу Святослава. Останню підірвано фашистами, а цеглою селяни вимостили шлях. Така ж сама доля спіткала чудовий палац Кантакузених-Сперанських в Мойсівці (Драбівський р-н) та Великий Бурімці в 1918 та 1921 рр.
Перелік міг би бути довший за цей лист, не в цім річ.
Я можу зрозуміти вандалізм 20-тих років або часу 2-ї світової, коли це робили комісарські або фашистські покидьки.
Але зараз – 2008 рік. Начебто епоха відродження культурної спадщини та "рік замків України".
Сучасні вандали страшніші за всіх – бо свої! Все, що дивом залишилося дотепер, майже не має шансів вижити. Колгоспів немає, там де споруди зберігалися завдяки сільській інфраструктурі – дитсадкам, лікарням тощо, зараз є тільки жертвою "земельних хижаків"; всім відомо скільки коштує земля. Що там якась стара халабуда – бариги пустять її на "шрот", бо цегла дуже міцна, та й антикваріат в ціні. Це вже не просто "бєспрєдєл" – це злочин. Не хочу поки нікого звинувачувати, але сподіваюсь що місцева влада "ні до чого". В нас вже відібрали Трахтемирів – спробуйте туди дістатися! Що на черзі?
Чому почав з Інтернету? Просто тут найбільш активна й гідна частина нашого суспільства. Держава в кабінетах нічого не зробить, це потрібно тільки нам і нашим дітям.
Проаналізувавши всі ті ресурси, до яких сам постійно звертаюсь, я прийшов до висновку – ми всі робимо одну справу популяризації культурної спадщини власними зусиллями! Тільки порізно.
Тому я звертаюсь до Вас – тих, кому це не байдуже, відгукніться! Напишіть, хто що думає з цього приводу. Яким чином ми можемо вплинути на процеси, які стоять на межі незворотності.
Шановні автори краєзнавчих сайтів, присвячених замкам, палацам, паркам та храмам, "Зелені туристи" та їхні асоціації, автори туристичних клубів та сайтів, автомандрівники! Це повинно турбувати вас, бо якщо справи підуть з таким розмахом – завтра нам з Вами не буде чого відвідувати! Якщо вважаєте, що цей лист дурниці – киньте його в корзину, якщо вважаєте корисним – оприлюдніть на своєму сайті, хай почують.
Моя пропозиція дуже проста – треба об'єднати зусилля і відпрацювати програму дій по збору інформації, популяризації та захисту історичних пам'яток. Все.
Діяти треба негайно.
Ми вже бачимо, як наша історія руйнується у нас на очах!
