Іван Андрусяк Поет, дитячий письменник, літературний редактор видавництва "Грані-Т"

Стихійне лихо з трьох літер

02 липня 2013, 20:21

Цього літа моя сім'я долає стихійне лихо з трьох літер: старша дочка закінчила школу і вступає в університет – а отже, складає тести ЗНО. Ясна річ, як і всі притомні батьки, ми переживаємо цю малоприємну процедуру разом із дитиною (так, уже ніби й дорослою, та все ж дитиною), – і це той досвід, який варто ґрунтовно обговорити й осмислити. Адже насправді малоприємного в цій процедурі цілком могло би – а насправді й мусило би! – бути набагато менше, якби...

Одне слово, саме на цьому "якби" й пропоную зосередитися зосередитися тепер, коли самі іспити вже позаду, а попереду власне процедура вступу.

Коли було написане "Слово..."

У нас мало хто знає, як добре робити свою роботу, але геть усі досконало знаються на тому, як треба писати книжки й картини, ставити спектаклі, грати й співати, а головне – якими мають бути мовні норми і як треба вчити дітей. Тому змісту тестів, які складала дочка, – з української мови й літератури, англійської мови, історії та зарубіжної літератури (яку в нас невідь чому обізвали "світовою") – я принципово не коментуватиму. Бо тести як тести – не ідеальні, але й не безпросвітні. Є підстави для ґрунтовної фахової розмови, але не "проскочило" нічого такого, що варто було б виносити на публічне обговорення й кричати "дайте укладачам медаль" чи "зацькуйте їх".

Утім, один "сюжет" я все ж не можу оминути увагою, – на щастя, в самих тестових питаннях він не був відображений. Справа в тому, що наші історики, виявляється, встановили (!!!) точну дату (!!!) написання (!!!) "Слова про Ігорів похід"! Принаймні в програмі підготовки до ЗНО з історії України, розміщеній на офіційному сайті Українського центру оцінювання якості освіти, з-поміж дат, які абітурієнт має обов'язково знати, є й ця – 1187 рік! Ясна річ, від такої химери мені очі полізли на лоба – і я, у свою чергу, "поліз" у Фейсбук, щоб "допитати" френдів-істориків. І вони навперебій кинулися запевняти мене в тому, що ця дата "вичислена" за описаним у тексті "Слова..." сонячним затемненням! Я на це схопився за голову і чемно запитав: хлопці, невже ви там, у своїй історії, геть подуріли?! Та ж філологам добре відомо, що датування "Слова..." ось уже два століття є предметом наукової дискусії, притому досі мова йде про те, чи це XII, а чи XVIII століття, – то в яку стелю ви вмочали палець, щоб висмоктати з нього дату з точністю до року?! Зрештою, затемнення підтверджує дату походу князя Ігоря на половців – доводить, що це справді історичний факт, а не художня фантазія невідомого автора; але ж на основі цього історичного факту автор може написати твій твір хоч і в 2187 році! Як історики можуть таких елементарних речей не розуміти?! А головне: навіщо змушувати дітей під виглядом історичного факту завчати відверту брехню?!

Абітурієнте, "руки за голову"!

Отож, підстави для фахової розмови все ж є – у тім числі й щодо наукової компетентності тих чиновників від освіти, які укладають програми й тестові завдання. Проте в самих тестових запитаннях (принаймні в тих тестах, які складала дочка) без таких кричущих казусів нібито обійшлося – і бодай це добре. Інша справа – організація тестування. Тут уже з перших днів зринуло так багато питань, що впору хапатися за голову!

Передовсім, до самої "офіційної" риторики, якою все це супроводжувалося. Від очільників Міністерства освіти й Українського центру оцінювання якості знань абітурієнти й батьки не почули напередодні жодного людського слова – самі лише погрози, "металодетектори", "шмони", мало не "руки за голову"... Таке враження, що ЗНО в нас проходить десь "на зоні" й зареєструвалися на нього винятково "злодії в законі". Звісно, я розумію, що правляча нині в Україні партія так звикла мати справу із зеками, що більше ні на кого в цьому світі вже не зважає, – але побійтеся Бога, це ж діти! Начитавшись таких "офіційних коментарів", вони йшли на перші тестування як на заклання! І щастя, що зустрічали їх там поки що не члени "єдино правильної партії", а нормальні вчителі – добрі, ввічливі, людяні, які здебільшого щиро намагалися бодай почасти зняти цю нікому не потрібну напругу.

По-друге, організатори зробили все можливе й неможливе, щоб якомога дужче ускладнити життя абітурієнтам із сіл і містечок. Це ж яким нелюдом треба бути, щоб призначати таким дітям тестування в населеному пункті, з яким їхнє село чи містечко не має прямого транспортного сполучення! Це ж який нелюд постановив, що така дитина мусить долати півтори сотні кілометрів трьома-чотирма видами транспорту, або ж ночувати десь у чистому полі чи на вокзалі в чужому місті, щоб устигнути на призначений час?! Не голослівно кажу: тестування з англійської мови нам призначили аж у Броварах, куди з Березані, де ми мешкаємо, можна доїхати: а) маршруткою чи електричкою до Баришівки, відтак маршруткою із Баришівки на околицю Броварів, далі маршрутками по власне Броварах; б) маршруткою чи електричкою до Києва, відтак двома гілками метро чи двома маршрутками до зупинки, звідки йдуть маршрутки на Бровари, далі знову маршруткою по Броварах. Неважко уявити собі, в якому фізичному стані буде дитина, здолавши такий маршрут, – а їй же ще треба зосередитися на виконанні тестових завдань! Тим часом деяким абітурієнтам – не знаю, випадково чи ні – випало тестуватися в рідній школі, щоб потрапити до якої, досить перейти дорогу. Одну дівчинку в тих же Броварах навіть супроводжував вірний домашній улюбленець – і чемно чекав на неї дві години перед дверима школи. Це, звісно, розчулює – але...

І ще я не розумію, чому організатори тестування виявили відверто дике ставлення до гуманітаріїв – притому найдикіше, як це не парадоксально, до русистів, які в четвер складали українську, в суботу – англійську, а вже в понеділок – російську мову?! І це після випускних іспитів у школах, які очевидно нікому не потрібні й лише зайво мордують дітей. Невже хтось задався метою довести їх до нервового зриву?!

І ще. Реєструючи своїх дітей для проходження ЗНО, батьки нерідко – і це цілком природно – вказували власні номери телефонів. А відтак, під час тестування, на ці номери приходили есемески з погрозами "анулювати результати". Чому абітурієнти та їхні батьки не були офіційно попереджені заздалегідь про те, що вимкненими в той час мусять бути не просто їхні телефони, а саме ті, що вказані в реєстраційних документах? Хто і які технічні можливості використовував для того, щоб установлювати, чи увімкнений під час тестування той чи інший телефон? Чи раціональним є таке використання бюджетних коштів? І взагалі, наскільки законним є сам факт такого відстеження?

Про речі засадничі

І насамкінець – про кілька речей, так би мовити, засадничих.

Я переконаний, що тестування аж ніяк не є найоптимальнішою формою оцінювання знань абітурієнта з літератури. З негуманітарних дисциплін – так, тут заперечень не виникає; з мови – сумнівно, але можливо; однак тест із літератури – це знущання, бо він перекреслює саму суть – живе розуміння дитиною художнього твору, яке в жодні тести увібгати годі, бо воно аж ніяк не обмежується знанням сюжетних деталей чи набору лексико-стилістичних маркерів. З літератури годі придумати щось краще, ніж старий добрий твір – не той куций, що є мовби додатком до тесту, а повноцінний. Проте зрозуміло, що нині – в умовах, коли теперішні очільники Міністерства освіти прагнуть скасувати ЗНО єдино для того, щоб повернутися до корупційних схем, – така розмова не на часі.

Однак уже зараз варто було б подумати про те, що твори принаймні тих абітурієнтів, які планують вступати на гуманітарні факультети вишів, мали би перевіряти не вчителі, а самі вишівські викладачі. Я впевнився в цьому, аналізуючи так звані колекції ляпів, які встигли викласти в інтернет учителі, що перевіряли роботи. Далеко не все, що було в цих колекціях, справді слід розцінювати як ляпи, – там були й дуже цікаві, однак нестандартні думки. Учителів зазвичай лякає учнівська нестандартність, більшість із них схильна несправедливо занижувати таким дітям оцінки, – а вишівський викладач, навпаки, зацікавлений у тому, щоб до нього прийшли студенти з живим, а не "зашпакльованим", "тупо правильним" мисленням.

І взагалі: я не розумію, чому обов'язкові тести – скажімо, з української мови і літератури – мають бути однакові для тих дітей, які вступають на філологію, і для тих, які своїм майбутнім фахом бачать математику чи хімію. Мені видається, що набагато розумнішим було б зробити з української мови і літератури, а також із інших популярних дисциплін, які потрібні для вступу на різноманітні, нерідко полярні спеціальності – історії України, іноземної мови, математики – тест загальний і тест спеціалізований. При цьому спеціалізовані тести мали би розробляти, а тим паче перевіряти вишівські викладачі – це відкривало б додаткові можливості саме перед талановитими дітьми, які обирають для себе фах за покликом душі.

Отакий досвід моя сім'я почерпнула із цьогорічного ЗНО. А ваша?

Коментарі — 8
Ростислав Власюк _ 03.07.2013 10:30
IP: 37.53.189.---
Зачем троллю Berlin-2: писать что-то неаргументированно?
Ведь аргументов с его стороны – НОЛЬ. В отличии от моего поста.))))

Но ТРОЛЬ Berlin-2: желает разжечь ссору
Борисович _ 03.07.2013 02:21
IP: 92.49.249.---
:)
1. Один балл по истории Вы выклянчили...

2. В Бровары из Березани можно добраться и на обычном микроавтобусе, для аренды которого вскладчину родителям выпускником надо напрячь мозг.

3. Экзамены в школах нужны для проверки работы учителей и знаний тех, кто не пошёл сдавать тесты по ВНО. Кроме того, средний балл аттестата существенен для желающих продолжить обучение за границей.

4. СМСки приходили только на те телефоны, которые были включёнными в месте тестирования, и с целью изобличения жуликов. Так же работает и УГО с СБУ, когда рассылает СМСки за пару-тройку минут до появления VIP, чтобы сдетонировать "телефонную" адскую машинку.

5. Литературу в школе преподают не для обучения "красному словцу", а с целью изучения ИСТОРИИ и ОПЫТА, которые классики (гении) могли изложить (из-за цензуры и тотального контроля за печатными мощностями) только иносказательно, т.е. литература учит именно аналитическому мышлению. Что тесты и проверяли. Читайте между строк.
Berlin-2 _ 03.07.2013 01:06
IP: 77.180.15.---
Ростислав Власюк:
Ростислав Власюк не разбирается в теме. Потому приговор: полный власюк.
Ростислав Власюк _ 02.07.2013 22:05
IP: 92.112.211.---
-vts-m-:
+100500!
-vts-m- _ 02.07.2013 21:38
IP: 91.154.252.---
Похоже, автор – немножечко мудачек...
Анна Морозова _ 02.07.2013 21:35
IP: 94.154.220.---
Мої діти цього року складали ЗНО. Враження: 1. Ніякого "надзвичайного напруження" я не помітила (за виключенням розподілу між пунктами складання ЗНО). Це й справді якось дивно, що багато дітей долали по 30 і більше кілометрів причому одні назустріч іншим. Але оскільки я не знаю, з якими складнощами стикалися працівники, які мали розподіляти, хто де складає тест, то я не поспішаю їх за це критикувати. 2. З якого дива батько має давати свій телефон при реєстрації? 3. Система ЗНО настільки краща за попередню корумповану систему вступу, особливо, якщо в сім'ї навіть не припускають можливості якось обійти правила і щось там десь підгядати чи списувати, що я просто щаслива тим, що її не встигли відмінити. Звичайно, завжди можна щось покращити, але загалом – на мою думку, це величезний крок вперед, єдина справді вдала реформа і її значення по-справжньому ще тільки належить оцінити.
Ростислав Власюк _ 02.07.2013 20:57
IP: 92.112.211.---
А от я задоволений цьогорічними ЗНО. Їх складали декілька моїх підопічних – все в порядку.
Це потужний удар проти корумпованої викладацької мафії вузів.

Телефон треба вимкнути – от досада, нє? А років чотири тому я міг продиктувати по телефону відповіді з математики – це нормально?

І цікаво: чому це випускник, громадянин країни з паспортом, якогось милого вказує телефон батька чи матері??? Це не дитячий садок, шановні! Скоріше за все, абітурієнт несамостійний – і йому зарано до вишу. Або схильний до шахрайства, що теж не можна виключати. "Шмон" їм влаштувати, бачите! – а що треба було дати прямий доступ до інтернету.

Не думав, що Андрусяк такий слизький тіпок.
conau01 _ 02.07.2013 20:48
IP: 77.52.57.---
Не поверил. Зашел на сайт. Действительно: 1187р. – створення "Слова о полку Ігоревім"
там хватает и других шедевров: 15 березня 1935р. – проголошення незалежності Карпатської України
Україна та Європа891 Корупція1068 Уряд реформ296 Aтака Путіна1104 Свобода слова543
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте