Ціль N1 стратегії нацбезпеки – реінтеграція окупованих територій
Звільнення Криму та окупованих частин Донбасу та відновлення територіальної цілісності має стати якщо не національною ідеєї (хоча чому б і ні), то принаймні головним пріоритетом національної безпеки. Так має бути, а з прийняттям Стратегії національної безпеки для цього з'явився і практичний інструментарій.
Я радий, що наші наполегливі побажання прийняти такий документ нарешті були реалізовані. Тепер слідом за ухваленням Президентом Стратегії нацбезпеки експерти очікують від влади ухвалення Національної стратегії реінтеграції Криму та окупованих районів Донбасу. Чому це має бути окремий документ?
Тому що вже підписана Стратегія стосується всіх аспектів національної безпеки, а питання аннексованного Криму та окупованих частин Донецької та Луганської областей – це вже окремий випадок, який вимагає від держави і громадян конкретних координованих зусиль, які мають завершитися відновленням територіальної цілісності. Підстави вважати, що цей документ буде прийнятий, містяться у тексті нової Стратегії. "Відновлення територіальної цілісності України та цілісності демократичних інститутів на всій її території, реінтеграція тимчасово окупованих територій після їх звільнення є стратегічним завданням політики національної безпеки."
Важливо, що цей документ, яким визначено низку кроків щодо посилення військової, зовнішньополітичної та інформаційної безпеки, збігся у часі з першою річницею обрання нового Президента. Чимало коментарів стосовно підсумків цього року для країни. Не вдаючись до деталей, хотів би відзначити, що на моє переконання вдалося і що ні.
Визначені Конституцією завдання глави держави – зовнішньополітичний вектор та питання безпеки і оборони – в цілому були реалізовані. Зусиллями українського народу Збройні Сили України створюються навіть не з нуля, а з мінусової відмітки, куди армію було заведено Януковичем та російськими спецслужбами. Вже стало рутиною, що Служба безпеки України щотижня затримує російських диверсантів та сепаратистів. При чому суттєву допомогу в цьому надають американські спецслужби.
Всього за рік вдалося утворити потужну проукраїнську коаліцію, чого не змогли на жаль зробити грузини у 2008 році. Хто не вважає це досягненням, хай згадає, що на порядку денному США фактично не було України, а Обама більше непокоїла ситуація в Сирії та агресія з боку ІГІЛ. Все це уже сприймається як данність. Але це результат всієї зовнішньополітичної команди України та самого Порошенка.
Угода про Асоціацію з ЄС ратифікована 20 країнами союзу. Але є і мінуси, немає безвізового режиму з Євросоюзом. Це недопрацювання виконавчої влади та парламенту. Проте сам ЄС погодився, що угода вступить у дію повністю 1 січня 2016 року. Тому ніяких зволікань суспільство терпіти не буде. І буде жорстко контролювати дії і Президента, і ВР.
Все це досягнення, і суспільство за рік звикло швидко забувати про них, зосереджуючись на прорахунках. Зрештою, це нормальні умови демократії, адже робота Президента така сама сервісна для суспільства, як робота лікаря чи сантехніка.
Проте в чому жоден з попередників Порошенка точно йому би не позаздрив, так це в тому, що за один рік його роботи в офісі йому випало більше проблем і задач, ніж усім президентам разом взятим. Це лише проміжні підсумки, і з кожним роком вимогливість суспільства до дій влади загалом і окремо Президента буде тільки зростати.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.