На Україну очікує безкінечна криза?
"Економічне диво" в Україні, про яке нам говорить уряд, ґрунтується на шаленому зростанні зовнішніх запозичень. Якщо у 2016 році загальний державний борг України виріс на 5, 46 мільярдів доларів з 65,51 млрд до 70,97 млрд доларів, то у 2017 році він вже збільшився на 6,06 мільярдів доларів – до 77,03 мільярди.
За оцінками багатьох експертів у 2018 передвиборчому році борг зросте ще на 17 мільярдів доларів і сягне 94 мільярдів. Це і є головною передумовою нашого "економічного дива" та загального процвітання.
Якщо ж ми дива не побачили, а процвітання не відчули – це означає, що ми погано дивилися. Або ж, що уряд, позичаючи по всьому світу мільярди, неспроможний керувати економікою держави та хоч якось покращити життя громадян.
За ті гроші, які напозичався уряд за два роки – а це понад 12 мільярдів доларів, або близько 320 мільярдів гривень – можна було вже створити реальні умови для економічного прориву. Але ми бачимо навколо лише суцільне погіршення рівня життя та згортання соціальних програм.
Про що говорити, якщо в нас бюджет на 2018 рік на третину складається із запозичень? Про які успіхи реформ можна говорити в таких умовах? І те, що в Україну досі не йдуть інвестори, яскраво свідчить про те, що уряд не розвиває економіку, він її розпродає та проїдає.
Уряд, в якому досі не призначені три очільники міністерств, який розколотий на політичні табори, в якому під сумнівом професійність багатьох міністрів – не спроможний сьогодні розвивати країну навіть позичаючи за кордоном третину бюджету.
І весь цей бал непрофесійності вінчають псевдореформи, які руйнують в державі її стратегічні галузі.
Сьогодні ми опинилися в таких умовах, коли політичну конфігурацію змінити дуже важко, а чергові вибори ще не скоро. І єдиним засобом впливати на ситуацію в нас залишається громадянський тиск.
Ми повинні вимагати призначити, нарешті, відповідальних міністрів до "обезголовлених" міністерств, переглянути антисоціальну політику уряду, впровадити загальнообов'язкове медичне страхування, припинити нарощувати державний борг, за який доведеться розраховуватися ще нашим праправнукам.
Якщо ми не будемо чинити їм спротив, у наступному році для купівлі голосів на виборах вони напозичають стільки, що всі наступні роки ми будемо тільки розраховуватися по боргах. А Україна продовжить заглиблюватися у довгу безпросвітну ніч стагнації.
