Михайло Бриних Письменник, журналіст, ведучий теле- та радіопрограм

Шахмати для дибілів тривають

27 лютого 2009, 03:00

З метою популяризації свого нового бесцелера "Цейтнот доктора Падлючча" викладаю тутого перший розділ цеї повісті.

Intro. Як канули пси

- Пересічному гражданіну тої доби понадобилось би півдня, шоб описать нісуразний наряд приблуди, який ровно в двінаццатій годині ночі переступив поріг храму, ні разу не перехрестившись. Нам жи достатньо кратко упомянуть, шо на ньому був кастюм-тройка фірми "Prada". У лівій руці він стискав трость, набалдашнік якої був нічим іним, як вирізьбленою з кості головою мордатого пса. В правиці він тримав зажжонну сігару, катора смерділа чим-то дуже непохожим на табак.

Це був середніх літ мущина, з чорними і якимито вроді мокрими волосами, уложеними на голові вкрай визивающе. Не забувай, мій мощний учень, шо то було давно, іще до Елвіса і красних кхмерів. Цей тіп не озирався по сторонам, як принято серед туристів і чим грішать дажи нєкоторі паломніки, а зразу ломанув у служебне приміщення, будто все тут знав, як свої затянуті в тонку кожану пірчатку п'ять пальців. Тиша і благодать у храмі забриніли тривогою, і якби тут було кому занюхать воздух, то зразу б стало ясно, хто пожалував. Впрочім, і без того ясно.

У каждій церкві, мій чудесний вундеркінд, єзть шото тіпа тої каптьорки, де ми з тобою провели свого часу стіки упоїтільних годин і днів. Ну, священикам жи тоже нада випить чаю, погріть кінцівки, надіти змінну обув, – да шо тут об'яснять. Так вот, саме в одній із таких комнат і оказався спустя мінуту опівнічний гість. Там все було обставлено не менш аскетічно, ніж ото було у мене в супермаркеті: два стула, стіл квадратний, – от і все убранство. Ну, ще камін, як у фільмі про Буратіно.

Прикривши двері, солідний чувачок вмостився в кресло. Він явно когось ждав. Прошло мінут пітнаццать, і стало зрозуміло, кого саме.

- Доктор, я сильно уважаю ваше стремління к точності в деталях, но тут, признайтесь, ви включаїте в собі фантаста. Откуда вам знать, шо діавол прождав імінно пітнаццать мінут?

Доктор Падлюччо глузливо усміхнувся, вчасно подавивши у зародку приступ високомєрія:

- А от якраз про це судить нетрудно. Бо книжка пише, шо пєпєл двічі впав з його сігари, мій начинающий Фома.

Так от, када верховний чорт – а це був, звісно, він – уже почав демонстративно зівать і щолкати зубами, двері відкрились, і в комнату зайшов настоятель храму – Йоганн. У білій рясі, білому капюшончику і чорній пєлєріні, як то заведено в домініканців. Навіть не глянувши в сторону свого відвідувача, він поставив на стіл принесену з собою свічу, зажог її, й усівся навпроти розфуфиреного люципера.

Світло трохи розігнало зловєщі тіні по кутках кімнатки, й деякі деталі проявились, як на фотопльонці. Прямо над головою Йоганна, на стіні, був виложений разноцвєтними камушками красівий гербовий малюнок: велика й доволі зла собака, яка тримає в пасті горящий факєл. І напис під зображенням – Domini canes.

- А я то думав, чого тут всюди псятиною тхне, – заулибався подлий діавол. – Аж он воно шо. Дак ви себе щитаєте псами Господа, еге ж?

- Ти много знаїш, але все твоє знання – то прах і сморід, і не тобі судить про те, хто ми.

- Да ладно, я люблю собак. У мого друга, умного такого парня по імені Агріппа, тожи єзть пес. І я тобі скажу, шо вряд лі хто-то з вас міг би погладить етого мілого цуцика. Ха-ха.

Йоганн опустив голову, і капюшон покрив верхню чазть його лиця. І даже нижню. Тіки підборіддя стирчало над столом, іграя мишцами.

- Я пропоную, – тихо проказав монах, – зразу перейти до справи. Не я шукав цієї встрєчі. Мені б твоєї харі ще тищу лєт не бачити, но шо ж поробиш. Не всім везе з сусідами, як писав один із учнів блаженного Томи. Викладуй вкратце, чого прийшов і завоняв приміщення.

Діавол крякнув, виняв невідомо звідки жилєзний кейс із кодовим замком, порився в ньому пять сікунд, і витягнув якісь бумажки, скріплені золотим зажимом. Поклавши їх на стіл, він когтьом на правому мізинці легенько підштовхнув папери в бік Йоганна.

Монах і бровою не повів.

- Нам нада утрясти одну формальність, для того я й прийшов, – і адскій мордоворот ще на пару сантиметрів підсунув ближче до Йоганна стос документів. – Як вам відомо із ваших же святих цидулок, час партії за будуще міра настав. І я прийшов, щоб утрясти умови, ригламент і, канєшно, гонорар.

Після цих слів Йоганн німного здригнувся.

- Гонорар? Який ше гонорар, гидотна морда? У наших циркулярах такого ніде не вказано. Невже тобі цілого світу, як ставки на одну ігру, замало?

Діавол розреготався. Він явно був довольний ефектом внізапності.

- Я говорив кадато твому Патрону, шо вся оця затєя із участю людей у наших з ним раскладах – то лишні хлопоти. Як про судьби міра – то це вам запросто язиком чесать, а як про гонорар – то зразу кіпіш. – Рогатий церемонно розвів руками. – Я просто пошутив.

Йоганн чуток стушувався, але бистро опанував себе.

- Нічо-нічо, настане час – і ми також пошутим всласть. А шо касаєцця цієї писанини, – то не збираюсь я марать свій взор нечистими каракулями. Тим більше, шо і так про все домовлено.

Діавол кинув недокурену сігару на підлогу й наступив на неї тонкою длінною туфльою.

- Отут вже дудки, прочитать прийдеться. І підписать – можна і чорнилами, я не брєзглівий. До завтра.

Після цих слів у повітрі ще сильніше завоняло, і цар всіх монстрів щез. Йоганн зітхнув, перехрестився, прочитав молитву і вже збирався йти, як келійну тишу пронизав гулкій стук, – в таких випадках кажда людина, дажи єслі вона високої духовності, встигає подумать: "Бляха, шото упало". Перехилившись через стіл – бо саме звідти раздався цей кам'яний звук, – Йоганн побачив, шо то упала залишена діаволом побіля кресла трость із головою пса. Монах, порившись у кутку, дістав оттуда здоровий отрєз ткані, накинув його на ацкій сувенір і вийшов геть.

Наступної ночі відвідувач із підземелля світу не забарився: з двінаццатим ударом годинника, він увійшов до храмової комнати. Йоганн уже поджидав його, привично згадавши у молитві папу Сільвестра другого, який придумав це маятнікове устройство для ловлі часу. Побачивши біля вільного стула свою трость, смуглий обладатіль ратиць невимовно зрадів:

- От як харашо! Бо я вже думав, де забув цю ценну вєщ: у параходстві чи в етому святому закамарку.

- Де-де? – не второпав Йоганн. – У якому ше параходстві?

- Да це довго пояснювать, іше ж навіть Колумб не приплив, куда нада. Ви підписали?

Монах мовчав, і тіки пальці його видавали крайнє схвилювання тіпа збудження, вони плясали на костяшках чоток, як укушені тарантулом безумці. Вдруг він одкинув капюшон з чола, і рєзко випрямився, будто проглотив шось вкрай невкусне.

- Так шо там із контрактом? – мрачно дихнув сєроугліродом діавол. – Я бачу, вас тірзають ізнутрі якісь напрасні слова, віньєтка ложной суті?

Йоганн, ободрившись до крайньої межі, грюкнув кулаком по столу.

- Я показував твою вонючу писанину самому кардіналу. Він сказав – це гоніво якесь. І не велів підписувать, пока на це не гляне Папа. Так шо прийдеться обождать. Я тіки завтра утром отошлю депешу з голубями.

Діавол почорнів і став таким красним, як ацтек під впливом огнінної води.

- Я так і знав, що ви надмєнно будете тянуть різіну, бо знаїте, чим все для вас скінчиться. Тому покончимо із цим негайно! Чи ти забув, нещасний, шо сфера крючкотворства – це моє хоббі? Нема нічого проще, ніж поддєлать твій дрожащий розчерк – дивись!

І після цих слів дето у повітрі закружились листки вощоної бумаги, на каждому з яких, в куточу, було каліграфічно виписано: "Не возражаю", і дата з підписом. Зіткнувшись із такою підлою фальсифікацією, Йоганн покрився пятнами гнєва, і закричав:

- Ах ти ж паршивий виповзок!

При цьому він проворно зіжмакав бамажки, які самі сложились на столі акуратною стопкою, і бросив їх в камін.

Діавол із неприхованим подивуванням вирячив очі.

- Нє, ну ви бачили таке, Міхаіл Афанасьєвіч? – проворкотав він. Дето з-під фундамента раздалось приглушене хіхікання. – Тепер я розумію, шо вираженіє "свята простота" нада сприймати буквально.

Йоганн тщєтно намагався уловити смисл бісовського белькотіння, а тому перейшов у контрнаступ.

- Як бачимо, нема конракта, він нечаяно згорів. А нема угоди – то й нема ігри.

З-під масівних плит підлоги знову почулося те ж таки мерзенне гиготіння, в якому можна було розчути котячі нотки.

Тим часом стіни храму завібрірували від якихось мощних поштовхів. Зола в каміні вспихнула і закружилась, і вже за мить кіпа списаного паперу, як будто й не була в огні, знов оказалась на столі.

- Ми будемо іграть, – упевнено прохрюкав злобний дємон, наступивши під столом монаху на ногу. – І прямо щаз. Уже і шахмати, як чуєш, на подході.

Двері в кімнату прочинились, і ошелешений Йоганн побачив, шо в храмі вирує якесь стрьомне двіженіє.

- О, Боже... – видихнув він, побачивши, як між колонами, задівая бівнями прадавній камінь, питаєцця пролізти слон.

- Скажи, чудесно? Ето живі шахмати, дружок.

Тим часом Йоганн помітив, як вся підлога храму покрилась клєтками. Одні із них остались білими, а інші на глазах покривались кіпящою смолою. На шахівниці вже почали появляцця перші фігури – на шостій горизонталі вишикувались суєтліві дємони. Каждий із них хіщно розмахував чимось похожим на граблі. Костлява баришня з косою на плечі без зайвого шухєра розмістилась на клєтці "де8". За білих поки вийшли тіки восьмеро слігка поддатих храмовників і два архієпіскопа із посохами у покручених артрітом пальцях.

- Ітак, я пропоную каждому із нас ступить на свою клєтку. І хай ця партія не буде вершиною іскуства, но рубка – я вже чуствую – буде атлічна.

Востаннє глянувши на саван Йоганнового лиця, повелитель мразі отправився на восьму горизонталь, состроївши гримасу повної покори перед злючою мігєрою в ролі фірзя.

- Да, кстаті, забув сказать! – сатірічно провіжжав діавол. – Твій Джізаз дуже некстаті полетів на Луну. А це значить, шо ждать тобі подмоги нема від кого.

Загрузка...
Коментарі — 22
VADLynnyk _ 06.04.2011 14:55
IP: 78.25.17.---
Авте-постмодернизм начинанает буюнить и в нашей стране. Нормально так написано, косит под Андруховича, но чить можно. Как обычно, ничего не ясно, но все считают, что круто. Лучше классиков читать, а то на всех новых писателей времени не хватит.
Estet_Postibach _ 12.09.2009 23:46
IP: 193.174.3.---
ВИШЕ УСІХ ПОХВАЛ!!!!
Крім живої мови, автор ЗНАЄ ПРО ЩО ПИШЕ.
МАЛАДЦА!!!
(це я про першу книгу, другу ще не бачив)
Розповсюдив книжку усім знайомим.
Збираємось організувати фан-клуб!

Для тих хто не осидив через мову, хочу сказати:
вам таваріщі, шахмати ранувато, натомість УЧІТЬ АЛБАНСЬКУ!!!
Depp _ 28.03.2009 22:22
IP: 91.124.64.---
Чувачок, так дєржать!... Тільки що дійшло, класний ти чувачок... Пиши давай, не лінуйся. Не фігово у тебе виходить, а то ті андрухоїди, гуцули там пЇздрики і тому подібне лайно із зятями й невістками вкупі вже просто тоска зельона... На тебе одна надія, Міську! Вальни но їм усім! Віднатужся і вальни по тих гниляках блін... Свіжий вєтєр, ну-то! Ги! А то і Вольвач-сарака щось присів... Кажуть в лайні там якомусь загруз і ти, чувачок, не видаєш словом на гора... Давай короче поумнічай що-небудь, тобі пасує... А то хто ж іде? Хіба Андрусяк. Але ж він вважай академік, не до того
dars _ 28.02.2009 19:46
IP: 62.64.118.---
Ну от;... і ти Брут теж... Літтерраттурра, одним словом...
Историчка _ 28.02.2009 01:01
IP: 91.124.221.---
27.02.2009 17:30___ фея -------Вообще, очень талантливая семья.

И веселая.

http://www.liter.net/ukr/forum2003/forum/big/forum_vyd_2003_22.jpg
Простір _ 27.02.2009 20:19
IP: 92.113.131.---
Слова-покручі це потворно (тіпа уродліва).
Советик _ 27.02.2009 19:37
IP: 194.44.242.---
27.02.2009 17:30___ фея
не нада быть необразованной...нада панимать шахматное искусство...учить книгу панова...шахматы на селе...не нада быть завистливой...нада знать великий и магучий...и гимн рассейский...
фея _ 27.02.2009 17:30
IP: 217.27.157.---
Вообще, очень талантливая семья. Пока глава семейства под маркой шахмат коверкает родной соловьиный, чтобы еще противнее был, его жена-журналистка на 5 и 6-м снимке сверху дает сильного жару с другим древним искусством. Успехов обоим.
http://www.proza.com.ua/opinions/hate_dick_poetry.shtml
Хархама _ 27.02.2009 16:50
IP: 194.63.142.---
27.02.2009 14:24___ Папай
Шокує – отже діє. Вельми характерні коменти – кожен намагається захиститися від стилістично новітнього тексту, втистнувши його до затхлої шухляди власного культурного досвіду.

Интересно было бы послушать, как сам автор на такую рецензию отреагировал:)))
Папай _ 27.02.2009 14:24
IP: 77.123.97.---
Шокує – отже діє. Вельми характерні коменти – кожен намагається захиститися від стилістично новітнього тексту, втистнувши його до затхлої шухляди власного культурного досвіду.
gulya _ 27.02.2009 12:22
IP: 212.1.104.---
ПОРАДА АВТОРУ:

Дуже мало "супер, супер, супер", треба побільше "кльово".

А узагальнюючим апофелзом має прозвучати "прикольно".
Diskein _ 27.02.2009 12:14
IP: 195.216.210.---
"Аффтар, выпей йаду! " – именно такой комментарий больше подходит. Это литература? Как сам автор признался, это "бецелер". И с такими "литераторами" Украина собирается поднимать украинскую культуру? Противно.
В топку.
akuzminsky _ 27.02.2009 11:39
IP: 80.78.36.---
Сумнівна слава Данилка не дає спокою квазі-митцю.
Якщо коротко – то гівно, вибачте.
приветик _ 27.02.2009 11:20
IP: 77.122.50.---
БРАВО!!!!

Пишите еще!!!!
Действительно, приятно читать. Пора в УП открывать литературную страничку
Antykom _ 27.02.2009 10:56
IP: 62.80.169.---
Це ще одна Сердючка з'явилась?
Beerhunter _ 27.02.2009 10:35
IP: 77.122.138.---
27.02.2009 09:20___ Лірник
Нічо так,але дуже Подеревянським повіяло і Поттером набзділо.

Та тут, власне, й Жолдак десь неподалік бігав...
gulya _ 27.02.2009 10:13
IP: 212.1.104.---
27.02.2009 09:02___ Хархама

Хазарский словарь Украины пишется "на манжетах", на пачках сигарет, на обратных сторонах этикеток из под пива. Он собирается в завалах Карпат, на перекатах Южного Буга. Он пишется мелом, собранным в каньонах Подолья, на стенах Чуфут-Кале.

Но никак не на навороченном ноутбуке с паленым windows в квартире с видом из пластиковых окон на "пузату хату".
Флинт _ 27.02.2009 10:12
IP: 217.87.125.---
Миша, паражняк ганяеш. Гавари, хто тебя кормит!
Лірник _ 27.02.2009 09:20
IP: 77.123.7.---
Нічо так,але дуже Подеревянським повіяло і Поттером набзділо.
Хархама _ 27.02.2009 09:02
IP: 194.63.142.---
Гарри Поттер в переводе Альфа?

Форма превалирует над содержанием, даже упоминание Михаила Афанасьевича не спасает, но некотоые фишки понравились, например "маятнікове устройство для ловлі часу". Если придумали сами, респект.

А вообще, меня всегда удивляло, что на Украине, месте встречи заподноевропейского, византийского и мусульманского миров с традициями Гоголя и Булгакова до сих пор не появилось что-то подобного "Хазарскому словарю". Все писатели почему-то пытаются круто переосмыслить сценарии к голливудским блокбастерам в стилистике Поддеревянского. Но это, наверно, уже комментарий к филосовскому блогу Дацюка.
БартСімпсон _ 27.02.2009 08:35
IP: 95.133.137.---
А давай шаховий клуб організуємо, будемо грати на гроші і в усіх вигравати.
Spooky _ 27.02.2009 05:37
IP: 76.235.67.---
як на 14-16 років – проканає. може.
Уряд реформ297 Свобода слова544 Україна та Європа891 Корупція1068 Aтака Путіна1104
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте