Відкритий лист пану Любомиру Гузару з приводу християнської любові до народу
Пане Любомире! Звертаюся так до вас в віртуальному просторі, де нема святих отців і філософів, а є лише шукачі істини.
Я не міг залишитися осторонь вашої авторської колонки на Українській Правді "Хто ми: націоналісти, шовіністи чи патріоти?", де ви намагаєтесь пояснити слова "націоналізм", "шовінізм" та "патріотизм".
В своїй колонці ви говорите: "Основа слова "націоналізм" вказує на позитивну прикмету людини – любов до рідного народу. Божа заповідь велить любити своїх батьків, батька і матір, а отже, свою батьківщину, народне середовище, в якому ми народилися і до якого свідомо належимо".
Очевидно, ви маєте на увазі 5-ту заповідь Старого заповіту за сучасним українським перекладом "Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!", або ж за офіційним текстом віровчення Української Греко-Католицької Церкви "Христос – наша Пасха" 4-ту заповідь "Шануй батька твого й матір твою".
Водночас християнин пам'ятає інші слова – слова Христа: "Ще ж промовляв Він до людей, аж ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. Каже ж один до Нього: Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають. А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: Хто мати Моя? І хто браття Мої? І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: Ото Моя мати та браття Мої! Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!" (Мт. 12:46-50)
Цю позицію богословські критики розуміли по всякому, від "зречення рідних" до протиставлення справ кровного роду і справ божого роду, справ земного народу і народу небесного.
Не можна посилатися на християнське вчення для захисту націоналізму чи патріотизму, як би Вам чи кому іншому того не хотілося б. Християнство – не про кровний рід, не про земний рід, пане Гузар. Християнство про Божий Рід, про Небесний Рід. Християнство – про духовні зусилля на шляху до єдності всього людського роду. Християнство – про об'єднання всього земного роду в Рід Небесний.
Ви наводите слова Андрія Шептицького "Наш християнський патріотизм у тому одному, що свій нарід, нарід український, лю¬бимо християнською любов'ю більше від інших народів, та гото¬ві для нього віддати працю цілого життя й саме життя"
Дайте відповідь не одне просте запитання: Чи знали би ми Христа, якби він свій іудейський (єврейський) народ любив "любов'ю більше від інших народів"? Чи став би такий Христос-патріот тим, якого ми знаємо? Чи був би такий Христос для нас прикладом? Чи створив би такий Христос християнську цивілізацію, яку ми сьогодні знаємо?
Христос ніколи не був ні єврейським націоналістом, ні єврейський патріотом. Якщо ж ми беремо приклад з нього, то чому ми маємо чинити інакше?
Я поважаю життя та духовну звитягу Андрія Шептицького. Але я вважаю ці слова Андрія Шептицького помилковими. Тобто такими, що завдали і ще завдадуть багато шкоди українському народу. Будучи християнином, не можна бути не тільки націоналістом чи тим більше шовіністом, але і патріотом. Це дві принципово не сумісні речі. Хто не розуміє цієї різниці, не може вважати себе християнином. Навіть захищати свою країну християнин має не з патріотизму, а з християнської любові до всіх поневолених, тобто не тільки до поневолених свого народу, але у тому числі і до поневоленого народу загарбників.
Патріотизм – відчуття земне, християнська любов – відчуття небесне. І змішувати їх невірно по відношенню до християнства. Справжній християнин – житель Царства Небесного.
Тобто християни в своїй ідентичності опиняється поза протиставленням "націоналіст – космополіт", у іншому вимірі – у духовному вимірі. Космополітизм це патріотизм Світу, що теж є земною справою. В земному житті християнин не космополіт, а скоріше апатрид. Християни – справжні апатриди на землі, бо земля їх є Царство Небесне. Ми всі про це ніби забули, але це справді так.
Нагадаю вам ще одні слова апостола Павла, які повністю спростовують слова Андрія Шептицького: "Немає ні Елліна, ні Іудея, ні обрізання, ні необрізання, варвара, скіфа, раба, вільного" (Кол. 3:11)
Тому я душею і серцем не можу прийняти слова Ваші "Якщо б усі народи були справжніми патріотами, то цей світ був би інакшим і кожна людина тішилася б своїм життям і щасливим життям своїх ближніх".
Я пропоную зовсім інший підхід.
Якщо б усі народи були справжніми апатридами, якщо б вони намагалися створити єдине людство, то це було б справжнє втілення християнського задуму.
Патріотизм народів розмежовує народи. Християнська непатріотична любов поєднує народи.
Кожна людина має тішитися не своїм життям та життям своїх ближніх, бо це є ознакою світу споживацького. Тішитися ми маємо масштабними мріями людства, втілюючи їх у життя.
Християнство було, є і буде, масштабною мрією людства. Християнство кладе віру у єдине людство, яка здобувається духовним зусиллям.
Наша мрія – світ, де нема ні християнина, ні мусульманина, ні буддиста, ні конфуціанця. Наша мрія – світ без патріотів. Наша мрія – світ, де є єдине людство. Ось це і є правдиве християнство.
З повагою, Сергій Дацюк
