1 липня 2016, 11:49

ЗВИЧАЙНИЙ АБСУРД

Суспільна свідомість, яка цілеспрямовано дезорієнтується в масових масштабах, стає терпимою до будь-якого абсурду. Суспільство з такою свідомістю не просто знаходиться в соціальній депресії, воно не здатне самостійно продукувати нові смисли та перспективи і погоджується на будь-яке приниження чи рабство, особливо якщо його переконали в тому, що це звичайний стан речей.

Я щиро вважаю, що весь абсурд нинішньої ситуації потрібно викривати, наскільки б ми не вважали його звичайним станом речей.

Візьмемо всього два дні – 29-те та 30-те червня 2016-го року. В ці дні на одному з найбільш читабельних ресурсів "Українській правді" були такі новини: 1) "Бойовики обстріляли пости "Мар'їнка" й "Золоте" у День Конституції", де щодо бойовиків вживається термін "терористи"; 2) "РФ розмістить у своїй західній частині 10 тисяч військових", де говориться про сепаратистів на Сході України; 3) "Україна відновила постачання вугілля з окупованої території", де українські підприємства енергетичної сфери закуповують вугілля у компанії ДТЕК Ріната Ахметова на окупованій території.

В принципі такого бути не повинно, якщо держава Україна все-таки існує, якщо в ній є Президент, Парламент, СБУ і т.д.

Якщо це існує, то держави нема, а замість цього є державні квазі-інститути.

Я навіть не знаю, що робити в цьому разі.

Це ж ніби все публічно. Ці новини читають і в Адміністрації Президента, і в Парламенті, і в СБУ.

Шановні українці!

Якщо на окупованій території України у нас терористи і сепаратисти, тоді компанія ДТЕК може працювати на такій території лише за однієї умови – коли вона так чи інакше підтримує сепаратистів чи терористів. Інакше в ситуації війни на окупованій території бути не може.

Але де тоді реакція Президента і Парламенту? Де тоді оперативні дії СБУ? Чому Рінат Ахметов як посібник терористів гуляє на волі?

Як так сталося, що українська влада ігнорує підтримку сепаратизму та тероризму приватною компанією Ахметова та закупівлю вугілля у неї при сприянні Уряду?

Як так сталося, що українська влада, посилаючись на літню спеку, почала організовувати чи принаймні виправдовувати закупівлю контрабандного вугілля?

В згаданій новині "міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб України Вадим Черниш говорить: "Мова йде про перевезення вугілля, яке необхідне країні, особливо в період спеки, коли всі вмикають кондиціонери"".

Тобто усякий раз, коли я вмикаю дома кондиціонер, я сплачую вбивства українців? Як так сталося, що українське міністерство зробило мене спільником терористів?

Чи може це все вигадки, і ніяких терористів і сепаратистів на окупованій території Донбасу немає? Тоді Ахметов не терорист, і українська влада закуповує українське вугілля легально? Але чого ж тоді продовжують гинути люди всередині "Мінського процесу" від рук сепаратистів-терористів, які плювати хотіли на цей "Мінський процес"?

Так може пора позбутися цього театру абсурду?

Якщо на Донбасі у нас сепаратизм і тероризм, тоді Ахметов має бути арештований разом з чиновниками, які покривають контрабанду вугілля.

Якщо не Донбасі немає сепаратизму і тероризму, тоді влада має сказати про це публічно і пояснити, від чого тоді гинуть українці на лінії розмежування.

А якщо ні те, ні інше, то ми маємо такий собі звичайний абсурд.

В абсурді люди можуть жити, але не довго. Екзистенціалісти Камю та Сартр вчили, що людська свідомість у ситуації абсурдного виживання, так чи інакше, все одно шукає смисл.

І все, що заважає смислу, рано чи пізно знищується.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Катастрофа

Наша катастрофа має внутрішні причини, війна лише каталізувала кризу до катастрофи. Зазвичай ніхто не може підготуватись до катастрофи незмінним, бо це буде лише агонія: помреш стомленим...

Незвичайний панегірик на 33-тю річницю незалежності України

Вже – 33, це вік Христа на хресті і Його причастя духу. Так і ми в 33 на хресті, бо розпинають. Може й нам – пора до духу? Але чи готові ми до духу з душами, обтяженими неволею у країні, яка і досі не стала незалежною? Оголошення незалежності країни – це лише оголошення постколоніального статусу...

Що таке поразка?

З Древньої Греції через Корнелія Тацита, потім через міністра МЗС Італії часів Муссоліні Галеаццо Чано і в класичному її вигляді у Джона Кеннеді прийшла до нас відома фраза: "У перемоги сто батьків, а поразка – сирота"...

Як ми уявляєм перемогу?

Недавно один дуже віруючий у перемогу звинуватив мене в тому, що я не вірю в перемогу. Більшість думає, що уявлення про перемогу у всіх однакові...

Момент істини

1. Ми не витримуємо ліберальний шлях в Україні. Не дивлячись на війну, ми досі не воюємо ні за свободу, ні за вольності, ні за волю. Ми воюємо за націю, за своє, за своїх...

Правила катастрофи

Якщо ти живеш просто, то будь-яка складна угода для тебе кабальна. У складному світі будь-яка локальна війна є війна глобальна. Нагромадження простих рішень у складному світі веде до краху...