Сергій Дацюк Філософ

КОЛИ НАСТАНЕ МИР В УКРАЇНІ?

14 квітня 2017, 09:00

Чи буде мир в Україні і коли він настане?

Щоб відповісти на це питання, потрібно побачити та оцінити ті фундаментальні бар'єри, які стоять на перешкоді миробудівництва.

Мир настає тоді, коли сторони конфлікту якимось чином вичерпали конфлікт: або хтось переміг, або у сторін з'явилась спільна позитивна перспектива.

Ця спільна позитивна перспектива може бути різна: новий спільний ворог, нова спільна проблема, новий спільний ресурс і відповідно нове бачення майбутнього.

Перемога теж може бути різна: це може бути відвоювання загарбаного чи зосередження на творенні нової перспективи на незагарбаній території і вже потім повільна інтеграція загарбаної території.

В обох випадках – чи у разі конструювання спільної позитивної перспективи, чи у разі перемоги – має бути довгострокова стратегія.

Сьогодні в Україні відсутня дієва стратегія двох рівнів: 1) стратегія миробудівництва; 2) стратегія розвитку післяреволюційної та післявоєнної України. Ці дві стратегії тісно пов'язані.

Перш за все, якою має бути післяреволюційна та повоєнна Україна – постіндустріальна, деолігархізована, реформована чи індустріальна, олігархічна і нереформована.

Як каже Володимир Нікітін, для того, аби реінтегрувати Донбас в Україну, потрібно наново відповісти на питання "навіщо нам бути разом", бо старі відповіді на це питання не працюють.

В постіндустріальній, деолігархізованій та реформованій Україні нинішній індустріальний, тотально олігархічний та непіддаваний реформам Донбас не потрібен. В тому чи іншому вигляді такий Донбас підлягає ізоляції, автономізації чи сепарації.

В індустріальній, олігархічній і нереформованій Україні сьогоднішній Донбас потрібен. Тому в таку Україну його варто реінтегрувати, не рахуючись з наслідками – з поширенням хаотизації на всю Україну, з продовженням війни в інших формах Росією через Донбас, зі збереженням олігархів, з продовженням блокади реформ.

Хто ж підтримує сьогодні проект інтеграції окупованого Донбасу? Перш за все, олігархи, олігархічна влада (Президент, Уряд, парламентська більшість) та проолігархічні експерти.

Давайте подивимось, а що ж підтримує громада?

У вівторок в Брюсселі в Центрі дослідження європейської політики директор Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва Ірина Бекешкіна представила результати опитування суспільної думки в Україні.

Висновок з приводу можливої стратегії закінчення війни на Донбасі – жоден з варіантів щодо можливого вирішення ситуації, аби покласти край війні, не отримав схвалення більшості.

Ірина Бекешкіна сказала: "Я думаю, що такою є ситуація для політичних партій, політиків та парламенту. Найбільш популярна відповідь – це "відновлення стану цих територій у відповідності до того, яким він був до війни". Але я не думаю, що це реалістично", – вважає Бекешкіна. Другим варіантом вона назвала реінтеграцію цих територій шляхом надання особливого статусу, що підтримує тільки 14% населення. "Непопулярне вирішення – продовження поточної політики – підтримує також 14%, повну ізоляцію – 17% і 25% не мають будь-якої поради.

В дійсності сьогодення є п'ять різних стратегій миробудівництва в Україні: 1) повернення довоєнного статус-кво; 2) все має іти, як іде; 3) реінтеграція; 4) ізоляція; 5) відвоювання.

1-ша і 5-та стратегії є малоймовірними.

З трьох найбільш реалістичних стратегій (2, 3, 4), ізоляція є найбільш популярною. Але ця стратегія не влаштовує владу та олігархів. Тобто стратегічні розбіжності між українською громадою та владою і олігархами є найбільша перепона на шляху до миру в Україні.

Тобто проблема не просто у відсутності стратегій миробудівництва. Проблема у відсутності єдиної стратегії миробудівництва. Причому, наскільки відомо, відсоток тих, хто виступає за ізоляцію окупованого Донбасу постійно збільшується за умови того, що влада та провладні експерти по всіх олігархічних телеканалах просувають саме стратегію реінтеграції Донбасу.

Тобто чим більша пропаганда реінтеграції Донбасу, тим більше прибічників ізоляції Донбасу.

Це відбувається через дві причини – недовіру до нелегітимної влади, яка разом з олігархами використовує ситуацію війни для власного збагачення, та через недовіру до самих жителів Донбасу на окупованій території, які стали провідниками політики російського режиму.

Отже перша найбільша проблема миробудівництва – наявність п'яти різних стратегій, з яких правлячий клас не здатен сконструювати одну та консолідувати навколо неї суспільство.

Нелегітимна влада в нинішній Україні це фундаментальна причина існування множинності стратегій миробудівництва, з яких жодна не є домінуючою. Відтак легітимність влади це не якась проста формальність, а дуже практична річ, адже лише легітимна влада здатна консолідувати суспільство навколо єдиної стратегії.

Друга найбільша перепона для миробудівництва це всевладдя олігархів, які самі по собі, навіть незалежно від корумпованої ними влади, являють бар'єр для миробудівництва.

Олігархи сотнями способів вичавлюють гроші з державного бюджету, зменшуючи його можливості для фінансування військової оборони країни. Олігархи через здирницькі тарифи на інфраструктурні послуги забирають заощадження у громадян. Олігархи корумпують державу і роблять її слабшою – економічно та політично. Олігархи заробляють на контрабанді і спричинюють ситуацію, за якої Україна по суті фінансує сепаратистів. Олігархи змушені бути провідниками стратегії Росії, бо її фінансова міць все ще достатня, аби суттєво впливати на їх рішення. Зрештою олігархи зацікавлені у збереженні архаїчної індустріальної структури економіки України, основним елементом якої є нині сепаратистський Донбас.

Без деолігархізації процес миробудівництва ніколи не буде ефективним. Кожен тимчасовий мир у олігархічній країні буде призводити до повернення війни.

Третя найбільша перепона для миробудівництва – так звана гібридна суть конфлікту, яка робить неможливим його вирішення через міжнародне право та дипломатичні зусилля.

Тут найбільшою є проблема відсутності чітко оформлених і суб'єктних сторін конфлікту, як це бувало у минулих війнах. Тобто сьогодні конфлікт на Сході України є, а оформлених сторін конфлікту нема.

Досвід довгих перемовин в рамках Мінського процесу поставив питання, на яке влада досі не дала відповідь – з ким вести перемовини, з ким заключати мир, з ким домовлятися про перспективу. Все це – абсолютно неясно.

З так званими ДНР та ЛНР домовлятися сенсу немає – не тому що вони злочинці, а тому що вони не суб'єкти війни, ними командує та їх забезпечує ресурсами Росія.

Спроба домовлятися з Францією, Німеччиною та США за участі Росії безперспективна, бо Росія не виконує жодних таких домовленостей.

Але найбільша проблема – Росія не визнає себе стороною конфлікту. Тому зміна форматів – Мінський, Нормандський чи Будапештський -- нічого не дасть, допоки Росія не визнає себе стороною конфлікту. А вона цього робити не хоче. І будь-які правові акти чи навіть міжнародні суди не змусять її це зробити.

Більше того, Україна теж не є стороною конфлікту. Тобто всередині України є декілька сторін конфлікту, причому влада представляє одну з найменших сторін (реінтеграторів) – олігархів, проолігархічну частину правлячого класу та деяких обивателів. Решта сторін конфлікту (ізоляціоністи та відвойовники) взагалі не представлені на міжнародних перемовинах та у контактах з Росією.

Четверта перепона для миру – мандат від українського народу на миробудівництво, який отримала влада (Президент, Парламент, Уряд) в 2014-му році, вона втратила вже в серпні 2015-го, коли торгівля конституційним суверенітетом з боку влади призвела до кривавого громадського протесту під стінами Верховної Ради проти нав'язуваних ззовні змін до Конституції.

З того часу Україна не є цілісною стороною конфлікту у війні з Росією.

Більше того, з початку 2017-го року українська влада також втратила міжнародну довіру у ситуації війни.

Отже і Україна також не є повноцінною стороною конфлікту через нелегітимну владу як всередині України (з осені 2015-го) так і на міжнародному рівні (з початку 2017-го) та множинність суб'єктів всередині України, що відстоюють різні стратегії миробудівництва.

П'ята найбільша проблема миробудівництва – знаходження України в зовнішньому управління та перекладування владою процесу миробудівництва на західних партнерів.

Український правлячий клас звик бути у підпорядкованій позиції – якщо раніше така позиція у нього була щодо Росії, то тепер таку позицію він займає щодо Європи та США. Компрадорський характер нашого правлячого класу змушує його і питання миробудівництва перекладати назовні.

Більшості українського правлячого класу дуже хочеться запустити сюди миротворчі контингенти ОБСЄ чи ООН, які би контролювали кордон та правопорядок на окупованій території. Нашим керманичам дуже хочеться, щоб США, ЄС та міжнародні фінансові структури взяли на себе фінансовий тягар відновлення зруйнованого Донбасу.

Це дуже небезпечний шлях.

Не будують мир на своїй землі чужими руками. Бо той, хто будує мир, і претендуватиме на цю землю. Немає для України принципової різниці, хто забере Донбас – Росія чи Захід.

Отже маємо такі бар'єри на шляху до миробудівництва:

1) Нелегітимна влада не може консолідувати суспільство навколо єдиної стратегії миробудівництва, а множинність таких стратегій не дозволяє дієти українській громаді солідарно для миру;

2) Олігархи на фундаментальному рівні породжують війну та стимулюють її продовження в Україні;

3) Відсутність проявлених та цілісних сторін конфлікту не дозволяє досягти миру шляхом міжнародного права та дипломатичних зусиль;

4) Мандат українського народу для влади на миробудівництво вичерпав себе і має бути поновлений на перевиборах, яким влада опирається;

5) Доки ми намагаємося побудувати мир чужими руками на своїй землі, ця земля ніколи не буде нашою.

І найголовніша проблема над цими проблемами – влада не хоче бачити і вирішувати ці проблеми.

Влада буде і далі продовжувати пропаганду реінтеграції, підкуповувати чи інакше заохочувати різних експертів для підтримки цього процесу, але це не призведе до початку миробудівництва, бо інші стратегії протидіятимуть їй.

Влада буде і далі подовжувати та підтримувати олігархічний консенсус, а контрабанда та здирництво і далі заважатимуть миробудівництву.

Влада продовжуватиме перекладати відповідальність на західних партнерів, буде далі продовжувати мінський процес та здійснювати різні половинчаті дипломатичні та міжнародно-правові зусилля, уникаючи власної стратегічної роботи та кроків по відновленню солідарності українського суспільства.

Отже для миру в Україні потрібно декілька кроків:

1. Перевибори Парламенту та Президента для відновлення мандату влади на миробудівництво з боку громади.

2. Випрацювання новою владою єдиної стратегії щодо Донбасу, яка враховує неможливість закінчити війну через міжнародне право та дипломатичним шляхом.

3. Деолігархізація, особливо це стосується тих олігархів, які стимулюють архаїчний індустріальний тип економіки, займаються здирництвом української громади, паразитують на контрабанді з окупованими територіями та поширюють російський вплив на Україну.

4. Консолідація новою владою української громади навколо єдиної стратегії і просування її за кордоном та перед Росією.

5. Реалізація цієї стратегії незалежно від її міжнародної підтримки своїми силами – задля власного миробудівництва – власними силами, на власних ресурсах з власною перспективою.

Допоки ці масштабні проблеми не будуть вирішені, війна на Донбасі триватиме.

Як тільки українська громада буде готова затратити зусилля саме на ці кроки, миробудівництво в Україні зможе початися.

Без цих кроків мир в Україні не настане.

Коментарі — 240
Paul Magogan _ 16.04.2017 13:11
IP: 46.133.168.---
Мир в Україні настане, коли українці в масі своїй зрозуміють, що вороги країни не хто-небудь, а корупція, свавілля, брехня, тобто явища, з котрими треба боротися та викорінювати їх. Ще не всі зрозуміли, що це і є найочевидніші вороги, яких і шукати не треба, а достатньо поглянути навкруги. От коли ми переможемо їх, тоді буде самий справжній мир. А ви як думали?
koras _ 16.04.2017 09:06
IP: 104.196.190.---
Сам по собі мир не настає і не зникає. Його добивається той, кому це потрібно. Нинішній владі мир не потрібен, бо всім стане ясно, яка вона недолуга, продажна, безпринципна та антинародна. А так, вона на крові може триматися ще довго, грабуючи народ, аж допоки в народу в мізках не проясниться. Отож для того щоб завоювати/відстояти мир, треба терміново змінити цих внутрішніх окупантів-бандитів-злодіїв на нормальну владу народної довіри.
Інакше – ніЯк.
lohik _ 16.04.2017 01:39
IP: 46.118.141.---
virosvit:
Юрий Жага:
Я гадав що у Вас 2800 книжок по юриспруденції, а у Вас бібліотека історичного спрямування.
Що зовсім похєрілі "адвокатство"?:))
Юрий Шилов (нік Юрий Жага) – насправді археолог із руского міра...Шукає роскопки мскалів на територііі Киівськоі Русі...Автор книжок на цю тему...
virosvit _ 16.04.2017 01:12
IP: 89.252.61.---
Юрий Жага:
Юрий Жага:
А тема и правда запутана... Но мы её распутаем:

3. Верные польские хлопы из Львова везде, даже в цитируемых документах заменяют ''Русское'' на ''Московское''. Понятно, с какой целью...
Тоже мені хитрожопий "розпутувальщик". Потвора з потвор. В поті чола свої срібники від Путлєра відробляє.
virosvit _ 16.04.2017 00:24
IP: 89.252.61.---
Юрий Жага:
Юрий Жага:
virosvit:
Юрий Жага:

Про ВК – неверно – в Русское царство кроме ВКМ вошли Новгород, Тверь, Рязань – враждовавшие с ним, а про Орду – вообще бред: Русь была её Вассалом, а после ее распада НИЧЕГО НЕ УНАСЛЕДОВАЛА, тем более территорий. Все досталось Казанскому, Астраханскому и Крымскому ханствам...
Чем хайлькать – приведите хотя бы один официальный документ с '' Московским царством''.
Дивлюсь як Ви викручуєтесь, "не сяк, так так", "не так, так сяк". Ви маєте юдейський дар.
virosvit _ 15.04.2017 23:47
IP: 89.252.61.---
Юрий Жага:
Я гадав що у Вас 2800 книжок по юриспруденції, а у Вас бібліотека історичного спрямування.
Що зовсім похєрілі "адвокатство"?:))
virosvit _ 15.04.2017 23:40
IP: 89.252.61.---
Юрий Жага:
Тільки що з Вікі:
Московское государство, Московское царство, лат. Moscovia) [3][4] – централізована держава у період кінця XV-XVII століть.[5] Попередником Московського царства є Велике князівство Московське та Золота Орда[6].
Хайль Путлєр!
virosvit _ 15.04.2017 22:36
IP: 89.252.61.---
Юрий Жага:
Юрий Жага:
virosvit:
Юрий Жага:
Юрий Жага:
.
Уважаемый Юрий Шило!
В связи с тем, что стая недоумков доказывает здесь всему свету, что историк Юрий Шило – это я, вынужден заверить Вас, что я к этому наци – психозу не имею ни малейшего отношения...
С искренним уважением (проистекающим из факта негативного к Вам отношения этой стаи),
Юрий Жага.
У Вас Ай-Пі – IP: 37.229.133, а у Юрія Шило – IP: 37.229.144. Різниця невелика, десь Ви панове зовсім поряд:))
virosvit _ 15.04.2017 22:32
IP: 89.252.61.---
Юрий Жага:
Юрий Жага:
Виросвиту: добавлю – если бы Вы в 14-17 вв назвали ''московитом'' тверича или рязанца – они решили бы, что пидляшек допился до белочки, а если бы новгородца – сразу получили бы в табло...
Вот вам и ''Московское царство''...:)))
У 1654 р. в Переяславі договір підписувася між Руським Войськом Запорізьким, та Московським царством.
Mikolaj Kren _ 15.04.2017 17:31
IP: 95.132.151.---
Кирюха Корженко:
Andrey Kononenko:
Кирюха Корженко:
В СССР не было Нюрнберга, "победителей не судят". А между тем, Советы копировали гитлеровскую Германию ещё с начала 30 тых, Сталин внимательно и ревниво следил за успехами Адольфа...
...ні Кірюха-це нацизим був копією більшовизму-тільки більш примітивною щодо методики пораби
чення і винищення людей.
Що не кажи,а у Адольфа не було таких вчителів,як у Іосіфа.
Ua Gall _ 15.04.2017 16:56
IP: 178.212.97.---
Юрий Жага:

ПОШЁЛ ВОН,ПРОВОКАТОР -ФАШИСТ!
Мы врали – не пропали
И мы врём не пропадём.
Всё это мы впитали
С материнским молоком!

Президент США Теодор Рузвельт (1858-1918) казав;
"Я ніяк не можу зрозуміти московської вдачі.Москвин бреше вам в очі і,знаючи,що ви бачите його брехню,ані трохи не засоромиться.Видається мені,що москвин узагалі не знає,що таке сором".

Возьми ткни свой вездесущий нос и погугли; Заборонений"Толковый словарь Велікорусского наречія русского языка".
Да больше не воняй здесь!
Хайль Йоська! Хайль Путлер!
Кирюха Корженко _ 15.04.2017 16:49
IP: 95.135.147.---
Andrey Kononenko:
Кирюха Корженко:
Невиданные в истории человечества уроки. Эти миллионы животных с лицемерным человекообразным выражением на физиономиях...
Они и сейчас остались в России. И подняли голову на донбассе.
В СССР не было Нюрнберга, "победителей не судят". А между тем, Советы копировали гитлеровскую Германию ещё с начала 30 тых, Сталин внимательно и ревниво следил за успехами Адольфа.
Был, конечно, "культ личности", 20 тый съезд, но это всё дань времени. Сотни тысяч верных служителей системы таки остались в фаворе, в обойме.
Философов чаще заносит, но иногда есть у них трезвые мысли, у Ортега-и-Гассет – Там, в первобытном лесу, мы можем безнаказанно чувствовать себя дикарями. Мы даже можем остаться ими навсегда. И тогда нам грозит только одна опасность – столкновение с цивилизованными людьми.
virosvit _ 15.04.2017 13:59
IP: 89.252.61.---
Юрий Жага:
Юрий Жага:
...По АРХЕОЛОГИЧЕСКИМ наблюдениям, расселение вятичей происходило с территории Днепровского левобережья[7] или даже с верховьев Днестра (где обитали дулебы.
Бачите як з Вас успішного "адвоката", вилуплюється як з кокону – справжній археолог Шилов.
Привіт пане БРЕХУНЕ.
virosvit _ 15.04.2017 13:50
IP: 89.252.61.---
Юрий Жага:
Ви що недоумок. чи тільки косите під нього. Русь була одна, це вже потім московити придумали (Київська Русь), щоб виправдати появу історичного фальсифікату – Велика Русь. І ваше Залісся (потім Московія) була колонізована русинами ще в 10 ст... А так як Ростово-Суздальське князівство (пізніше Московське) було створене на територіях з угро-фінським населенням, то і виродилось в Московське царство – диспотію. Назва Московське царство проіснувало до реформи Петра у 1721 р., далі – Россійскоє государство.
Привіт маніпуляторам.
Andrey Kononenko _ 15.04.2017 13:45
IP: 188.163.73.---
Кирюха Корженко:
Невиданные в истории человечества уроки. Эти миллионы животных с лицемерным человекообразным выражением на физиономиях...
Они и сейчас остались в России. И подняли голову на донбассе.
Mikolaj Kren _ 15.04.2017 13:25
IP: 95.132.151.---
Юрий Жага:
Mikolaj Kren:
Лондон же – столица русофобии...

...угу,кому тільки не давало притулок королівство у своїй столиці.Свого часу Лондон приютив і "отца научного коммунизма" К.Маркса,і "вождя мирового пролетариата"-Лєніна з його кодлом...
От тільки " великого Гитлєра с талантливым Геббельсом" (С).там ніколи не було.
***

Якби не потравилися в квітні 1945 – запросто там би опинилися...
якби...
Якби не "буряцкіє танкісти"-,в часи хмельниччини,коли зімовщики з породи jutів заснували
"салон" інтимних порад, для "строітілєй імпєрій"...десь там у московській підворотні, (С).
-то й напівдурка jutа-не було.
Одначе ж,як міцно тримається генетичний маркер...відповідальний за вірність принципам
проміскуїтета в jutовій породі.
virosvit _ 15.04.2017 12:33
IP: 89.252.61.---
Юрий Жага:
Юрий Жага:
virosvit:
Ua Gall:
!
Галлик, твоя дебильность поражает... Если русские без проблем признали, что письменность им подарили БОЛГАРЫ Кирилл и Мефодий, веру – византийцы, язык церковного служения за 1100 лет не изменился, ...
Як завжди московитське хамство на висоті. Тільки без маніпуляцій, не "русскіе" признали, а "русини", так як центр церковного служіння (Метрополія) була у Києві, а не в північній "тьмутаракані". Термін "русскіє" зявився в 1721 р. І вятичів будь-ласка, до словян не ліпіть.
virosvit _ 15.04.2017 11:31
IP: 89.252.61.---
Ua Gall:
Ua Gall:

Как вы думаете почему на первом издании словаря гриф Строго секретно? И почему В.Даль точно указывает,что великорусский язык, на самом деле, только наречие Руського языка??
Да потому что тогда придётся признать,что русский язык,на самом деле, есть ненавистная мова хохлов=малороссов=русынов=украинцев.
Дякую шановний за цікаву інф-цію, скільки ми ще дізнаємось правди про нашу скривджену, розтоптану, понівечину, але таку горду, життєствердну, та прекрасну Україну.
Слава Україні!
lohik _ 15.04.2017 11:04
IP: 46.118.141.---
Ю.Шілов- гєолог із гускіх...
Ua Gall _ 15.04.2017 11:01
IP: 178.212.97.---
"Сильна Украина чудесами
и не устала их плести;
ведь здесь выбирают овцы сами
себе волков себя пасти".

Колорадам только фаКты;

Как вы думаете почему на первом издании словаря гриф Строго секретно?И почему В.Даль точно указывает,что великорусский язык, на самом деле, только наречие Руського языка??
Да потому что тогда придётся признать,что русский язык,на самом деле, есть ненавистная мова хохлов=малороссов=русынов=украинцев.
Кроме того теперь словарь называется по другому начиная с 1850 года;"Толковый словарь живаго великорусского языка",термин "наречие" русского языка умышленно опускается для накачки имперских амбиций Кремля при помощи пропаганды...
Mikolaj Kren _ 15.04.2017 10:49
IP: 95.132.151.---
Юрий Жага:
Andrey Kononenko:
Юрий Жага:
Лондон же – столица русофобии
Русская паранойя, основанная на комплексе неполноценности.
Ещё раз: Лондон – столетнее пристанище врагов России – от Герцена с Бакуниным до Березовского с Закаевым...Кроме того, это столица Цивилизации моря, которая вечно борется с Цивилизацией земли.
В этом – суть геополитики.
...угу,кому тільки не давало притулок королівство у своїй столиці.Свого часу Лондон приютив і "отца научного коммунизма" К.Маркса,і "вождя мирового пролетариата"-Лєніна з його кодлом...
От тільки " великого Гитлєра с талантливым Геббельсом" (С).там ніколи не було.
virosvit _ 15.04.2017 10:46
IP: 89.252.61.---
(продовження)
Професори археології В. В. Отрощенко, Л. Л. Залізняк та деякі ін. діячі України відзначають: – "Ю. О. Шилов ліпить Аратту з позицій етнічного росіянина-інтернаціоналіста", тому "Прабатьківщина аріїв" як докторська, не пройшла.
Товаришує з провідниками російського РОДа (Росийское Общенародное Движение.), а згодом і очолює підрозділ. В брошурі "Победа" в кінці, в P.S. позірні суіцидальні нотки, як то: кинутись під поїзд, чи спалити себе на вогнищі, на галявині. Але це блефйування, спроба викликати до себе жаль, бо далі "если бы нашлась сейчас денежная работа, я бы воспрянул". І вона знайшлась, йшов 2000 р., Путін надихнутий імперськими ідеями Єльцина, починає формувати ідеологічну базу "Русміра". А тут пропадає такий спеціаліст, якого не потрібно агітувати, бо він "до мозку кісток" прихильник "москвофільства". Так і став на цю слизьку, і водночас "грошовиту" стезю. І ось уже 17 років вірно служить.
Ось така історія "заблукавшого" історика.
virosvit _ 15.04.2017 10:44
IP: 89.252.61.---
Дякую шановний -Logic2009:-, сумніви розвіялись, цей Юрий Жага, Jut, Юрій Шило, це такий собі манкурт – Юрій Шилов. Ніякий він не адвокат-юрист, в минулому археолог Київського Інституту Археології, після закінчення істфака МГУ (19 72). Працював археологом і паралельно (13 років) робочим на цегельному заводі "Прогрес" в Ірпіні, де і проживав в гуртожитку Будинку творчості Созу письменників України. В своїй брошурі "Победа" (2000), Згадував про свого предка козака Шило, а ось нащадки стали Шиловими. Між іншим його книга "Прабатьківщина аріїв" (1993) вже тоді відзначилась проросійськими "заносами", яку не хотів тоді друкувати Віталій Коротич. Він також автор "Праісторія Руси", "Врата Бессмертия", "Космічні тайни курганів" (1990).
У "Вікіпедії" знайшов про нього: Грамота-подяка "За большой вклад в укрепление культурно-гуманитарного сотрудничества на пространстве СНГ" від Министерства иностранных дел Российской Федерации (лютий 2013). (далі буде)
Vlad Doroshenko _ 15.04.2017 10:17
IP: 93.72.70.---
Бьется в тесной печурке огонь
Бьемся в тесной печурке причин
-Vesna- _ 15.04.2017 10:02
IP: 130.211.103.---
Yaroslav Yurkiv:
Не стикався, але припускаю, серед гуцулів, бо дуже містичний нарід, що живе серед "Тіней забутих предків"...
Нє. Район Бучачу.
Україна та Європа871 Уряд реформ278 Свобода слова538 Корупція1021 Майдан 2013523
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter   Вконтакте