У ПОШУКАХ СПРОМОЖНОСТІ СВІТОВОГО ПРАВЛЯЧОГО КЛАСУ
Все більше і більше кризової неадекватності мислення в міжнародних комунікаціях світового правлячого класу.
За останній місяць я зустрівся з цим тричі.
Перший раз – на XXVII Економічному Форумі в Криниці-Здруй 5-7 вересня 2017-го року, де піддав критиці сучасний стан мислення в Європі.
Другий раз – цікавлячись телезвітами XIV форуму "Ялтинської Європейської Стратегії" в Києві 14-16 вересня 2017-го року, про який оповідально написав Володимир Фесенко, не бажаючи ані критично оцінювати, ані рефлексувати контексти події. Хоча оцінка представників світового правлячого класу на цьому форумі, про те, що ми рухаємося не в новий світ, а в старий світ, свідчить про глибоку і радикальну архаїзацію світового мислення.
Третій раз – в фейковій спробі Трампа запустити реформу ООН 18-го вересня 2017-го року.
Тут доведеться дещо пояснити. Я не знайшов перекладів цього фейку ані на російську, ані на українську (майбуть перекладачі не бажали дратувати світову громадськість), тож доведеться перекласти самому.
Ось переклад основних засад цієї так званої "Декларації про підтримку реформ ООН", яку представив Президент США Трамп та яку вже підтримали 130 країн.
"...По-перше, ми заявляємо про свою впевненість в ініціативах Генерального секретаря по реформі і спонукатимемо його вести цю організаційну реформу.
По-друге, ми зобов'язуємося зміцнювати партнерство і довіру між державами-членами і Секретаріатом для підтримки зусиль з реформування для більш ефективної та дієвої Організації.
По-третє, ми зобов'язуємося підтримувати Генерального секретаря в просуванні тіснішої співпраці в рамках всієї системи Організації Об'єднаних Націй для поліпшення виконання повноважень.
По-четверте, ми закликаємо Генерального секретаря проводити впливове та місцево орієнтоване управління реформами.
По-п'яте, ми зобов'язуємося підтримувати прогрес діяльності Генерального секретаря в зміцненні системи підзвітності Організації Об'єднаних Націй шляхом підвищення прозорості, посилення контролю і узгодження повноважень з відповідальністю.
По-шосте, ми зобов'язуємося зменшити дублювання, резервування і перекривання повноважень, в тому числі серед головних органів Організації Об'єднаних Націй.
По-сьоме, ми зобов'язуємося підтримувати Генерального секретаря з питань розробки політики в галузі управління людськими ресурсами, які дозволяють Організації продовжувати залучати, розвивати і утримувати високопродуктивних співробітників, а також сприяти забезпеченню гендерної рівності та географічного різноманіття.
По-восьме, ми підтримуємо Генерального секретаря в зміцненні функцій планування і бюджетування Організації для забезпечення більшої прозорості та передбачуваності щодо необхідних ресурсів.
По-дев'яте, ми підтримуємо Генерального секретаря в прийнятті конкретних змін в системі Організації Об'єднаних Націй, щоб краще узгодити свою роботу з надання гуманітарної допомоги, розвитку та підтримки мирних ініціатив.
По-десяте, ми визнаємо, що кожна країна несе основну відповідальність за свій власний економічний та соціальний розвиток, і ми також визнаємо роль Організації Об'єднаних Націй в забезпеченні платформи для глобального партнерства в цілях забезпечення збалансованого розвитку..."
Цей документ написаний специфічним міжнародно-бюрократичним жаргоном. Як пояснив мені український експерт в ООН Тарас Бебешко, це так званий "ооніш".
Але навіть цей жаргон дає можливість побачити декілька суттєвих моментів, які зазвичай обходять журналісти та міжнародні коментатори.
Перше, що кидається у вічі, це відсутність суб'єктності в документі. Там ніде не сказано, що саме США чи якась інша країна, чи якась міжнародна група бере на себе відповідальність за реформу ООН.
Вважається, що реформу ООН проводитиме Генеральний Секретар, але джерела походження ідей та концептів такої реформи невизначені.
В самій назві задано традиційний бюрократичний спосіб уникнення відповідальності, від якого я особливо наголошую утримуватись своїх студентів та клієнтів в стратегічних документах через вторинність чи третинність зв'язку (уникати слів "сприяти, забезпечити, посилити, підтримувати, поглибити" і т.д.)
Потрійне уникнення суб'єктності задається наступним чином – є реформи (перший рівень суб'єктності), є їх підтримка (другий рівень суб'єктності), а є декларація про підтримку (третій рівень суб'єктності). От 130 країн в своїй підтримці опинилися на третьому рівні суб'єктності.
По-друге, сама ця декларація – ні про що. В 2015-му році я написав два блоги на тему реформи ООН, і я щиро вірив, що нова революційна влада України зможе стати лідером цього процесу.
Тепер я вже розумію, що українській владі геть не до міжнародних реформ, їй би власні реформи провести та від олігархічного дерибану хоч якось відкараскатись.
Але от ці два блоги 2015-го року – "Критичний погляд на майбутнє в уявленні ООН" (19-го червня 2015-го року) та "Світові лідери про світ на 70-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН" (29-го вересня 2015-го року). В останній статті я радив Президенту запропонувати змістовну реформу ООН. Тоді ще я не вірив, що у Президента інші цілі, які не мають нічого спільного з реформами, ані всередині країни, ані в світі.
В цій останній статті я звертав увагу на принципову проблему ООН – два сорти країн – членів Радбезу та інших, яка робить ООН інструментом сильних країн проти слабких.
Фейкові реформи від Трампа посилюють саме цю тенденцію. Це видно з десятого пункту цієї так званої Декларації, який свідчить про те, що сильні та багаті країни лишають на одинці бідні та слабкі з їх проблемами – "кожна країна несе основну відповідальність за свій власний економічний та соціальний розвиток".
ООН створює лише платформу партнерства (потрібно розуміти – партнерства сильних без врахування слабких).
Для України, між іншим, на перспективу це дуже погано через принцип – "ООН як міжнародна асоціація є лише платформою для бла-бла-бла, бо економічні та соціальні проблеми кожен вирішує сам".
Україна може підтримати цю Декларацію, бо вона фактично ні про що, але Україна не може підтримувати фейкові реформи, які плануються в ООН.
Україна має запропонувати світ варіант реформи ООН, на інших принципах, і відстояти його в міжнародному співтоваристві.
Але це буде можливо не з цією українською владою.
