''Кіт в мішку'' на посаді головного люстратора – Мін'юст відмовляється надати інформацію про кандидатів на посаду директора департаменту з люстрації
З 17 по 19 січня Мін'юст обиратиме нового директора Департаменту з питань люстрації. Проте в міністерстві відмовились надати детальну інформацію про кандидатів, не включили жодного представника громадськості до комісії з відбору і навіть не збираються робити онлайн трансляцію конкурсу. Що приховують в Мін'юсті?
Коли наприкінці минулого року пішла з посади перший і досі незмінний Директор Департаменту з питань люстрації Тетяна Козаченко, вона запропонувала замість себе Анну Калинчук, яка всі два роки працювала з нею в Департаменті. 22 листопада міністр юстиції Павло Петренко публічно підтримав кандидатуру Калинчук для призначення в.о. Директора. Він також зазначив, що в найближчі тижні відбудеться оновлення Громадської ради з питань люстрації, після завершення формування нового складу якої буде оголошено відкритий конкурс на посаду голови Департаменту.
Пообіцяв – і не виконав.
Анну Калинчук так ніколи і не було призначено в.о. Директора. Документи про її призначення категорично відмовилась підписувати керівник апарату Міністерства, заступник міністра Ганна Онищенко, аргументуючи це "негативним резонансом у ЗМІ та суспільстві". В ЗМІ тоді обговорювали, чи достатньо досвіду в 23-річної Калинчук, яка, нагадаю, працювала з Тетяною Козаченко всі два роки її перебування на посаді Директора Департаменту і була підтримана колективом Департаменту для призначення тимчасовим Директором до проведення повноцінного конкурсу на посаду.
Така чутливість до громадської думки, яка загалом зводилась лише до обговорення юного віку, викликає щонайменше подив поряд з іншими призначеннями в Міністерстві. Наприклад, Онищенко в тому ж пості на facebook зазначала, що департамент люстрації координує заступник міністра Сергій Петухов, якого в ЗМІ називали "фірташевським юристом" і обговорювали потенційний конфлікт інтересів через міжнародний позов проти держави Україна на $3 мільярди компанії, в якій він працював до призначення посаду заступника міністра. Іншого заступника міністра Наталію Севостьянову ЗМІ пов'язували з опальним "люстрованим" Сергієм Ківаловим, який є президентом Національного університету "Одеська юридична академія", де вона працювала із 2010 по 2014 рік. А за два місяці після призначення Севостьянова взагалі опинилась в центрі скандалу, пов'язаного з виконанням Закону "Про очищення влади" – журналісти опублікували за її підписом "люстраційну індульгенцію" заступнику головного податківця Києва Ганні Ігнатенко.
На фоні подібних негативних резонансів підстави для непризначенням Калинчук на посаду в.о. Директора, яке навіть не постійне, а тимчасове, виглядали щонайменше несерйозними. А враховуючи, що Міністр публічно погодив її кандидатуру, відмова його заступника підписувати відповідні документи й взагалі викликають багато питань: заступники відмовляються виконувати волю міністра? Міністр не в змозі забезпечити виконання своїх публічних обіцянок? Чи це спланована акція для того, щоб поставити на посаду потрібну людину?
На думки про останній варіант наштовхують і поспішність і непрозорість конкурсу. На початку грудня Мін'юст оголошує конкурс – саме в час парламентських розборок з бюджетом, питаннями із затердженнями порядку повної перевірки декларацій в НАЗК і новорічними святами. Прийом документів триває до 5 січня – якраз під олів'є на столах. При цьому в Мін'юсті ігнорують Порядок обрання представників громадських об'єднань до складу конкурсних комісій з відбору осіб на зайняття посад державної служби, який передбачає залучення представників громадських об'єднань до складу Конкурсної комісії. Таке залучення має відбуватись на конкурсній основі, для чого не пізніше ніж за 30 днів до проведення конкурсу створюється відповідний комітет, який і організовує прозорий і відкритий конкурс на участь представників громадських об'єднань в роботі комісії.
В результаті 10 січня на сайті Міністерства юстиції з'являється новина з переліком імен претендентів без будь-якої інформації про кандадитів. Пошук за іменами (а це – єдина доступна інформація про кандидатів) у загальнодоступних джерелах виявив, що серед 12 кандидатів: помічник судді, помічник нардепа, податківець, два міліціонери, адвокат, яка публічно критикувала люстрацію, кілька людей, яких вдалося ідентифікувати лише як кандидатів на посади в інші новостворювані органи, і один представник департаменту. Але навіть ця інформація може не бути 100% достовірною, оскільки серед них цілком вірогідні, наприклад, повні тезки, а Мін'юст відмовляється надати документи - навіть на запит Громадської ради з питань люстрації, яка створена та діє відповідно до Закону "Про очищення влади". Тобто хтось із цих 12 людей вже наступного тижня може обійняти важливу державну посаду, а ми навіть не маємо права дізнатись, хто?
Відповідь
Віповідно до п. 7 ст. 6 Закону "Про доступ до публічної інформації" "Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений". Наприклад, такою інформацією в нашому випадку могла би бути інформація про освіту, роботу на державній службі або декларація. Більше того, якби документи на конкурс подавалися після 1 січня 2017, то кандидати були би зобов'язані заповнити електронну декларацію, відповідно до цього рішення НАЗК.
В Мін'юсті, однак, не тільки відмовились надавати інформацію, але й не змогли дати відповіді на питання, чи буде організована пряма трансляція, відправивши із цим питанням безпосередньо до Міністра. І лише дозволили "з барського плеча" представникам Громадської ради "бути присутніми при проведенні конкурсного відбору з правом дорадчого голосу", не надавши жодних документів про кандидатів для попереднього ознайомлення, щоб їх проаналізувати.
У результаті ми по суті не знаємо, хто ці люди, які 17-19 січня братимуть участь у конкурсі на посаду "головного люстратора" від держави. Одним із ключових завдань Департаменту є захист люстрації в судах, де майже кожен другий люстрований оскаржує застосування до нього заборон, передбачених Законом "Про очищення влади". І саме від директора Департаменту залежить, наскільки якісно і ефективно буде проводитись ця робота. Нагадаю, що ключова цінність Закону – в таки званій люстрації за посадами, яка передбачає заборону повертатись на керівні посади кільком тисячам високопосадовців часів Януковича, в тому числі, наприклад, 21 чинному народному депутату, які не можуть бути міністрами, прокурорами, податківцями, поліцейськими і тд. Ця заборона зберігатиметься доти, доки діє закон – тобто до 2024 року, якщо Департамент і надалі якісно виконуватиме свою роботу.
А будь-яка "кулуарщина" у призначенні нового Директора може призвести до того, що цю посаду обійме людина із завданням звести нанівець всі досягнення Закону - єдиного на сьогодні інструменту, який дав конкретні результати в усуненні "папєрєдніков" від влади.
Ми вимагаємо оприлюднити інформацію про кандидатів на посади, доступ до якої не може бути обмежений відповідно до законодавства.
Ми вимагаємо забезпечити онлайн-трансляцію всіх етапів конкурсу.
Ми вимагаємо залучити представників Громадської ради до роботи комісії з метою забезпечення громадського контролю за проведенням конкурсу.
