Вікторе Федоровичу, на Вас остання надія

Дев'ять місяців тому, Ви пообіцяли врятувати ліс. Я передала Вам близько тисячі підписів людей, мешканців Києва та смт Коцюбинське, які просять присвоїти лісу природоохоронний статус Національного парку.

Наступного ж дня я була на прийомі в Генерального прокурора Віктора Пшонки. І він пообіцяв, що це буде контрольна справа.

За цей час пройшли всі суди й жодного рішення на користь прокуратури немає. Програвши апеляцію, прокуратура подала касацію, а потім сама ж її відкликала.

Питання: навіщо було три роки витрачати ресурс на цю справу, щоб потім отак "без бою" здати державний інтерес?

Більше того, коли працівник ГПУ прийшов на сесію селищної ради, де мали розглядати протести прокурора, (вдумайтесь, працівник ГПУ на сесію селищної ради) – його вигнали. Селищний голова комусь зателефонував порадитися, попросив дозволу і вигнав. Я не знаю, хто в державі дозволяє селищному голові з зали засідань виганяти працівників ГПУ.

Сесію оголосили закритою, але члени виконкому й інші працівники могли спокійно заходити і сидіти на сесії.

У судовій справі щодо лісу за позовом Київради та прокуратури міста Києва суддя дала негласно зрозуміти, що законне рішення (я наголошую на слові "законне") вона може прийняти виключно по дзвінку.

Дзвінка, напевно, не було. Суддя побоялася приймати незаконне рішення одноосібно. Вона скликала колегію суддів. Рішення було на користь дерибану лісу. Зараз подана апеляція.

Поки тривають про людське око затяжні й програшні баталії в судах, у лісі з'явився новий паркан, за яким дуже скоро, як кажуть новоспечені власники, побудують 5 багатоповерхівок. А це означає, що без рубки дерев не обійтись. І це автоматично означає, що Ваше слово, Вікторе Федоровичу, порушать.

Звертаюся вдруге до Вас з проханням підписати указ і надати Біличанському лісу, який обслуговує Святошинське лісопаркове господарство, природоохоронний статус Національного парку.

Я вже не вірю ні в систему правоохоронних органів, ні в суди. Я три роки бачу систему з середини.

Від Вашого підпису під відповідним указом залежить екологічна безпека мешканців столиці та прилеглих населених пунктів. Цей ліс площею близько 4 тис га долає наслідки чорнобильської катастрофи й є захисною буферною зоною для Києва. Про що є відповідний висновок Інституту ботаніки НАН.

Якщо держава не виконує свої функції з захисту громадян, громадяни мають право розірвати з нею суспільний договір, але тоді зникає держава як інститут і починається "війна всіх проти всіх". Від цього ніхто не виграє.

Думаю, багато хто бачив фільм "Законослухняний громадянин".

Хочу Вам перерахувати людей, які намагалися впродовж останніх трьох років боротись за національний інтерес – збереження рекреаційного ресурсу.

У Ваших силах і компетенції довести всім, що ці люди боролися не марно.

Я вдячна Дарині Чепак та Ірині Дацюк, які організували за два дні підхід до Вас щодо цього питання й дали можливість вручити Вам особисто підписи і звернення. Вони щоразу беруть слухавку й питають, на якій стадії наша боротьба за ліс. Допомагають чим можуть.

Безмежно поважаю Ірину Анкудінову (екс-прес-секретаря Генпрокурора), Мирославу Мушку (прес-секретаря прокуратури м. Києва), Сергія Огородника (працівника прес-служби ГПУ), які фактично щодня болять цим питанням й з'ясовують, що робиться на даному етапі.

Я вдячна Юрію Рибалці (працівнику прокуратури міста Києва), Андрію Сивцю (працівнику прокуратури Київської області) та Аліні Ткаченко (юристу Київради), які стоїчно ходять в суд, до ночі готують всі необхідні документи, щоб довести, що ліс – це ліс, й ніхто не має права його винищувати. З ними ми спільно добували докази для справи.

Чудом (хоча і нерезультативним) можна вважати терміновий виклик до новопризначеного прокурора Ірпеня Андрія Шила після того, як мною був опублікований блог про те, що в селищній раді Вас, Вікторе Федоровичу і Генпрокурора не поважають. І я відповідала на питання: чому на вашу думку В.Ф.Януковича та В.П. Пшонку не поважають.

Я повірила в те, що не всі народні депутати заслуговують на лихе слово завдяки Юлії Ковалевській - депутат від Партії регіонів. Вона вже кілька років для судових справ дістає з архівів ВРУ оперативно документи й пише всі потрібні звернення від народного депутата. Щоправда та ж селищна рада не вважає за необхідне відповідати народному депутату.

Вдячна Лесі Чепурній (прес-секретарю голови фракції Партії регіонів у ВРУ О. Єфремова), яка посприяла тому, що п. Єфремов звернувся особисто до ГПУ щодо цього питання.

Я почала вірити в міліцію, коли Володимир Поліщук (тоді прес-секретар столичної міліції, а зараз прес-секретар міністра МВС) проконтролював, щоб виклик міліції на місце нововиритого котловану відбувся дуже оперативно й ми з лісниками запобігли заливанню бетоном нового фундаменту.

Треба подякувати й Івану Міглазову (прес-секретареві голови Держкомзему), який теж сприяв, щоб в судах Держкомзем надавав належним чином всі докази й стояв на законних позиціях.

Вагому роль зіграла Оксана Збітнєва (прес-секретар О. Попова), яка організовувала зустрічі телевізійників з головою КМДА, де розглядали питання дерибану лісу й просили О. Попова стояти на засадах збереження рекреаційного ресурсу.

Я вдячна Юлії Чудновець (прес-секретарці секретаря Київради Галини Гереги) та Ірині Мартинюк (прес-секретарці голови комісії з питань екологічної політики Київради),

які допомагають донести до Київради важливість цього питання, де нарешті буде створено тимчасову контрольну комісію щодо дерибану лісу.

Не можна не захоплюватись екологами Інституту ботаніки та лісниками, які погодилися говорити на камеру щодо цієї теми три роки тому фактично через кілька днів, коли було вбито їхнього колегу Олександра Гончарова за інтерв'ю про Жуків острів.

Я вдячна редакції "Української правди", зокрема Олені Притулі, Ірині Балачук, за підтримку, а також редакції "Українських новин", "Дела" та "Kyivpost" та десяткам інших ЗМІ, які підтримують цю тему.

Хочу подякувати особисто Олені Данько з "Нового каналу" та Олені Несміян з "1+1", які допомагали у висвітленні цієї теми.

Дякую редакції СТБ "Вікна-Новини", для якої ця тема вже стала просто до болю рідною. Настільки, що у зверненні до Вас, Вікторе Федоровичу з проханням надати лісу природоохоронний статус Національного парку поставив свій підпис в тому числі й Голова Правління телеканалу Володимир Бородянський.

Взагалі перелічувати можна ще десятки сторінок людей й посад й відзначати їхню роль в цій справі. Залишається одне питання, яке так і не розкрите.

Хто ж стоїть за аферою, яка коштує державі мільярди доларів, що стільки чинів і людей, не можуть на це вплинути?

Ще раз прошу Вас, Вікторе Федоровичу, скористатися своїм правом й підписати указ, присвоївши лісу статус Національного парку.

Ви – фактично єдина надія у вирішенні цього питання.

І є в мене ще одна мрія. Я хочу бачити, як в апеляцію прийдуть від прокуратури міста Києва прокурор Анатолій Мельник, від Київради Галина Герега, а від КМДА – Олександр Попов.

Можливо, тоді, суд увірує, що справа має загальнодержавне значення й перебуває на контролі Президента. І тоді рішення суду буде законним.

Законослухняний громадянин,

Ірина Федорів.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.