Дозвольте розтлумачити...

Сьогодні побачив у телевізорі, як з трибуни парламенту народний депутат (здається, Зарубінський), коментуючи черговий закид про невідповідність Конституції змін до Регламенту Верховної Ради, сказав, що, мовляв, тут немає членів Конституційного Суду, отже, ніхто не має тлумачити Конституцію.

Депутат був абсолютно впевнений у своїй правоті і сказаного явно не соромився. Певно, помічники-консультанти забули йому нагадати, що тлумачення буває різне.

Конституційний Суд має повноваження ОФІЦІЙНО ТЛУМАЧИТИ Конституцію та закони України. Офіційне тлумачення відрізняється від всіх інших тим, що є формально-обов'язковим для всіх. Як кажуть російською "единственно верным".

Але тлумачення може бути не лише офіційним.



У першому-ліпшому підручнику з теорії права можна прочитати, що тлумачення (або ж інтерпретація) норм права – це розумова інтелектуальна діяльність суб'єкта, пов'язана зі встановленням їх точного значення (змісту).

Тобто, кожен з нас, просто читаючи Конституцію (навіть не вголос, а "про себе"), здійснює цю саму "інтелектуальну діяльність тлумачення" і встановлює для себе, про що ж там йде мова.

З'ясувавши зміст норми (у тому числі – норми Конституції) для себе, суб'єкт може своїм інтелектуальним здобутком поділитися, спробувавши роз'яснити норму ще комусь.

Саме тому теоретики розрізняють тлумачення-з'ясування та тлумачення-роз'яснення.

Нескладно зрозуміти, що без тлумачення абсолютно неможлива реалізація правових норм. Бо щоб дотриматися норми, слід ту норму розуміти.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Конституція прямо передбачає право кожного на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Отже розуміти (а значить – тлумачити) Конституцію має право кожен з нас.