
Саме так твердять ківалови, чечетови, герман, колесниченки, богословські. І продовжують переконувати, що у Януковича і Партії регіонів у 2004 р. "вкрали перемогу".
На мій погляд, саме це і є найбільшою втратою помаранчевої революції. Мало того, що не вдалося покарати винних у фальсифікаціях, тиску на ЗМІ, вони ще й виповзли і продовжують свою чорну справу. А тим виборцям, хто розчарувався у помаранчевій революції, доводиться тепер нагадувати, що було за Кучми і що світило нам за перемоги Януковича. Дякувати Богові, більшість ще пам'ятає і свистопляску у ЗМІ, зомбування з телеекранів і те, що відбувалося на виборчих дільницях там, де впевнено себе почували захисники старого режиму.
Але це, вважаю, справжня трагедія, коли антигерої – на коні, а ті, хто стояв за свободу, мають переконувати себе, що вчинили правильно, та ще й пояснювати молоді, яка не бачила на власні очі, на що здатний старий режим. Але історичну правду і значення нашої з Вами громадянської позиції перекреслити все одно не зможуть, хоч як би не принижували, як би не використовували у політтехнологічних цілях.
Зі святом всіх, хто стояв на Майдані! А також – Януковича і всіх "регіоналів", які тепер користаються плодами демократії і нефальсифікованих виборів.
Коментарі - 154
Саме так, як совість нації, співав Володимир Висоцький у своїй відомій пісні "Антисемиты". Не знаю, наскільки відповідає дипломатичній практиці заява представника МЗС Ізраїля з приводу реєстрації в ЦВК п. Ратушняка кандидатом у Президенти України, але, чесно скажу, коли я дізнався про цю реєстрацію, мені стало соромно.
Ще напередодні незалежності України українські і єврейські публічні діячі доклали величезних зусиль до порозуміння обох народів. І це принесло свої наслідки. Тепер ганебні заяви Ратушняка лише шкодять міжнародному іміджу нашої країни, грають на руку тим зовнішнім силам, які хочуть провокувати конфлікти в самій Україні, або бодай створити відповідне негативне враження про Україну. І ми ці сили знаємо.
Під час кампанії 2004 р. нас теж хотіли розколоти, теж розігрувалася антисемітська карта, але тоді демократична опозиція (у тому числі Ющенко) ці спроби засудила. Я хочу помилитися, але мені здається, що теперішні антисемітські випади Ратушняка засуджувалися в пресі, але не були засуджені нашою політичною елітою: Президентом – а це якраз те, що мав би зробити він як український патріот, впливовими політичними силами (як сказав один депутат: "ми засудили на фракції" – а де ж публічне засудження?). Промовчали наші академіки і діячі культури – моральні авторитети нації, промовчало більшість українських інтелігентів. Мені справді соромно, що ми мовчимо.
Коментарі - 108
Нет-нет, не пугайтесь, такого скандала еще не произошло. Это – всего лишь экстраполяция того, что может произойти, следуя логике президента России (которого представляют высокообразованным интеллигентом и либералом).
Вы можете себе представить, если бы Медведев сказал такое про западного президента или премьера? Или если бы те сказали нечто подобное в отношении президента России? А помните, как Путин воздал хвалу Деникину? А теперь вспомним об обвинениях Деникина в антисемитских погромах, которые деникинцы таки творили (впрочем, как и все участники гражданской войны: белые, красные, атаманы). И представьте себе, что премьер Израиля обвиняет Путина в "героизации погромщиков". Можете?
Коментарі - 232
Насамперед хочу привітати Альону Гетьманчук з початком ведення блогу на УП (як євроатлантист – євроатлантистку). Хотів ще вибачитися перед нею, що ставлю свій запис, але потім зрозумів, що насправді лише продовжую підняту нею тему про перебування в Києві відомого своїм "демократизмом" "бацьки" і метаморфози, які відбуваються з нашим Президентом.
Коментарі - 116
Выступая на Третьей Ассамблее "Русского мира", патриарх Московский и всея Руси Кирилл предложил использовать термин "страна русского мира" для обозначения объединенных русской культурой государств.
Что к этому еще добавить?
Коментарі - 98
Вчора на "Свободі" у Андрія Куликова мав змогу послухати трьох кандидатів у президенти (Тігіпка, Яценюка, Костенка). Полум'яний виступ останнього наштовхнув на ряд думок, але оскільки задати йому питання не зміг, скористаюся блогом.
Так от, згадав я досвід УНР і, зокрема, слова Винниченка про об'єднання демократів перед розстрілом. Тоді було багато палких патріотичних промов, але УНР програла, не останнім чином через утопізм, мрійництво, нездатність її лідерів піднятися над власними амбіціями.
Що маємо зараз? Розпад коаліції у вересні минулого року створив унікальну можливість для формування потужної "третьої сили" в українській політиці на базі розчарованого помаранчевого електорату, з подальшим долученням прагматично мислячого виборця сходу й півдня. Але Яценюк, Гриценко, інші не скористалися "вікном можливостей", яке було відкрито через розчарування діючими політиками, не звернулися до громадянського суспільства, не використали енергії знизу.
Коментарі - 265
Уже неодноразово доводилося казати про те, що Янукович наче навмисне заганяє себе в проросійську нішу. Очевидно, в штабі порахували, що так буде краще. Тим самим він звільняє проєвропейську нішу для Тимошенко. Цю нішу логічно міг зайняти Яценюк, який в якості міністра закордонних справ проводив офіційний курс на інтеграцію в ЄС. Але він чомусь перепозиціоновується, і замість ЄС тепер йдеться про "Велику Європу" з Росією і Казахстаном і "Східноєвропейську ініціативу" з центром у Києві.
Коментарі - 39
Сьогодні черговий раз почув по радіо заяви про те, що наша "антиросійська" політика призвела до розриву економічних стосунків з Росією.
Отож, лише цифри товарообігу:
1996 – 18,0 млр. дол.
2001 – падіння до 11,7 млр. дол. (нагадаємо, що це Кучма при владі)
2004 – знову зростання до 17,7 млрд. дол.
2008 – 35, 2 млрд дол.
Тобто наш товарообіг з Росією з 2004 по 2008 рр. зріс удвічі! І це на заслуга якогось одного політика, бо при владі за чотири роки були чотири уряди, тому це й виглядає як цілісна українська позиція.
А цьогорічне падіння теж абсолютно зрозуміле – світова криза, падають товарообіги і самої Росії, і інших країн.
Отже, всі заяви про те, що економічні звязки не розвиваються – це просто некритичне повторення політичної пропаганди Кремля.
PS Оскільки дописувачі запитують про експорт, то він був у 1996 – 8,9 млрд. дол, у 2001 – 5,7 млрд., у 2008 -15,7 млрд. Так що і тут суттєве зростання. При цьому частка Росії в українському експорті скоротилася з 46% у 1995, до 30% у 2001 і до 23,5% у 2008. Тобто переорієнтація нашого експорту теж очевидна.
Коментарі - 10
Сьогоднішні "Сегодня", згадуючи питання "недобросовісної реклами", міркують, чи з'явиться антиреклама щодо минулого Януковича (нагадаємо, що на youtube ролики уже висять).
Але для мене питання не в політтехнологічності всіх цих ходів, а в іншому.
Днями виступав перед групою європейських докторантів, розповідав про політичну ситуацію в Україні. Кажу: згідно з опитуваннями на першому місці іде Янукович, на другому – Тимошенко, третьому – Яценюк.
Вони питають: а Янукович має шанси виграти у другому турі?
Кажу, що має.
Дивуються: невже люди проголосують за кандидата в президенти, який мав судимості? А за що мав?
Тут мені стало боляче за нас самих, і я почав давати традиційні політологічні пояснення: Партія регіонів і Віктор Федорович уже не ті, що були 2004 р., вони намагаються цивілізуватися, вчаться грати за правилами електоральної демократії, там є прагматичне крило тощо. А за що були судимості точно і невідомо, мало що говорять політичні опоненти, вони погашені. Тепер Янукович пише великі концептуальні статті, як врятувати країну або ж про геополітику і нову систему безпеки.
А європейці на мене дивляться незрозумілими очима. Розповідаєш їм, що історія і політика – складні і суперечливі, а вони все одно чогось не розуміють.
Коментарі - 21
Спасибі Роману Чайці і "5 копійкам", які привернули увагу до "монументальної" статті Дмитра Табачника в "Известиях" "От Риббентропа до майдана. Парадоксальные последствия сталинской внешней политики"
Отже, доктор історичних наук і двічі віце-прем'єр з гуманітарних питань в уряді Януковича шкодує, що "в 1945 году ее (Галичину – О.Г) можно было бы безболезненно вернуть Польше" (!?)
А шкодує він тому, що, на його компетентну думку, галичани і українці – це, мовляв два різні народи, і всі біди – від "галичан":
"галичане практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане. У нас разные враги и разные союзники. Более того, наши союзники и даже братья – их враги, а их "герои" (Бандера, Шухевич) для нас -убийцы, предатели и пособники гитлеровских палачей.
Таким образом, присоединение Галичины к УССР объединило в одном административном, а затем и государственном формировании два различных народа – цивилизационных оппонентов. При этом, если народы Великой Украины всегда толерантно относились к галичанам, не вмешиваясь в их жизнь и не навязывая свои ценности, то сами галичане при первой же возможности крайне агрессивно, не останавливаясь перед насилием и массовыми убийствами, пытались причесать Украину под свою гребенку".
Ну, а Сталін, звичайно, був правий, коли укладав секретний протокол до пакту Молотова-Ріббентропа з поділом Східної Європи.
Можна було б, звичайно, і не звертати увагу на всю цю маячню, але ж Дмитро Володимирович – не останній член Партії регіонів (принаймні поки що). І таких як він, там вистачає. Але керівництво ПР мовчить. Здається, що провокування всіх штучних розколів країни цілком вписується в стратегію ПР на виборах.
Коментарі - 85