Блоги

Гарант неконституційно розпустить Раду?

Насамперед хочу привітати Альону Гетьманчук з початком ведення блогу на УП (як євроатлантист – євроатлантистку). Хотів ще вибачитися перед нею, що ставлю свій запис, але потім зрозумів, що насправді лише продовжую підняту нею тему про перебування в Києві відомого своїм "демократизмом" "бацьки" і метаморфози, які відбуваються з нашим Президентом.

У 2007 р. я був одним з небагатьох політологів, які підтримували рішення Ющенка про достроковий розпуск парламенту. Тоді була загроза монополізації влади однією силою, і тому дії Ющенка були виправдані. І хоча юридичні обставини були контроверсійні, однак, бодай за щось можна було юридично зачепитися, принаймні до рішення Конституційного суду (яке, як відомо, згодом було заблоковане).

Однак в оприлюдненій сьогодні передвиборчій програмі гаранта йдеться про те, що в разі його перемоги на виборах: ""Якщо протягом 100 днів країна не отримає нової Конституції, повноваження Верховної Ради України будуть достроково припинені, позачергові вибори відбудуться з одночасним референдумом з ухвалення Основного Закону держави"

Але ж такий розпуск ВР не передбачений Конституцією!

Я розумію, що це – лише політтехнологічна фішка, Ющенко не переможе, і ніякий референдум не підтримає його проект Основного Закону (модель, яку він пропонує – тема окремої розмови), але що це як не заклик до зміни конституційного ладу неконституційними методами?

Ющенко викриває Януковича і Тимошенко, позиціонуючись як захисник демократії (раніше в цьому справді була його сила), і частина електорату йому вірить і піде за ним, але ж не можна отак прямо закликати до порушення Основного Закону. Я уже говорив про трагізм еволюції Ющенка (вчора, до речі, про це сказав в інтерв'ю і Анатолій Гриценко). Однак те, що відбувається зараз, схоже на трагіфарс.

Хоча навіть такими діями, він не применшить роль Майдану, 5-річчя якого ми незабаром відзначатимемо. Але все одно сумно.

Коментарі - 116

Патриарх Кирилл предложил термин – ''страна русского мира''

Выступая на Третьей Ассамблее "Русского мира", патриарх Московский и всея Руси Кирилл предложил использовать термин "страна русского мира" для обозначения объединенных русской культурой государств.

Что к этому еще добавить?

Коментарі - 98

Націонал-демократи перед вибором

Вчора на "Свободі" у Андрія Куликова мав змогу послухати трьох кандидатів у президенти (Тігіпка, Яценюка, Костенка). Полум'яний виступ останнього наштовхнув на ряд думок, але оскільки задати йому питання не зміг, скористаюся блогом.

Так от, згадав я досвід УНР і, зокрема, слова Винниченка про об'єднання демократів перед розстрілом. Тоді було багато палких патріотичних промов, але УНР програла, не останнім чином через утопізм, мрійництво, нездатність її лідерів піднятися над власними амбіціями.

Що маємо зараз? Розпад коаліції у вересні минулого року створив унікальну можливість для формування потужної "третьої сили" в українській політиці на базі розчарованого помаранчевого електорату, з подальшим долученням прагматично мислячого виборця сходу й півдня. Але Яценюк, Гриценко, інші не скористалися "вікном можливостей", яке було відкрито через розчарування діючими політиками, не звернулися до громадянського суспільства, не використали енергії знизу.

І опитування показують, що у кінцевому підсумку обирати ми будемо між Януковичем і Тимошенко, і поки перемагає Янукович. Вирішальним для обох кандидатів стане мобілізація їхнього електорату (детальніше про це я написав у статті "Тertium nоn datur" у вчорашньому номері "Главреда". Ця стаття ще не виставлена на сайті, тому для бажаючих – купуйте "Главред", читайте українською, підтримуйте українське!)

А от те, що не ввійшло у статтю, але кристалізується в думках, зокрема і після вчорашньої "Свободи", є наступним. Логіка президентських виборів – інша, ніж парламентських. На останніх достатньо моблізувати свого виборця у достатньо вузькій ніші, набрати 3%, щоб не втратити голоси виборців і стати парламентською силою. Дії Ющенка, Яценюка, Костенка, Тягнибока, Гриценка – цілком логічні для парламентських виборів. Логіка президентських – інша, і тактика інша.

Тому кандидати, як спираються на помаранчевий електорат, мають не просто таврувати обох лідерів перегонів (а поки що, здебільшого, основний удар – проти діючого уряду). Думати треба, коли об'єднуватися, як і на яких умовах, кого зрештою підтримувати /не підтримувати у другому турі (не хочете Тимошенко – нема проблем, але поясніть своїм же виборцям, чому Янукович буде краще) і як на все це вплине взаємне поборювання у першому турі. І задля цього згадки про історичний досвід теж можуть бути корисними.

Коментарі - 264

Різновекторні заяви

Уже неодноразово доводилося казати про те, що Янукович наче навмисне заганяє себе в проросійську нішу. Очевидно, в штабі порахували, що так буде краще. Тим самим він звільняє проєвропейську нішу для Тимошенко. Цю нішу логічно міг зайняти Яценюк, який в якості міністра закордонних справ проводив офіційний курс на інтеграцію в ЄС. Але він чомусь перепозиціоновується, і замість ЄС тепер йдеться про "Велику Європу" з Росією і Казахстаном і "Східноєвропейську ініціативу" з центром у Києві.

Читати далі...

Коментарі - 39

Наш товарообіг з Росією: лише цифри

Сьогодні черговий раз почув по радіо заяви про те, що наша "антиросійська" політика призвела до розриву економічних стосунків з Росією.

Отож, лише цифри товарообігу:

1996 – 18,0 млр. дол.

2001 – падіння до 11,7 млр. дол. (нагадаємо, що це Кучма при владі)

2004 – знову зростання до 17,7 млрд. дол.

2008 – 35, 2 млрд дол.

Тобто наш товарообіг з Росією з 2004 по 2008 рр. зріс удвічі! І це на заслуга якогось одного політика, бо при владі за чотири роки були чотири уряди, тому це й виглядає як цілісна українська позиція.

А цьогорічне падіння теж абсолютно зрозуміле – світова криза, падають товарообіги і самої Росії, і інших країн.

Отже, всі заяви про те, що економічні звязки не розвиваються – це просто некритичне повторення політичної пропаганди Кремля.

PS Оскільки дописувачі запитують про експорт, то він був у 1996 – 8,9 млрд. дол, у 2001 – 5,7 млрд., у 2008 -15,7 млрд. Так що і тут суттєве зростання. При цьому частка Росії в українському експорті скоротилася з 46% у 1995, до 30% у 2001 і до 23,5% у 2008. Тобто переорієнтація нашого експорту теж очевидна.

Коментарі - 10

Питання з 2004 р.

Сьогоднішні "Сегодня", згадуючи питання "недобросовісної реклами", міркують, чи з'явиться антиреклама щодо минулого Януковича (нагадаємо, що на youtube ролики уже висять).

Але для мене питання не в політтехнологічності всіх цих ходів, а в іншому.

Днями виступав перед групою європейських докторантів, розповідав про політичну ситуацію в Україні. Кажу: згідно з опитуваннями на першому місці іде Янукович, на другому – Тимошенко, третьому – Яценюк.

Вони питають: а Янукович має шанси виграти у другому турі?

Кажу, що має.

Дивуються: невже люди проголосують за кандидата в президенти, який мав судимості? А за що мав?

Тут мені стало боляче за нас самих, і я почав давати традиційні політологічні пояснення: Партія регіонів і Віктор Федорович уже не ті, що були 2004 р., вони намагаються цивілізуватися, вчаться грати за правилами електоральної демократії, там є прагматичне крило тощо. А за що були судимості точно і невідомо, мало що говорять політичні опоненти, вони погашені. Тепер Янукович пише великі концептуальні статті, як врятувати країну або ж про геополітику і нову систему безпеки.

А європейці на мене дивляться незрозумілими очима. Розповідаєш їм, що історія і політика – складні і суперечливі, а вони все одно чогось не розуміють.

Коментарі - 21

Табачник: "в 1945 году Галичину можно было безболезненно вернуть Польше"

Спасибі Роману Чайці і "5 копійкам", які привернули увагу до "монументальної" статті Дмитра Табачника в "Известиях" "От Риббентропа до майдана. Парадоксальные последствия сталинской внешней политики"

Отже, доктор історичних наук і двічі віце-прем'єр з гуманітарних питань в уряді Януковича шкодує, що "в 1945 году ее (Галичину – О.Г) можно было бы безболезненно вернуть Польше" (!?)

А шкодує він тому, що, на його компетентну думку, галичани і українці – це, мовляв два різні народи, і всі біди – від "галичан":

"галичане практически не имеют ничего общего с народом Великой Украины ни в ментальном, ни в конфессиональном, ни в лингвистическом, ни в политическом плане. У нас разные враги и разные союзники. Более того, наши союзники и даже братья – их враги, а их "герои" (Бандера, Шухевич) для нас -убийцы, предатели и пособники гитлеровских палачей.

Таким образом, присоединение Галичины к УССР объединило в одном административном, а затем и государственном формировании два различных народа – цивилизационных оппонентов. При этом, если народы Великой Украины всегда толерантно относились к галичанам, не вмешиваясь в их жизнь и не навязывая свои ценности, то сами галичане при первой же возможности крайне агрессивно, не останавливаясь перед насилием и массовыми убийствами, пытались причесать Украину под свою гребенку".

Ну, а Сталін, звичайно, був правий, коли укладав секретний протокол до пакту Молотова-Ріббентропа з поділом Східної Європи.

Можна було б, звичайно, і не звертати увагу на всю цю маячню, але ж Дмитро Володимирович – не останній член Партії регіонів (принаймні поки що). І таких як він, там вистачає. Але керівництво ПР мовчить. Здається, що провокування всіх штучних розколів країни цілком вписується в стратегію ПР на виборах.

Коментарі - 85

Ялтинський кастинг

На 6-у щорічному саміті YES (Yalta European Strategy) в Ялті було багато цікавого, зокрема, телемости з Шимоном Пересом, Соросом, Строс-Каном, Грінспеном, обговорення з ними питань світової кризи. Наживо був Йошка Фішер, Вулфенсон, вже традиційний для цих зустрічей Квасневський. Як завжди "блистав" Чорномирдін, після чого західна аудиторія дивувалася, наскільки живучі у росіян радянські погляди на "братерство". Але стрижнем, безумовно, стали виступи кандидатів у президенти України. Ці виступи мали різні аспекти, і про них уже писалося у ЗМІ (у тому числі С.Лещенком і М.Найємом в "УП"). Мене, звичайно, найбільше цікавило, як ці виступи сприймалися міжнародною аудиторією. Отож, після розмов із західними експертами спробую узагальнити, який же вийшов результат (радив би також прочитати детальну статтю Альони Гетьманчук на "Главреді").

Янукович виступав, як сказав один із західних експертів, з "дерев'яним" (wooden) виразом обличчя, повільно шукав слова. Складалося таке враження, що він почуває себе дискомфортно. У промові не було знахідок. Це була традиційна критика помаранчевих, але не вистачало конкретики, а при обговоренні міжнародних проблем стався конфуз, про який уже всі писали (гельсінські угоди названі "стокгольмськими"). Сама ж теза про визнання Україною Абхазії і Південної Осетії (про яку запитав автор цих рядків) була для політика явним мінусом – оскільки для Європи такий підхід неприйнятний. Минулого року ПР вже намагалася знизити значення торішньої заяви Януковича, але зараз він знову підняв цю тезу. Що лише допомагає Тимошенко у зображенні Януковича як проросійського кандидата, в той час як сама вона прагне зайняти нішу проєвропейського кандидата і таким чином мобілізувати проти нього колишній "помаранчевий" електорат.

Читати далі...

Коментарі - 43

Ющенко: через півроку я буду президентом

Я публічно підтримую курс Президента Ющенка на інтеграцію до ЄС і НАТО. На відміну від інших кандидатів у президенти він говорить про це чітко і без еківоків.

Я публічно критикую реальні дії Президента Ющенка, які зробили українську політику на цьому напрямку неефективною, "шапкозакидательской", які дискредитують цей курс всередині країни і перед міжнародними партнерами. А позиції України на переговорах з Москвою зараз слабші, ніж були 2005 р. Кидатися за таких умов з шашкою на танк, як це робить наш Президент, не є, м'яко кажучи, раціональною стратегією.

Я боюся заяв Ющенка про те, що він таки буде президентом. Це – відрив від реальності, прояв месіанства, а це – завжди небезпечно, тим більше в умовах розколотої країни, тим більше враховуючи небезпеку з боку Росії, про яку постійно говорить Президент, але робить чомусь навпаки.

Якщо президент працює на парламентську перспективу – це нормально з політтехнологічної точки зору і з точки зору Ющенка- політика. Але зараз треба пережити президентські вибори і створити такі умови, щоб після них країна була принаймні не слабшою, ніж на початку 2005 р. Це завдання – для Ющенка-державного діяча, яким він все-таки, мабуть, хоче ввійти в історію.

Коментарі - 63

Янукович хоче залишитися ''лузером''

Своєю заявою про другу державну мову Янукович обирає ту саму стратегію, до якої зрештою скотилися "регіонали" у кампанії 2004 р.: від спроби стати загальнонаціональним політиком до представника лише частини країни. Тим самим він робить найкращий подарунок його супротивникам, мобілізуючи, назвемо його умовно, "помаранчевий" електорат. І хоча цей електорат від виборів 2006 р. є розколотим, сумарно саме його голоси становили абсолютну більшість на виборах і 2006 р, і 2007 р. До речі, мобілізація значною мірою розчарованого і розколотого "помаранчевого" електорату є основною проблемою майбутнього опонента Януковича у другому турі. Тепер Віктор Федорович сам допомагає вирішити цю проблему. І хто йому таке радить?

"Великий як Африка" (за висловом п. Герман у кампанії 2004 р.) Янукович таки хоче стати вічним "лузером".

P.S. І Конституції Віктор Федорович не знає, бо твердить, що зробити це можна, проголосувавши законопроект 226 голосами. Зміни ж до розділу І Конституції вимагають не тільки 2/3 голосів, а ще й схвалення на референдумі. Це знає будь-який студент.

Коментарі - 288