17 жовтня 2014, 11:02

В чем мы повторяем русских?

Не буду поддаваться массовому психозу и писать про Милан, потому что анализировать пока, собственно, нечего, а все, что мы видим на телекартинке – всего лишь вершина айсберга. Глыба под водой, боюсь, останется предметом для исследования очень отважных и очень любопытных дайверов, и то не факт, что они к ней быстро доберутся. Скажу только одно: пока Россия изощряется по поводу, как остаться в Украине, а Украина и Запад изощряется, как Россию из Украины убрать, устойчивого мира, увы, не будет. Если у Путина не будет влиятельных и лояльных союзников в Киеве, он будет поддерживать тех "союзников", которые с оружием бегают и убивают по Донбассу. Ему лучше так присутствовать в Украине и как-то влиять на ее повестку дня, чем вообще никак.

Но на самом деле меня в последнее время заботит еще и другой вопрос. Я даже вчера вечером частично его озвучила в эфире на "5 канале" в программе Тани Даниленко. Почему мы вдруг начали жить Россией? Почему мы каждый день, как дети, проверяем, что там с ценами на нефть, довольно потирая ладоши? И попутно не забываем проверить, как чувствует себя рубль (к крутому пике гривны все уже привыкли)? И считаем своим долгом потроллить новые заявления Путина или главного на сегодня в России инспектора продуктовых магазинов Медведева? А на международных переговорах сразу указываем пальцем в восточном направлением: "Так мы же такие классные, мы бы все сделали, но просто Россия!"

Так, друзья мои, и вырабатывается диагноз: жить Россией. Согласна, бедная Россия оказалась менее опасной для Украины, чем Россия побагаче. Россия с искусственно накачанными нефтедолларами мышцами. Но западные санкции и падение цен на нефть могут остановить Россию в Украине, но и они не смогут изменить Украину изнутри.

Это, конечно, хорошо, что мы перестаем быть убежденными интровертами и хоть немного вникать в то, что происходит по крайней мере в стране-агрессоре. Но не кажется ли вам, что мы начинаем повторять ошибку, которую сделала та же Россия и за которую, уверена, заплатит в обозримом или не очень будущем очень высокую цену. А именно – ошибку, когда Россия начала жить Украиной. Они плюнули на все и на всех, и с головой ушли в Украину. Своя собственная страна с ее уродствами в какой-то момент перестала их интересовать. Или стала интересовать куда меньше, чем то, что происходит в Украине

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Трамп і важливий зсув по НАТО

Важливо, аби за обговореннями нових дедлайнів для Путіна в Україні розуміли зміну, яка відбулась у Вашингтоні щодо НАТО як ключового актора, через який постачатимуться нам американські озброєння...

Саміт НАТО. Що для України?

Отже, Гаазький саміт НАТО для України. Коротко по гарячих слідах. - Вдалось зберегти статус- кво щодо майбутнього членства України в НАТО...

"Саміт 5%"

Що важливо врахувати ще до початку зустрічі НАТО в Гаазі? Гаазький саміт НАТО неможливо оцінювати за тими ж критеріями, за якими визначали успішність попередніх зустрічей Альянсу...

Tо the МУН* and back

Деякі думки напередодні місії в Місії (України при НАТО) Безмежно вдячна всім і кожному за вітання, які надійшли після підписання Президентом України Указу про моє призначенням Главою Місії України при НАТО...

''Коаліція рішучих'' та ''коаліція охочих''. Розплутуємо заплутаних.

У мене часто запитують, як я бачу "коаліцію рішучих", її обовʼязкові компоненти. А в останні півроку в деяких європейських столицях цікавляться ще й тим, якими є критерії для приєднання до такої коаліції) У загальних рисах я відповіла на це питання, коли, власне, пропонувала тут, у блозі, концепт такої коаліції на початку минулого року...

Військова місія за принципом ''Мерседесу''

Ще якихось півроку тому переважна більшість українських співрозмовників (не кажучи про закордонних) не вірили, що військові контингенти країн-членів НАТО в принципі можуть бути присутніми на українській землі та ще й в осяжній перспективі...