24 червня 2015, 14:04

Тест на реальність. Що насправді думають про Україну в ЄС?

З чим асоціюють Україну в ЄС після Революції гідності та війни з Росією? Чому хочуть і не хочуть бачити нас у Євросоюзі? Про це було сказано-пересказано за останній рік масу разів. Сказано, базуючись, в основному, на наших внутрішніх відчуттях та – будемо відвертими – бажанні видати бажане за дійсне. А наші внутрішні відчуття підказували нам наступні речі:

- Євромайдан повинен був стати поворотним моментом у сприйнятті України в Європі

- після агресії Росії в Європі по-спражньому зрозуміли те, що колись влучно написали Кучмі: Україна- не Росія

- європейці не могли не помітити й не оцінити відчайдушну боротьбу українців за європейські цінності на фоні повального вірусу євроскептицизму в самому ЄС

В якийсь момент ми вирішили зрозуміти, наскільки наші відчуття збігаються з реальністю, довірившись у цій справі цифрам. А саме – замовили соціологічне опитування компанії TNS в шести найбільших країнах ЄС – Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, Польщі та Великобританії (результати опитування дивіться, будь ласка, на сайті Інституту). Не просто заради спортивного інтересу. Але й заради того, що настрої громадської думки у цивілізованих країнах світу дуже часто конвертуються у політичні рішення. А політичні рішення – у підтримку України чи її відсутність. Крім того, корисно було дізнатись, чого бракує європейцям у їхніх знаннях про Україну, і що можна виправити більш-менш швидкими темпами.

Зустріч з реальністю відбулась, як тільки надійшли результати. І була не з найбільш приємних, скажу чесно. Хоча й позитивні зрушення теж є. Загалом, ключові висновки можна звести приблизно так:

- Три головні асоціації з Україною: війна, Росія, бідність. Чесно кажучи, війна не стала сюрпризом, але замість бідності я особисто очікувала побачити корупцію. Здивувало також, що з Помаранчевою революцією Україну асоціюють більше, ніж з Євромайданом. Неприємно це писати, але боюсь, що останній може багатьма сприйматись як частина війни.

- Найбільш позитивні асоціації з Україною – це досить нейтральні асоціації, на кшталт "Київ", "країна", "футбольна команда" чи "Східна Європа". Є відчуття, що останній рік змінив не так багато в нашому сприйнятті, якби нам хотілось.

- Попри аресивну дезінформаційну кампанію Росії у Європі, асоціація України з фашизмом практично відсутня – її мають... аж 23 респонденти. І мешкають вони, до слова, в Італії та Іспанії.

-Найбільшими перешкодами для членства в ЄС європейці вважають корупцію, олігархів та бідність. Речі певним чином взаємопов"язані. Але найцікавіше, що приблизно те ж саме відчувають й самі українці. Так що тут ми тут явно на одній хвилі з громадянами ЄС.

- Тільки 1% вважає, що Україна взагалі не має права претендувати на членство в Євросоюзі. І тільки 0,25% – що війна з Росією є причиною для відмови Україні в членстві.

-Ті європейці, які думають, що Україна має бути в ЄС, думають це тому, що, по-перше, вважають Україну частиною Європи, по-друге, переконані, що членство в ЄС може стати способом захисту України від подальших зазіхань Росії, по-третє, вважають, що Україна має такі ж права на членство, як інші держави.

- 15% (мало це чи багато – не знаю) європейців вважає, що українці відстоюють європейські цінності. І тут ще багато кому в самій Україні треба зрозуміти: прапор Європейського Союзу на адміністративних будівлях чи на площах міст – це не доказ відданості європейським цінностям, це лише загроза дискредитувати ЄС, якщо немає політичної волі їх дотримуватись. Тому було б краще ці прапори поки зняти взагалі і не підривати європейську ідею в її зародку.

-Найбільш скептичні до європейської перспективи України – французи, найбільш байдужі – британці. Взагалі, рівень байдужості до питання України взагалі досить високий. Але цілком можливо, що справа не в Україні, а просто в надмірному зануренні у внутрішні проблеми. Ми, українці, теж цим вічно страждаємо.

- Європейці дуже слабо асоціюють Україну з конкретними постатями. А якщо й асоціюють, то за інерцією з Віталієм Кличком (як спортсменом, а не мером Києва, очевидно), футболістом Андрієм Шевченком, Юлією Тимошенко. З нових асоціацій – президент Порошенко.

У цілому, схоже на те, що Україна у сприйнятті європейців з"явилась на географічній карті Європі. Але її ще потрібно закріпити на політичній карті. Переважно відсутня вона на культурній карті. І її дуже мало на карті ментальній. А якщо й присутня, то у ролі жертви війни та прохача. А жертвам і прохачам, як ми пам"ятаємо, співчувають, але їх необов"язково поважають.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Військова місія за принципом ''Мерседесу''

Ще якихось півроку тому переважна більшість українських співрозмовників (не кажучи про закордонних) не вірили, що військові контингенти країн-членів НАТО в принципі можуть бути присутніми на українській землі та ще й в осяжній перспективі...

Досить мантри про "Путін на це не погодиться"

Гарною новиною цих тижнів – особливо після останньої зустрічі "коаліції охочих", котрій ще належить перетворитись на "коаліцію рішучих" – є те, що дискусія про гарантії безпеки для України важко, болісно, але все ж перетворюється з концепту у план дій...

Гарантії безпеки не роздають, їх вигризають

"Ми через це проходили, це дуже неприємно, нам американці теж навʼязали перемирʼя. Ми і досі в перемирʼї, вже 72 роки... Але все насправді виявилось не так страшно – це дало нам можливість розвинути економіку, забезпечити добробут людей...

Від обрання до інавгурації. Що вже вдалось Україні з ''другим'' Трампом

У день інавгурації 47-го президента США можна з певністю стверджувати, що Україна не втрачала часу даремно після американських виборів, коли одночасно потрібно було мати справу з двома американськими президентами: ще з діючим і вже з новообраним...

Україна-Польща. Шанс на вихід з кризи довіри

Інколи у відносинах між двома країнами є питання, які отруюють все. Довіру. Співпрацю. Атмосферу. Таким питанням у відносинах між Україною та Польщею в якийсь момент стало питання пошукових та ексгумаційних робіт на території України...

Чим вам, на Заході, допомогти?

У нас в Центрі "Нова Європа" є одне неписане правило: адвокаційні візити за кордон не повинні тривати більше тижня плюс дорога. Інакше – починаєш потрохи втрачати звʼязок з українською реальністю...