Сценарії на 25 травня

Дочасна виборча кампанія у Києві була спровокована причинами й чинниками не стільки місцевого, скільки загальнополітичного характеру. Зараз вже очевидно, що і вирішеня проблеми київських виборів буде мати наслідки не лише для місцевого самоврядування, а й загальнодержавного політичного життя.

Стратегічні інтереси основних гравців київської кампанії виходять далеко за межі встановлення результатів виборів мера та Київради. А отже, дані вибори є лише тактичним елементом стратегічної гри у боротьбі за повноту влади, елементом, яким можна пожертвувати заради чогось більшого. Тому важливо правильно оцінити те, що є найважливішим для основних політичних гравців, а отже, спрогнозувати, як вони будуть діяти.

Для Блоку Юлії Тимошенко (насамперед для неї самої) стратегічним завданням є стати політиком N1 в Україні та Східній Європі. Тому не варто переоцінювати важливості для неї перемоги на муніципальних виборах у Києві та необхідності їй цього "плацдарму" для подальшого штурму владних висот. Це було б занадто примітивно і не в стилі лідерки БЮТ.

Насправді владного ресурсу прем'єр-міністра для реалізації своїх стратегічних планів їй було б цілком достатньо. А фінансові ресурси для виборчої кампанії, які можна отримати внаслідок опанування Києвом, вона залучить і без контролю над цими активами. Тобто, за доброю волею спонсорів, які високо оцінять її шанси на перемогу, до якого б табору не належали самі спонсори.

Крім того, ефектні події довкола київських виборів дозволили б Юлії Володимирівні відвернути увагу від багатьох власних прорахунків на інших фронтах, а також могли б послужити причиною, яка "переконливо" пояснить прихильникам її добровільну відставку, як вимушену.

На тлі останніх політичних поразок Юлії Тимошенко (блокування Верховної Ради, ухвалення закону про Кабмін, зрив приватизації Одеського припортового заводу тощо) провал БЮТ на місцевих виборах був би дошкульним ударом, який ця політична сила не може собі дозволити. Тому можна цілком впевнено передбачати що вони готують несподівані та резонансні ходи для пояснення виборцям наслідків київської кампанії для загальнонаціональної політики – імовірної відставки прем'єр-міністра та уряду.

Тут можливі кілька варіантів розвитку подій:

1. Екзит-пол показує штабу БЮТ, що їхній кандидат суттєво поступається переможцю (займає місце нижче 2-го) і список блоку не може самостійно формувати більшість у Київраді. У такому разі штаб зробить усе можливе, щоб унеможливити підведення підсумків голосуваня.

2. Екзит-пол показує штабу БЮТ, що їхній кандидат несуттєво поступається лідеру (займає 2 місце), а список БЮТ – перше місце. Це дає їм підстави говорити про "фальсифікацію" мерських виборів та йти на скасування результатів саме виборів мера, визнаючи результати голосування за списки партій та блоків.

3. Попри загальні очікування екзіт-пол на замовлення БЮТ показує перемогу як Турчинова, так і списку БЮТ. Це буде справжнім чудом і продовженням "феномену" БЮТ, зафіксованого на дочасних парламентських виборах у вересні 2007 року. Опоненти маючи інші результати екзіт-полів назвуть це фальсифікацією результатів голосування з боку БЮТ і також вимагатимуть скасування результатів виборів.

Відповідно, різною може бути і стилістика поведінки штабу та лідерів БЮТ залежно від стратегічного рішення, що буде прийнято ними у другій половині дня 25 травня.

Так, наприклад, у першому варіанті, лідери БЮТ відразу (до закінчення голосування) зроблять заяви про фальсифікацію та вимагатимуть зупинення голосування й покарання винуватців. Першою заявою вони й призначать "винуватців" – чинного мера (варіант – мерію) та Президента, що їх покриває (варіант – Секретаріат Президента).

У другому варіанті штаб дочекається проведення паралельного підрахунку голосів, щоб наступного ранку, до оголошення результатів Територіальною виборчою комісією провести гучну прес-конференцію з розмахуванням протоколами з мокрими печатками й початком судового оскарження результатів виборів, або вимогою зняття з реєстрації кандидата, що за даними комісій виявиться лідером. Таким чином буде здійснено спробу другого зробити першим. "Черкаський прецедент" можливий також і у випадку, коли Олександр Турчинов виявиться аж третім, але тоді доведеться знімати перших двох, що набагато складніше й просто нерозумно.

У третьому варіанті це означатиме, що БЮТ знову всіх перехитрив...

У будь-якому разі (поразки чи перемоги) мішенню для критики з боку БЮТ буде президент. Один із неймовірних, але цілком можливих сценаріїв витягування президента з мушлі арбітра в місцевих виборах на слизьке політичного конфлікту може бути наступним:

Рано вранці 26 травня прем'єр-міністр заводить власного кандидата у приміщення Територіальної комісії, оголошує там результати паралельного підрахунку голосів, демонструє копії протоколів дільничих виборчих комісій та вимагає проголошення Турчинова новим міським головою. Після процедурної відмови комісії вони вдвох заходять до кабінету мера Черновецького й проводять прес-конференцію. ТВК, ЦВК, Черновецькому та іншим учасникам виборів нічого не лишається, як апелювати до Президента, який змушений буде реагувати на ситуацію. Після несхвальної реакції Президента Юлія Тимошенко звинуватить його напряму у фальсифікації київських виборів та подасть у відставку з посади прем'єр-міністра на тій підставі, що не може працювати з президентом-фальсифікатором. Одночасно у відставку подає і перший віце-прем'єр Турчинов, а також усі депутати БЮТ пишуть заяви про складання депутатських повноважень. Починається політична кампанія з вимогою негайного проведення загальних виборів в Україні (місцевих, парламентських та президентських). Завдяки новій політичній кризі Юлія Тимошенко виходить "сухою із води" і отримує свободу дій.

Після того, як я розказав цей фантастичний (уявний) сценарій одному нардепу, він відповів: "Ти знаєш, як це не дивно, я б на їхньому місці саме так і діяв...".