Про рішення Обами щодо Сирії та прогнози на майбутнє
Останнім часом мережею котиться обурення рішенням президента США щодо втручання в сирійський конфлікт. Російська пропаганда особливо напирає на недоведеність питання хто саме застосував заборонену у всьому світі хімічну зброю, зброю масового враження.
Але якщо поглянути на це питання поза контекстом інформаційної війни, то яка різниця у такому разі, хто саме застосував хімічну зброю? Тільки в тому, кого треба нейтралізувати. А реагувати на таке варварство людство усе одно зобов'язане. І гуманітарна інтервенція після цього – питання совісті і часу.
Путін закликає вирішити питання шляхом переговорів, але війна вже йде 2 роки і Росія не робить нічого для того, щоб її зупинити.
А тепер прогнози:
1) Конгрес США обов'язково підтримає рішення Обами, причому і демократи і республіканці. Хоча противники будуть в обох фракціях, але ізраїльське лоббі усе одно сильніше. Але головна причина не у цьому. Коли усі "умили руки" і оглядаються на США, Обама опинився у ситуації, коли від нього чекають прояву глобального лідерства – взяти відповідальність на себе. Обама просто не міг відмовитися. У нього й не було ніякого вибору.
2) Удар з повітря послабить Асада, але не знищить його позиції остаточно. Прихильники Асада будуть протестувати, але зброї не складуть. Максимум – запропонують ООН взяти під контроль свої запаси хімічної зброї. "Урядові війська" намагатимуться тримати паритет з повстанцями настільки довго, наскільки зможуть. У критичний момент Асад шукатиме прихистку в Тегерані або Москві.
3) Росія буде голосно протестувати й апелювати до позиції Китаю, разом з яким блокує рішення РБ ООН. Китай свідомо віддасть ініціативу у цій справі Росії. Однак, для того, аби зупинити операцію їй не вистачить ні дипломатичного тиску, ні мобілізації військ. Можуть, наприклад, демонстративно посилити Чорноморський флот або свою військову базу у Вірменії, що однозначно не сподобається Туреччині та її партнерам по НАТО. Китай покаже таким чином Росії, що вона вже не може справитися з завданнями глобального порядку, а отже, має стати номером 2 (після Китаю).
4) ІІІ світової війни вже не буде... Наявність ядерної зброї у світі унеможливлює такий характер війни, які носили І й ІІ світові війни. Зараз можливі лише локальні й громадянські війни у країнах третього світу. Саме такі війни мали місце останнім часом у Лівії, Ємені чи Малі. Війна у Сирії – саме така. Вона не може перерости у світову, оскільки це не в інтересах жодного зі світових гравців.
5) Наслідком для світу буде черговий етап загострення кризи міжнародного права й системи міжнародної безпеки. Дипломатична війна носитиме ознаки кризи Ради Безпеки ООН як інституції, а також може призвести до занепаду самої ООН. Виходом з цієї кризи може стати не війна, а домовленості щодо нової системи ухвалення легітимних рішень у таких ситуаціях. Закінчиться усе реформуванням РБ ООН або взагалі заміною цієї міжнародної організації на іншу, без можливості блокувати рішення з боку якогось одного члена "клубу ядерних держав".
