Легалізація зарплат за схемою уряду призведе лише до посилення корупції
Віце-прем'єр, міністр соціальної політики Сергій ТІГІПКО заявив про наміри уряду "легалізувати" щомісячні виплати зарплат, – в тому числі, на приватних підприємствах, – запровадивши коефіцієнти розрахунку гарантованої зарплати. На моє переконання, посилення адміністративного тиску на підприємця призведе лише до посилення корупції, "тінізації" економіки та зменшення бюджетних доходів. Уряд має стимулювати мале та середнє підприємництво, завдяки збільшенню рівня економічної свободи.
Більш ніж сумнівно, що уряду вдасться проконтролювати виплату зарплат. Адміністративні заходи призведуть лише до чергового витка корупції, бо підприємець буде відкуповуватись від чиновника, який перевірятиме підприємство. Уряд має починати боротьбу з "тінізацією" економіки зі скасування дозвільного принципу та запровадження економічної свободи. Приміром, сьогодні ми маємо більше 30 дозволів, які надають право займатися виробничою діяльністю, а не повинно бути ні одного. Як відомо, ринкова економіка розвинених країн працює на реєстраційному, а не на дозвільному принципі. На моє переконання, уряд має надати малому підприємцю, який сам собі створив робоче місце, право хоча б перші 5 років діяльності не платити податки, спрямовуючи кошти у виробництво. У відповідності з новою редакцією Податкового кодексу, зменшено ПДВ та податок на доходи переважно для великого капіталу, тоді як зменшення податкового тягаря потребує вся економіка.
Політика влади щодо малого та середнього підприємництва завжди зводилася лише до збільшення податків та надання більших повноважень державним чиновникам. За такої урядової політики у малого та середнього підприємця дві альтернативи – або зупинятися, або уникати податкових поборів, які неможливо сплатити. Саме така політика спровокувала українську "тінізацію", яка набула масштабів загальнонаціональної катастрофи, оскільки держава не має бюджетних доходів, пенсійний фонд не має наповнення, соціальні програми не реалізуються.
Чому ж в Україні склалася така економічна політика і несприятлива структура економіки? Тому що українська влада всі 20 років незалежності, – за всіх урядів, – наслідує досвід комуністичного адміністративно-командного управління та соціального популізму. 1991 року комуністи, які залишилися у більшості в парламенті, наприймали законів із соціального захисту, що зробили економіку неприбутковою. Приміром, парламент з 1994 по 1997 роки під керівництвом Олександра Мороза ухвалив більше 60 законів, виконання яких вимагало 130-160 млрд. грн., тоді як в тогочасному бюджеті не було доходів і на 30 млрд. грн. Оскільки виконання популістських обіцянок вимагало ще більших видатків, на підприємця накладалися все нові і нові податки. Закони ж, якими підприємець та економіка розкріпачуються, не приймалися.
Тому то в Україні за 20 років незалежності і не розвинулася класична ринкова економіка, де 70% робочих місць та доходів громадян забезпечує малий і середній бізнес і лише 30% – важка індустрія та великий капітал. В Україні ж ця економічна "піраміда" перевернута з ніг на голову – 70% доходів бюджету формує важка олігархічна економіка і лише 30% – мале і середнє підприємництво.
