Експорт зброї та сиру: що спільного?
Преференцій від Росії не буде
Днями ЗМІ повідомили про успіхи російського ВПК, – збільшення експорту зброї в 2011 році на 26% порівняно з 2010 роком – до 13,2 млрд доларів, а замовлень російського ВПК майже вдвічі – до 49 млрд доларів. Росія, яка посідає друге місце в світі за обсягами експорту спеціальної техніки та озброєнь, завжди ставила підніжки Україні, яка є її конкурентом по цілому ряду напрямків. Причому, засоби, якими діють росіяни на військовому ринку, нічим не відрізняються від продовольчого, – "чорний" піар, дискредитація та перехоплення тих секторів ринку, де успішно діяла Україна.
Прибутки України від експорту зброї мізерні порівняно з Росією, – лише біля 1 млрд доларів 2011 року, а портфель замовлень на найближчі 3-5 років досяг 5 млрд доларів. Географія поставок пересікається з РФ, – 2011 року Україна експортувала зброю у 62 країни світу (РФ – у 65), – країни Азії (45% експорту української зброї) – Індія, Таїланд, Китай, Ірак, – та Африка (30%).
Симптоматично, що Росія вичавлювала Україну з міжнародних ринків, завдяки міжнародним скандалам та "чорному піару". Скажімо, час від часу світові ЗМІ здригаються від сенсаційних передруків з "Білої книги" Міністерства оборони РФ щодо начебто напівкримінальних оборудок України на міжнародному ринку зброї. Приміром, Україну звинувачували в продажу літаків-розвідників в Йємен по ціні "Мерседеса", в озброєнні влади й опозиції в країнах Африки на порушення міжнародних заборон. Нашу країну намагалися розсварити з США, повідомивши, що в часи президентства Кучми та прем'єрства Ющенка Україна експортувала стратегічні крилаті ракети Х-55, які є носіями ядерних боєголовок, в Іран. Ці чутки пізніше були дезавуйовані, – ніяких носіїв ядерної зброї в Іран не постачалося, а активними організаторами продажу ракет в 2000 та 2001 роках були російські громадяни. Міжнародний скандал викликали записи майора Мельниченка, що, начебто, свідчили про нелегальний продаж режиму Хусейна в Ірак комплексу "Кольчуга". Як відомо, "Кольчуг" американські війська в Іраку також не знайшли, що в чергове підтверджує проросійське походження "касетного скандалу". 2008 року президента Ющенка було обвинувачено в незаконному експорті зброї в Грузію. Спеціальна комісія ВРУ довела, що складу злочину не було, – проти Грузії не вводилися міжнародні санкції. Навряд чи цим переліком буде вичерпано акції Росії по дискредитації України на міжнародному ринку торгівлі зброєю. Поки Україна є конкурентом російського ВПК, проти неї буде спрямовано роботу пропагандистської російської машини.
Поки що на збройовому ринку затихло і Росія пожинає плоди антиукраїнських скандалів. Зате в повному розпалі "сирна" війна. Аналіз тактики Росії щодо конкурентів на зовнішніх ринках свідчить, – неповороткому українському чиновнику, врешті-решт, слід припинити бігати в Москву з надіями умовити конкурентів України на міжнародному продовольчому ринку сприяти зміцненню українських підприємств з виробництва сиру. Росія ніколи не поступиться своїми інтересами, а вони полягають в розвитку власного виробництва, насиченні внутрішнього ринку російськими товарами та нарощуванні експортного потенціалу російських підприємств. Чим раніше український чиновник з комплексом проросійської меншовартості зрозуміє, що світ є великим, й крім Росії існують інші ринки – ЄС, Азії, Африки, Латинської Америки тощо, тим менше втрат зазнають українські виробники. Стосунки з Росією, – приміром, в сфері експорту озброєнь, – свідчать, що Росія активно перебирала під свій контроль ті ринки, з яких вибивала Україну, завдяки дискредитації в ЗМІ. Влада, нарешті, має зрозуміти, що від Росії немає чого чекати преференцій, – їх не було й не буде ніколи. Потрібно вже давно навчитися жити своїм розумом та своїми національними інтересами, а не міфічними "братніми" стосунками із вічно старшим "Кремлівським другом".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
