Зачинити український ринок – для неякісних російських товарів
Симетричні кроки у відповідь на недружні дії – ази міждержавних стосунків
Росія знов пішла в наступ на "торговому фронті". Окрім "Росспоживнагляду", до перевірки якості сирів українських підприємств підключилася Федеральна служба з нагляду в сфері захисту прав споживачів, – повідомляє УНІАН. Замість – провокувати "мовний" розкол у власній країні, – українська влада мала б навчитися захищати національний інтерес!
Той факт, що понад 20 років влада не робить адекватних, симетричних кроків у відповідь на недружні кроки Росії, – це політика приниження і себе, і гідності свого народу. Приміром, чому нині, коли дискриміновано українські сирні заводи, уряд не захищає право українців – на якісну російську продукцію? Уряд за прикладом Росії ще на початку "сирної" війни мав би створити аналогічну комісію, яка також могла б припинити доступ радянським по суті російським товарам в Україну, поки росіяни не досягнуть європейського рівня якості. Скажімо, хіба російська "Лада" витримує порівняння з німецькими "Опелем" чи "Фольксвагеном", а російське взуття чи товари легкої промисловості – з товарами країн ЄС? Поки немає політики захисту національних інтересів, – то немає і поваги у міждержавних стосунках. Українська влада все ще хворіє синдромом "молодшого брата", попри той факт, що Росія послідовно доводить, що для неї головне – власний інтерес, а не інтереси "братньої України".
У цьому зв'язку, доречно ще раз згадати історію всіх спільних російсько-українських проектів. Вже з 1994 року Росія приступила до створення замкнених циклів виготовлення продукції ВПК, хоч частина виробничих циклів була розташована на той час в Україні. Замість спільної "братньої" кооперації, вигідної для обох держав, Росією було витрачено колосальні кошти на власні заводи, в той час як українські – без замовлень зупинялися. Тобто Росія одразу розпочала реалізацію стратегії всебічної підтримки національного виробника, а не розвиток економічної кооперації із Україною. Натомість українське керівництво й досі вірить обіцянкам – на кшталт, "як ми вмєстє будєм строіть Ан-70" чи спільно запускати з допомогою українських носіїв "Зеніт" – супутники. Хотів би нагадати, що більшість проектів, де ми, начебто, співпрацювали із Росією, – а насправді були конкурентами, – оберталися для України політичною компрометацією, витісненням нашої продукції з традиційних ринків, або ж "заморожуванням" перспективних проектів.
Ще раз наголошую, – лише у разі неухильного дотримання національних інтересів Україна взмозі захистити себе від постійних торгових воєн з Росією. І міждержавне законодавство, і внутрішні регуляторні механізми дозволяють робити це у цивілізований спосіб. Навіть у ЄС, попри уніфікацію норм економічного права, національна влада країн-членів ЄС знаходить можливості для захисту власного інтересу. Приміром, у Європі не припиняються скандали, пов'язані з намаганням урядів підтримати свого національного виробника, попри законодавчу заборону на рівні ЄС це робити. Так, державний італійський авіаперевізник Alitalia не раз уникав банкрутства завдяки допомозі уряду. Не без втручання влади тримався "на плаву" і державний France Telecom. Або ж, завдячуючи системі стимулів для виробника, німецький уряд убезпечив від економічних провалів свій автопром в часи світової фінансової кризи. Колишній, нині покійний, президент Польщі Качинський домігся надзвичайно високих дотацій для польського фермера, затягуючи до останнього підписання Лісабонського протоколу, яким уводилася у дію європейська Конституція. Наостанок залишається констатувати, – поки українська влада не навчиться захищати український національний інтерес, ми будемо донорами всіх країн світу, – в першу чергу Росії. Тому гасло УНП "Захищай українське" – це ї є стратегія виходу із системної торговельної війни, яку Росія веде проти України всі роки нашої незалежності.
