Вірш N1. Ніяково

24.04.2008 17:12___ Віктор Коваленко

"Після 8 класу я міг піти у ПТУ вчитися на машиніста електровоза, возив би зараз руду з криворізьких кар"єрів. Але пішов все ж таки у журналісти."

Думаю, Ви допустилися трагічної помилки, вбивши в собі геніального машиніста паровоза і так і не ставши журналістом.
Солодкі слюні – це ж не журналістика?
І Ваші уявлення про Віру, про церкву – це ж руда з криворізьких кар'єрів... Гламур і витонченість...профтехучилища...
Не кажучи про віршики чи орфографію. На дуже вже невибагливих розраховуєте, на машиністів...

Віктор Коваленко
Вірш N1.

Другого, маю надію, не буде?

Чи дати адресу підліткового журнальчика для поетів-початківців? "Експрес-Кул", наприклад...

24.04.2008 19:01___ Deutsch
"...то надо самому стать безгрешным" – лицемірством було б такого прагнути у світському житті. Обов'язок – в духовному.
Проте я – брудний, грішний і безумовно достатньо розкований, цілком світський чоловік голосно, офіційно, в присутності ВСІХ хто мене і про мене знає, дивлячись в очі МОЖУ сказати:
"Я просто йшов. Нема зерна неправди поза мною". Чому й вірша Шевченкового з жирним виділенням найсуттєвішого ще вчора тут процитував.
Хай хтось з єпископів,парохів теж попробує...

24.04.2008 17:31___ Unique

"Не обов'язково усвідомлювати себе сатанистом і служити йому легально.
Лицемірство показної побожності – нічим не краще."

Лицемерие – это грех, но вы ведь говорите о сознательном служении. И разницы между заблуждающимся грешником и сознательным решением человека служить диаволу вы не видите. Все без исключения люди жившие, живущие и будущие жить – грешны. И если не признавать этого, не относиться к другим со снисхождением, то надо самому стать безгрешным. А это никому из смертных невозможно.Значить, если хотите, что бы вам простилось – прощайте другим. В остальном я с вами согласен. Дискредитация всего духовного в пользу материального присутствует везде.

6. Багато літ, ночей і днів
Глибини підлості людської
Доводилося міряти мені.
Здавалось – край, це – дно, кінець
І глибше бути вже не може,
Однак – бездонна прірва ця...
І кожен раз, діставши дна,
Дивуюся, що не останнє.
І глибше, глибше, можна впасти ще...
"Глибокою" натура є людська.
До світла підніматися все важче.
І глибше, глибше людство порина
До дна останнього – Дияволові в пащу...
Хіба падіння це не треба зупинити?
Чи можемо правдивим словом
Палити ми серця людей,
Негайно, вже і тут, на місці?
Якщо не ми, то хто?
Коли, як не сьогодні?
Це – не поезія. Це – думки мої думи. Наслідок вивчення біосфери, в якій я приречений жити... Дату не пам'ятаю – не фіксую.

24.04.2008 13:10___ Deutsch

"Більшість з Вас..."

Не обов'язково усвідомлювати себе сатанистом і служити йому легально.
Лицемірство показної побожності – нічим не краще.
Адже ніхто з Вас не опирається брехні та злодійствам тих, хто в перших рядах в кожній церкві, рівно як і отців, наприклад, шляхом неучасті в щирій Богу службі, але в ТАКІЙ компанії і саме в ТАКОМУ виконанні. Що автоматично робить вас співучасниками, які легалізують і визнають за допустимий саме такий спосіб життя, до найжахливіших дрібниць Вам усім відомий. Чому?
Та тому, що – підсвідомо – Ви самі із собою (і Богом) цілком відверті: "Можна подумати, що я кращий..."
Але Христос дозволив Себе розіп'яти саме для того, щоб Ви якраз і були кращі тих, про кого знаєте більш ніж досить. І пояснення тут просте, як табуретка: "Бог – далеко. І – маю надію – що Його взагалі нема. А цей мерзотник з купою бабла (спонсор) – може й пригодиться..." От якраз для нього – купи бабла – і служба, і думки-молитви...
Я кілька разів на рік ходжу до вісімсот років намоленого Храму із своїми молитвами, але якщо там якнайменше парафіян і духовних: їх компанія – для мене дискомфорт, хоч і не підстава відмовлятися від мого Храму.
Але в до болю знайомій мені компанії і у виконанні до болю знайомими мені отцями приймати участь у службі ніби Богу – увольте -с...
Я собі сам собі.

23.04.2008 14:48___ Unique

"Більшість з Вас ходять до церкви, щоб іменем Бога служити дияволу. Цю правду Ви знаєте, але боїтеся вимовити її вголос. Але проблема в тому, що її все-одно знають двоє: Ви – і Бог... "

Ув. ___ Unique! Существуют церкви сатанистов. И там действительно имеет место служение диаволу именем Бога.Но зачем же всех записывать в служители этого культа? Или вы хотели что – то другое сказать, а получилось так?

Віктор Коваленко

Трудно оценить поэзию. У каждого она своя. И рифма и сам стих показывают душевный настрой автора, его стремления и мечты. Поэтому надо оценивать идею произведения и тогда, возможно станет интересней и понятней его автор. Для 17 летнего парня пытающегося выразить свои чувства – неплохо. Да и сами чувства – светлые.
Я хочу предложить всем, считающим, что юношеская поэзия неинтересна и не имеет право быть вынесена на обсуждение, одно стихотворение очень известной исторической личности. Я перевёл его сам с оригинала в немецком. По русски вы врядли найдёте литературный перевод. Ведь речь идёт о Карле Марксе. Ему тоже было 17-18 лет, когда он это написал:

" Я хочу воздвигнуть трон мне,
с холодным и огромным сводом,
где основанием ему – нечеловеческий ужас,
и герб его есть мрачное мученье!

Тот, кто взглянет на него хоть одним глазом,
смертельно побледнеет
и, как школьник, безмолвно отвернётся,
слепой, холодной смертностью охвачен,
и его счастье уж могилу ему роет.

Из "Молитвы отчаявшихся"

Вот как мечта молодого человека, по очень многим признакам – культового служителя секты сатанистов – воплотилась в жизнь в России.

Ваша юношеская поэзия говорит о вас, как о человеке живущем надеждой. И это по-моему достойно того, что бы читатели имели возможность задуматься над вопросом:"А чем живу я?".

Unique

Можно иметь склонность к гуманитарным наукам в 17 лет, но это может так и остаться склонностью.
Appropriate education and liking job are not given us. To be skilled for something and to be qualified in it, it's kind of different. Do you understand what I mean?

на блозі Святослава Олійника.

Там було значно цікавіше. По-серйозному, по-дорослому цілком...

23.04.2008 20:34___ Bah-Trah
Не зрозумів. Плагіат підозріваєте, чи що? Ніколи цим я не грішив...

"на інтелігентних по своїй суті селян і трудовий робочий люд."

Не обов'язково інтелігентний, а просто звичайний і порядний трудовий робочий люд, ніколи не здогадається і не погодиться займатися чужою і невластивою справою.
"Тупі селянські діти" і "рідкотверезий пролетаріат" стосується тільки політиків та біомаси, яка тих і таких політиків до влади й привела.
Читайте характеристику виборців (пролетаріат) Януковича на блозі Святослава Олійника.
При тому, що виборці "несунів" (колгоспні селяни) – нічим не кращі...

___ Unique, текст предыдущего поста слово в слово от моего университетского сокурсника, здесь забаненного. Поймете.

___ Unique, прекрасно! І якби Ви позбавились від наїздів на "тупих селянських дітей" та хмільних дтей пролетарських, то взагалі можна б УП Вами гордитись. Бо якщо є якийсь селянський парубійко, що не тільки Вам не угодив, то не можна по індукції поширювати це на інтелігентних по своїй суті селян і трудовий робочий люд.
А ще ж знаєте, що на дітях геніїв Природа відпочиває. Тож Ваші діти, скоріше всього, можуть бути звичайними пересічними українцями, а не унікальними, як їхній батько.
А блогу Сибірякової Ви даремно так мало уваги приділили. Збиралась дуже непогана компанія (Пітєрбуржець, _крабат...) ну, і звичайно, Ваша з Пітєрбуржцем симпатія -пані Олена.

23.04.2008 19:11___ zinik

Якщо не дано – то як можна брати?
І – головне – навіщо?

Щоб ніяковіти?

Думаю, что уже в 17 летнем возрасте, у Вас была тяга к гуманитариям.
Как говорится:
It's not given to us, we should take it.

23.04.2008 15:53___ Віктор Коваленко
Спілкування без жодної відповідальності, рівно доти, доки це цікаво чи актуально – це, безумовно, розвага. Але дорослим цікаво тільки те, що цікаво дорослим.
Яке ж тут блогерів приниження. Який і де сарказм нищівний?
Цивільно-правові стосунки – це робота у вигляді спілкування, але офіційного, з усіма юридичними наслідками.
Безумовно, кожен дорослий може дозволити хвильку дитинства. Але тільки собі і без зайвих свідків. Дорослим і розумним не випадає спілкуватися з дорослими, але здитинілими. "Не буть дитиною!" – це ж докір.
Не серйозну тему пропонуєте. Може комусь сподобається? Може. Мені – ні.

23.04.2008 13:30___ Marusia911

В мене теж дуже багато віршів. Але вони мої, приватні, оскільки трохи програють в порівнянні з написаними поетами. Не думаю, що хтось отримає від них задоволення, тому й не читав їх ніхто.
Задоволення отримують від поезії, а не від спроб, які так і не переросли в поезію.
Є в мене файлик "Думки мої думи", але він мій, приватний. Ось, наприклад, яку я не використатав на попередніх блогах Коваленка, щоб не бути прикрим:"14.Більшість з Вас ходять до церкви, щоб іменем Бога служити дияволу. Цю правду Ви знаєте, але боїтеся вимовити її вголос. Але проблема в тому, що її все-одно знають двоє: Ви – і Бог... "

Блоги на "УП" – це чисто доросла розвага. Дитяча наївність тут недоречна.
Дорослим треба казати щось доросле.

Для 17 років це дуже непогано! Юнік, ви помиляєтесь Далеко не кожен підліток взагалі пише вірші! Тим більше, загадайте себе і своїх рідних в 17 років – діти! А наведений вами Шевченків вірш написаний за три роки до його смерті – тобто цілком дорослою зрілою людиною.

23.04.2008 10:54___ Віктор Коваленко
"...не так вже й кепсько:-)

І Ви вважаєте цього достатньо для публікації-оприлюднення?
І не ніяковієте?
Зазвичай на загал виносяться речі довершені, іншими неперевершені.
Такої, перепрошую, "поезії", в кожного підлітка, який чомусь так і не став поетом – тонни.
Але саме тому, що ці підлітки не стали поетами, про ті віршики ніхто й не здогадується...

Хорошу поезію не обов'язково придумувати спочатку і не дуже вміло.
Вона давно вже є, наприклад:

Тарас ШЕВЧЕНКО
Д о л я

Ти не лукавила зо мною,
Ти другом, братом і сестрою
Сіромі стала. Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
"Учися, серденько, колись
З нас будуть люде", - ти сказала.
А я й послухав, і учивсь,
І вивчився. А ти збрехала.
Які з нас люде? Та дарма!
Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж, доленько моя!
Мій друже вбогий, нелукавий!
Ходімо дальше, дальше слава,
А слава – заповідь моя.

[9 лютого 1858, Нижній Новгород]

Це вірш мені чомусь сподобався – і дуже давно – значно більше...

ПОЛНОСТЬЮ ПОДДЕРЖИВАЮ

Мураками использует солидные издания для флуда.Товарищ Коваленко,вам прямая дорога в "сельские вести" или "Киевскую правду".Вас там оценят.

З римами, звісно, не дуже – закиньте у пошуковик хоча б "знов" і "любов", і ви зрозумієте, про що я кажу. А взагалі, останні чотири рядки – дуже добре.

Единственный нормальный блог.