233-й річниці Кривого Рогу присвячується
Ти, мій красень залізний, корабель Кривий Ріг,
Я прощаюся знову, іду за поріг,
Всі бажання завмерли, лиш думка жива,
Що в степах ти самотній, забутий всіма.
А колись золотії вітрила міцні
У блакитному небі співали пісні,
Січові козаки зупиняли коней,
Кривий Ріг в межиріччі – святий корабель!
Та прийшли завойовники, люди чужі,
І тебе розвернули кудись в міражі,
Чисте золото в надрах зробили сміттям,
Й до славетної мрії нема вороття.
Байстрюки покалічені з Богом в очах,
Тягнуть руди залізні на власних плечах,
І заводи, заводи – бородавки злі -
З'їли мій корабель, потопили в імлі.
Міцно зчеплені зуби – криворіжці мовчать,
Хоч скривавлені пальці від болю кричать,
І отруєні хмари – в обличчя усім,
Терикони, відвали й німі голоси.
Ти, мій красень розбитий, корабель Кривий Ріг,
Не прощайся зі мною на розі доріг!
І вітрила свої золоті, як колись,
Роздивись, роздивись, роздивись!
(7 вересня 1991 р.)
