У Львові відкрилась Перша в світі ГАЛИЦЬКА ЖИДІВСЬКА КНАЙПА!

Сьогодні ми презентуємо чи не найскладніший наш Проект це Галицька Жидівська кнайпа " ПІд Золотою Розою". Складний бо власне виходить за межі навіть українського і торкається складних питань міжнаціонального порозуміння, проте все ж залишається рідним, львівським.

Ми спробували зробити неможливе – відкрити жидівську кнайпу, хоч ніхто з нас не є євреєм, і реалізувати проект, який популяризує та презентує жидівську культуру в місті, в якому ще досить не давно вона була однією з провідних. Адже жидівська дільниця, клезмерська музика, хумус та багато іншого теж невідємна частина душі та міфу Львова. На жаль, історія повелась жорстоко.

Ми свідомі того, що незадовго нас звинувачуватимуть не тільки в мазохізмі та націоналізмі, а ще й в антисемітизмі та сіонізмі, ми розуміємо, що багатьом невигідно, щоб міф про антисемітизм міста, як і міф про те що у Львові не говорять російською та вішають москалів був назавжди зруйнований. Не вигідний бо зникає проблема і разом з нею зникають ті хто всі ті роки пробував її вирішувати і робив з того політику, та заробляв на цьому гроші та політичні девіденти по обидва боки. Так було у Кракові коли відновлювали жидівську дільницю- проти виступали і євреї і поляки.

Сьогодні ми зробили крок перші – і на нашу думку цей крок є надзвичайно важливим у сучасній історії Львова та України.

Не судіть строго, приїжджайте до Львова і відчуйте наскільки багато невідомого поруч з нами, і як легко змінювати настільки складні речі.

це звернення яке ми приготували до всіх гостей від імені нашої команди:

Переднє Слово

Русини, Поляки, Жиди, Німці, Австрійці, Мадяри, Вірмени, Цигани, Греки і Татари впродовж століть спільно творили Галичину – світ, в якому не було зла. Королівства й цісарства приходили й відходили, а Люди ся лишали. Народжувались Діти. Лунала дивна ґвара. У Місті не було тісно народам, мовам і віруванням. Не бракувало місця для церков і синагог, костелів і кірх.

Це був час великої Божої ласки. Досі наймудріші не знають, чому Він перестав ся усміхати. Нам усім. Світ Кришталевих веж було знищено. У Катастрофі – Шоа – було вбито цілий Народ. Було понівечене наше Місто – Львів, Leopolis, Lemberg, Lwów. Зник цілий світ. Наш спільний світ.

Абсолютне Зло було названо по імені і засуджено, але колись треба зробити перший крок, чесно глянувши минулому в очі – і саме Українцям належить відбудувати жидівські цвинтарі та синагоги, зруйновані нацизмом.

Чому саме Українцям?! Бо ми відповідальні за майбутнє. Наших дітей. Галицьких дітей – Самуелів Степановичів, Василів Рахмановичів, Іванок Наумівен.

Лише у нашій відповідальности зробити так, аби галицьке юнацтво замість балачок, хто ж більше любить "свою" Неньку, цілувалося по брамах і кінах. І замість розмов, хто ж більший чудотворець – ксьондз чи рабин – ставили парафіян і кагал до відома – "я кохаю Шльому, а він – мене. І нема на то ради. Благословіть нас просто".

Але найперв батьки повинні відкрити серця і душі. Очі й вуха. І врешті навчитись слухати, нехай це й забере з десяток років. Заки підростають їхні внуки.

Ця кнайпа – нехай і маленький, але чесний крок. Від страшного й трагічного – до світу нового. Незнаного. Ми просто віримо, що він росте у Пласті, Бріт Трумпельдорі та Бейтарі, у наших галицьких дітваках. І ми віримо, що колись Отець Небесний зглянеться над нами. Й знову ся всміхне. І наші діти будуть мудрішими, і добрішими за нас. У себе вдома. У Львові.

Колектив Галицької Жидівської кнайпи