Боротьба з корупцією – принципи Української народної партії

За рішенням Генеральної Асамблеї ООН 9 грудня відзначається Міжнародний день боротьби з корупцією. Під егідою ООН у багатьох країнах світу проходять демонстрації, зустрічі та семінари, приурочені до цього Дня.

У зв'язку з цим досить цікавим порівняти пропозиції, які кандидати в Президенти висловили у власних передвиборчих програмах. Спробу виокремити ці пропозиції кандидатів в Президенти України зробило інформаційне агентство "Лига".

Кожен може самостійно проаналізувати підходи по боротьбі з корупцією кандидатів в Президенти України та оцінити наскільки вони є професійними та реалістичними.

Що стосується передвиборчої програми Юрія Костенка то у дуже стислому вигляді визначні основні підходи по боротьбі з корупцією:

"Подолати корупцію шляхом: приведення у відповідність соціальних обов'язків держави до її можливостей, – і тим самим, усунення надмірного тиску на бізнес, як причини провокування корупції; забезпечення публічності і прозорості діяльності органів державної влади; гарантування рівних можливостей (стати державним службовцем, користуватись послугами органів державної влади або, навпаки, постачати свої товари чи послуги органам державної влади, отримувати інформацію щодо діяльності органів державної влади, можливостей контролювати владу тощо); обов'язкового декларування видатків державними службовцями та членами їх сімей паралельно з руйнуванням основ для виникнення корупції через адекватну винагороду роботи державного службовця".

Для того, щоби не було постійних питань, а яке ставлення Української народної партії до тих чи інших пропозицій, ідей, рішень, які з'являються в інформаційному просторі, певний час тому в Секретаріаті партії почалась розробка ідеологічного каркасу, в якому має бути визначені основні ідеологічні принципи, виходячи з яких має оцінюватись будь-які законопроекти, інші нормативні акти, ідеї тощо. Розробка та погодження певних блоків цього каркасу на рівні керівних органів УНП ще триває, але щодо основних принципів протидії корупції, то жодних протиріч в партії не має, тому дозволю собі викласти їх у вигляді певних тез для вивчення читачами УП.

Заздалегідь зазначу, що в наших пропозиціях не має нічого оригінального. Більш того переконаний, що оскільки ніякого суто а-ля українського різновиду корупції не існує і основні механізми протидії корупції досить добре відомі з міжнародного досвіду. В даному випадку важливим є спроба дивитись на проблему боротьбі з корупцією через призму розуміння, що без зміни соціально-економічної моделі розвитку країни корупцію не подолати.

Деякі підходи, закладені в ідеологічному каркасі УНП, вже знайшли своє відображення в програмі Юрія Костенка як кандидата в Президенти України від Української народної партії та відповідях нашого центрального виборчого штабу на питання редакції Економічної правди (тут і тут).



У разі виникнення питань я готовий більш детально пояснити погляди партії на ті чи інші аспекти боротьби з корупцією.

Зі свого боку можу сказати, що і для мене особисто, і для керівництва Української народної партії є очевидним, що будь-які заклики, погрози, залякування покаранням нічого не дасть, якщо постійно не відстежувати причини, які її породжують та стимулюють, та здійснювати заходи, що її унеможливлюють. Протидія корупції – це постійний процес. Розвиток країни неминуче перманентно змінює умови функціонування державних інституцій та їх взаємодію з членами суспільства – з фізичними та юридичними особами. Це в свою чергу передбачає необхідність постійного удосконалення заходів по протидії корупції.

Протидія корупції має базуватись на сукупності принципів функціонування центральних та місцевих органів влади та умов повсякденної діяльності членів суспільства, які б не створювали передумов для виникнення корупційних проявів.

Ці принципи у нас викладені в різних розділах ідеологічного каркасу, тому нижче навожу лише ті тези з розділів ідеологічного каркасу, які мають пряме чи опосередковане відношення до питання протидії корупції:

"Основою протидії корупції мають бути два головних принципи:

- публічність і прозорості діяльності органів державної влади;

- забезпечення рівних можливостей (стати державним службовцем, користуватись послугами органів державної влади або, навпаки, постачати свої товари чи послуги органам державної влади, отримувати інформацію щодо діяльності органів державно влади, можливостей контролювати владу тощо)

Публічність, прозорість, відкритість і рівні можливості, – це головні принципи, на яких мають будуватися механізми протидії корупції.

Чим більше вони будуть реалізовані, тим менше потрібно буде витрачати державних грошей на забезпечення функцій контролю і відповідальності за корупцію.

Тобто ідеологічно акцент треба робити не на підвищенні контролю за діяльністю органів державної влади з боку інших органів державної влади, а на підвищенні відкритості діяльності державної влади перед суспільством у вигляді окремих громадян і їх об'єднань і на створенні рівних можливостей.

Державне управління та протидія корупції

• В Україні мають бути чітко визначені та розділені функції політичних посад та посад державних службовців;

• Державні службовці повинні обіймати посади на підставі конкурсів та здійснювати свою діяльність у відповідності з кодексом державного службовця, порушення якого має призводити до звільнення із займаної посади. Державні службовці не повинні втрачати своїх посад після зміни осіб, які обіймали політичні посади;

• Всі особи, які обіймають політичні посади, та державні службовці, а також прирівняні до них особи, у тому числі співробітники Національного банку України, правоохоронних органів, судді зобов'язані подавати детальну інформацію про доходи та витрати свої та своїх родин; Інформація про доходи та витрати осіб, що обіймають посади, віднесені до першої, другої та третьої категорії (яким може бути присвоєно з першого по сьомий ранг державного службовця), а також суддів, має бути відкритою; Ненадання чи навмисне надання ними недостовірної інформації про доходи та витрати має передбачати безумовне звільнення таких службовців з державної служби та заборона обіймати посади в органах державної влади, у тому числі місцевих, протягом 10 років;

• Державні службовці та прирівняні до них особи, причетні до корупційної діяльності, а також звільнені зі своїх посад у зв'язку з ненаданням чи навмисним наданням ними недостовірної інформації про доходи втрачають усі соціальні пільги, виплати, пенсії пов'язані із статусом державного службовця;

• З метою забезпечення публічного контролю за діяльністю органів влади законодавчо повинен бути визначений перелік, обсяги та строки оприлюднення статистичної інформації, яка стосується основних показників соціально-економічного розвитку;

• Представники державних органів несуть персональну відповідальність за публічно оприлюднену неправдиву інформацію щодо основних показників соціально-економічного розвитку;

Правоохоронна система та громадянські права громадян

• Функції органів прокуратури повинні бути приведені у відповідність з Конституцією України. Органи прокуратури повинні виконувати лише функції підтримання державного обвинувачення в суді та нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство. Функції слідства мають здійснювати органи міліції та СБУ, або єдиний державний слідчій орган, у разі створення такого;

• Допити фізичних осіб у якості свідка, підозрюваного чи обвинувачуваного у кримінальному злочині повинні проводитись виключно в центрах допитів, підпорядкованих Міністерству юстиції України; Всі допити мають супроводжуватись з веденням аудіо та відео запису;

• Будь-яка особа, яка допитується слідчими органами, у тому числі у якості свідка, повинна мати право на присутність та захист власних прав з боку адвокату;

• Всі особи, які затримані, заарештовані та відбувають покарання мають утримуватись в приміщеннях та установах, які підпорядковані Міністерству юстиції України;

Судова система

• Суддям має бути забезпечена незалежність при винесені рішення від імені держави;

• Всі судові справи повинні розглядатись за публічним жеребкуванням. Голови судів не повинні мати прав на передачу справ від одного судді до іншого;

• Голови судів повинні призначатись органами судового самоврядування. Функції голови суду повинні обмежуватись лише забезпеченням діяльності суду та координацією діяльності суддів;

• Неодноразове протягом одного року прийняття суддею рішень з порушенням норм процесуального законодавства, що визначено в рішення вищестоящого суду, повинно мати наслідки у вигляді позбавлення його своєї посади;

• Судові процеси по розгляду кримінальних справ мають бути безперервними, за виключенням випадків прямо встановлених законом;

• Судді повинні призначатись на свої посади Президентом за поданням органів суддівського самоврядування строком на п'ять років. Поданню на призначення на посади судді має передувати здача тестів на знання відповідною особою норм матеріального та процесуального права, інформація про результати яких повинна бути доступною для вивчення всіма громадянами України.

• Для обіймання посади судді має бути встановлено нижній віковий ценз у віці не менше 35 років та передбачені жорсткі моральні та професійні критерії відбору осіб, що пропонуються на посаду суддів;

• Держава зобов'язана забезпечити судам нормальні умови для справляння правосуддя;

• Недоторканість суддів має бути обмежена у випадку вчинення ними явних кримінальних злочинів (вбивство, заподіяння важких тілесних ушкоджень, отримання хабара тощо).

Податкова політика

• Держава повинна забезпечити посилення стимулюючої функції податків на бізнес;

• Держава має забезпечити введення податку на нерухомість, як одного з основних податків, за рахунок якого формуються доходи місцевих бюджетів;

• Податкова система має бути сталою і змінюватись у бік збільшення податкового навантаження суб'єктів підприємницької діяльності не частіше ніж один раз на п'ять років; Введення нових податків не повинно відбуватись раніше ніж за 6 місяців до нового фінансового року;

• Для малого та середнього бізнесу має діяти спрощена система ведення обліку та оподаткування;

Бюджетна політика

• Громадяни країни, як платники податків, повинні мати повну детальну інформацію щодо всіх доходів та витрат державного та місцевих бюджетів (крім тих, що пов'язані з національною безпекою країни); Ця інформація має бути відкритою та доступною для перегляду та аналізу всіма бажаючими. Будь-яке обмеження цього права, крім випадків прямо вказаних законом, має бути заборонено;

• Закупівля товарів та послуг за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів має здійснюватись виключно на відкритій тендерній основі, з урахуванням обмежень встановлених законом. Має бути впроваджена сучасна система організації тендерних закупівель, яка існує в провідних державах і великих глобальних компаніях (бюджет яких перевищує бюджет України), які створили найкращі і найефективніші з поки що можливих інструментів і способів контролю за закупівлями. Це комплексне питання (його можна буде в майбутньому окремо виписати у вигляді нового законопроекту з організації державних закупівель), але два найголовніші принципи: по-перше – розведення функцій замовника товарів чи послуг і організатора тендера. По-друге: знову відкритість і прозорість (крім окремих випадків, затверджених у вигляд виключного переліку), яка реалізується різними заходами – від реальної публічності і відкритості запрошень до участі в тендері до відкриття конвертів з тендерними пропозиціями в присутності представників всіх учасників з письмовою фіксацією всіх найважливіших умов, запропонованих учасниками, участі в тендерних комітетах представників профільних громадських і експертних організацій, залучення незалежних аудиторів, які контролюють дотримання вимог щодо організації тендера і відповідають своєю професійною міжнародною репутацією за відповідні письмові висновки-підтвердження такого дотримання...і так далі...

• За місцевими бюджетами мають бути на постійній основі закріплені податки, що забезпечують можливість виконання місцевими органами повноважень покладених на них;

• Місцеві бюджети та обсяги міжбюджетних трансфертів мають розраховуватись на формульній основі, яка повинна змінюватись не частіше ніж один раз на п'ять років;

• Держава має забезпечити достатнє фінансування функцій, які вона поклала на місцеві органи влади;

Управління державною власністю та приватизація

• Держава за ознакою не є ефективним власником, тому в загальнодержавній власності необхідно залишати лише підприємства, які забезпечують національну безпеку країни. Виключний перелік таких підприємств повинен затверджуватись та змінюватись тільки парламентом;

• Управління підприємствами, що знаходяться в державній власності має здійснюватись за відповідними контрактами найманими менеджерами, які відібрані виключно за принципом публічності та на конкурсній основі. Розмір заробітної плати, умови виплати премій та бонусів, а також вихідної допомоги таких найманих менеджерів повинні бути відомі громадянам країни;

Підтримка малого та середнього бізнесу

• Спрощення процедури створення та ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності, яка повинна функціонувати в межах "єдиного реєстраційного вікна";

• Спрощення системи звітності (не лише обліку) для малих підприємств. Наприклад, подання попередньої декларації з прогнозами діяльності на наступний рік і потім подання звітної декларації один раз на рік (як це мають робити фізичні особи і як це встановлено для малих підприємств в багатьох провідних державах).

Сільськогосподарська земля та аграрна політика

• Права власності на всю нерухомість, у тому числі сільськогосподарські землі, має бути відображено у відкритому реєстрі прав власності на нерухомість та його обтяжень;

• Дуже важливий не лише реєстр, а й кадастр! Тобто реєстр – перелік майна, а кадастр – опис майна. Запровадження і потім наповнення і уточнення реєстру і кадастру – це формалізація майна, яка є дуже важливою для розвитку економіки, протидії корупції і рейдерства. В Естонії процес формалізації майна зайняв 17 років, за які показник формалізації змінився від 0 до 97%. За оцінками експертів сьогодні в Україні процент формалізації майна складає 5-8%, тоді як нормальний розвиток починається, коли цей показник сягає 25%. Відсутність формалізації майна – одна з найголовніших передумов корупції (разом із сучасним механізмом бюджетного процесу і держзакупівель). Формалізація майна надасть також можливість перейти з актового принципу фіксації угод з майном до титульного, коли держава гарантує чистоту угоди і у випадку проблем компенсує покупцю збитки і сама займається пошуком і покаранням шахраїв – в неї для цього є всі можливості, а у окремої людини не має!

• Ще одне питання в цьому контексті – питання визначення територіальної громади. Концепція територіальної громади, її прав, обов'язків тощо дуже погано виписана в законодавстві (можна сказати, майже не виписана)...Це створює серйозні передумови для корупції на побутовому рівні...В цьому сенсі, важливим є також сусідське право, якого в нас також майже не існує, тоді як на побутовому рівні – це є також важливою передумовою існування корупції при вирішенні тих чи інших суперечок і конфліктів як між людиною і владою, так і між окремими людьми.

Соціальний захист та охорона здоров'я

• Монетизація всіх соціальних пільг – соціальний захист осіб, що потребують цього, має здійснюватися державою на основі єдиного загальнонаціонального реєстру таких осіб виключно в грошовій формі;

• Держава не може приймати на себе соціальні зобов'язання, які не пов'язані із захистом соціально незахищених верств населення та фінансування яких вона не може виконати;

• Мережа лікарень формується не лише за географічним принципом, а з огляду на конкурентні переваги медичного персоналу. Державою та єдиним фондом соціального страхування фінансується не утримання будинків лікарень, а оплачуються послуги, які лікарі надають своїм пацієнтам;

Освіта та наука

• Держава має стимулювати відповідальне ставлення громадян щодо вибору майбутньої професії, тому навчання у вишах має здійснюватись на умовах оплати. Умови оплати мають бути однакові для всіх громадян поза їх майновим, соціальним та іншим статусом. Держава має надати право на отримання громадянами цільового довгострокового пільгового кредиту для оплати першої вищої освіти у вишу, в якій ця особа поступила;

• Вступ до вишів здійснюється лише на основі результатів тестування та оцінки творчих здібностей абітурієнтів. Всі пільги зі вступу у виші мають бути ліквідовані;

• Фінансування дошкільних та шкільних закладів здійснюється за схемою фінансування конкретної людини, тобто кошти отримує той навчальний заклад, який обере учень;"