Декілька реплік щодо заяв представників українського політикуму
В останні дні так багато виступів, заяв, документів, які потребують досить детального аналізу та коментування, що трохи зашиваюсь.
Серйозний аналіз документів, що презентовані останніми днями Президентом Віктором Януковичем, спробую зробити протягом найближчих декількох днів. Зараз дозволю собі висловити лише декілька коротеньких коментарів щодо заяв, які пролунали протягом 3 червня.
Почну із висловленої думки народного депутат від Партії регіонів Максима Луцького. Він заявив: "Оприлюднення щорічного послання Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА до українського народу підтвердило, що глава держави є Президентом всієї України, а не лише її однієї частини, як про це заявляє опозиція". І далі: "Вся критика опозиційних політичних сил у проросійськості глави держави і коаліції, яка його підтримує, після таких заяв Президента не має жодних підстав і жодного підґрунтя. Наближення України за нової влади до підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом мають нарешті покласти край будь-яким спекуляціям начебто щодо антиєвропейських дій керівництва держави".
Не буду зараз вдаватись в детальний аналіз виступу Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА, хоча для мене була показовою фактично повне замовчування у доповіді однієї з ключових проблем країни – тотальної корупції та дій влади по боротьбі з нею. Хочу лише звернути увагу пана депутата на відому істину, що все пізнається не на основі красивих фраз, ними за останні роки, як раз, ми ситі по горло, а на підставі конкретних справ. Так от справи поки що говорять про зовсім інше. Поки що і сам Віктор Янукович, і більшість його однопартійців, ведуть політику на свідоме роздмухування конфліктів в суспільстві, протиставлення однієї частини громадян країни іншій. Причому роблять це абсолютно свідомо, навмисно показово принижуючи їх. Чого варті хоча б постійні демонстративно провокаційні заяви Табачника, Семіноженка чи Колесніченка.
Немає також поки що навіть натяків і щодо спроб зберігати, якщо не проєвропейськість, то хоча б багатовекторність у зовнішній політиці. Всі дії Януковича за ці 100 днів свідчать лише про якесь принизливе, я би навіть сказав лакейське, ставлення до російських можновладців, які можуть собі дозволити публічно сказати, що Україна муситиме рухатись у співпраці з Росією тими темпами, який хочуть саме вони. Причому і з такими же, схоже, "якісними" результатами. Тобто Президент України та його підлеглі повинні будуть підписувати настільки ж бездарні договори, як це було у Харкові. Досить показово, що навіть Леонід Кучма був змушений звернути увагу на численні недоліки харківських домовленостей.
І все це на фоні відсутності реального усвідомлення того, а в чому та проєвропейськість полягає. Якщо пан Луцький щиро вважає, що проєвропейськість полягає у розмовах про асоційоване членство, то він глибоко помиляється. Для того щоби отримати то членство потрібно провести хоча би основні реформи та приборкати корупцію, основними дійовими особами якої є представники нашої, так званої, політичної еліті, як тієї, що зараз знаходиться при владі, так і тієї, яка в опозиції.
До речі опозиція поки що, на жаль, демонструє лише звичку до дешевої демагогії та повну інтелектуальну безпомічність. Наведу два приклади. Почну з Арсенія Яценюка. Так Арсеній Петрович висловив думку, що в Україні потрібно запровадити механізм відкликання депутатів, якщо вони не справляються з виконанням своїх функцій.
Хотілось би почути назву хоча б однієї країни, в якій можна відкликати депутата парламенту. Насправді, всюди діє принцип "бачили очі, що купували – їжте, хоч повилазьте". Громадяни несуть відповідальність за свій вибір. І якщо вони погодились обрати якогось пройдисвіта чи "кота в мішку", то лише під час нових виборів матимуть можливість проявити більшу обачність і робитимуть свій вибір, виходячи не з яскравих заяв, а на основі конкретних справ того чи іншого політика та партії. Єдиними механізмом, який би міг прискорити розставання з тими, хто не справляються з виконанням своїх функцій, це скорочення строків депутатських каденцій. Мені вже доводилось якось писати, що народ України би дуже виграв, якщо би каденції Президента та депутатів не збільшили до п'яти років, а навпаки скоротили до трьох. В цьому випадку громадяни мали би реальну можливість прискорити процес заміни політичної еліти. От тільки сьогоднішня "еліта" вкрай не зацікавлена в цьому, тому нам будуть продовжувати розповідати про те, як добре було би відкликати депутатів, але жодних дій в напрямку прискорення процесу заміни політичних еліт очікувати не варто.
Ще один приклад інтелектуальної безпомічності можна побачити , прочитавши останній блог відомого проБЮТівського аналітика Володимира Цибулька. Замість спроби аналізу виступу Президента Януковича, плюсів та мінусів тих ідей та обіцянок, які прозвучали, він вдався до банального поливанням того брудом. Зрозуміло, що великого ума для цього непотрібно.
До речі, якщо би хтось з читачів спробував проаналізувати, які законопроекти подають наші сьогоднішні опозиційні депутати, то побачив, як мало там того, що варто суспільної уваги.
До речі, до відома Цибулька. Подібні програмні виступи Президенти держав майже ніде і ніколи самі не пишуть. Їх готують експерти, а потім остаточні варіанти пишуть спічрайтери. Питання лише в тому, наскільки прискіпливо їх вичитує той, кому потім доводиться виступати. Наприклад, зі слів колишнього керівника групи спічрайтерів Леоніда Кучми знаю, що колишній Президент України вичитував практично всі проекти свої виступів досить ретельно і правив їх, як правило, по декілька разів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
