Чому мовчить Тимошенко?

Мовляв, міжнародні відносини – це прерогатива Ющенка, і Тимошенко мовчить виключно для того, щоб зберегти спокій у стосунках з президентом.

Однак як тоді бути з цими повідомленнями урядового порталу?

"3 вересня прем'єр Юлія Тимошенко провела сьогодні телефонну розмову з Верховним представником ЄС з питань спільної зовнішньої та безпекової політики Хав'єром Соланою.

Під час розмови обговорювалися питання регіональної безпеки у контексті військового конфлікту між Росією і Грузією та питання європейської інтеграції України".

Тобто якщо Солана, то Тимошенко готова говорити на подібні теми, а коли настав час перед українським виборцем дати оцінку діям Кремля, то прем'єр "идет в глубокую непонятку".

Так само кілька днів тому прес-служба уряду повідомила про розмову на аналогічні теми Тимошенко з канцлером Німеччини Ангелою Меркель.

"Во время разговора обсуждались вопросы региональной безопасности в контексте военного конфликта на Южном Кавказе и вопрос европейской и евроатлантической интеграции Украины".

Навіть тексти цих двох повідомлень урядової прес-служби збігаються слово в слово.

Більше того, переконаний, ініціатором цих розмов була Тимошенко, а Григорій Немиря доклав безліч зусиль, щоб ці телефонні діалоги відбулися (є в нього товариш у оточенні Солани Пірка Тапіола, який вирішує подібні питання).

Насправді не йдеться про жодне бажання Тимошенко зберегти субординацію в стосунках з Ющенком.

Вона свідомо уникає того, щоб називати речі своїми іменами.

Але... Незалежно від того, підтримує вона Путіна або засуджує, вважає дії Саакашвілі виправданими або геноцидом, вона має про це сказати прямо. Кавказ-2008 вже став фактором української політики. І нинішня мовчанка погано обернеться для Тимошенко.

Ще гірше це обернеться для українського народу, який повинен знати, що являє собою світогляд фаворита майбутніх виборів президента.