Аферистка для Авакова: працювати в Лондоні на корупціонера, будучи чиновником в Україні
Арсен Аваков завжди вирізнявся дивною кадровою політикою. І саме його "кадри" були причиною для постійної критики – Чеботар як заступник міністра, Єршов як керівник ДАІ, Янішевський як заступник перейменованого київського "Беркута".
Але кульмінації абсурду кадрова політика Авакова досягнула, коли він призначив таку собі Олену Тищенко керівником спеціально створеного для неї Управління МВС із забезпечення повернення активів, одержаних злочинним шляхом.
Якщо переповідати в деталях, хто така Тищенко, це буде готовий сценарій для фільму. Спочатку вона, юридично супроводжуючи схеми Мухтара Аблязова, була спільником "казахського Лазаренка", який був оголошений у розшук Казахстаном, Росією та Україною за звинуваченнями в крадіжці мільярдів доларів. Правоохоронців до Аблязова привела... також Тищенко, яка не помітила слід приватних детективів, коли поспішала на побачення до казахського мільйонера на секретну віллу у Франції. Згодом сама Тищенко була арештована у Москві, але, визнавши свою провину та здавши Аблязова, вийшла на волю. Усе це детально викладено в рішеннях британського суду та публікаціях провідних західних видань – аж до фотографій детективів, які вели за нею спостереження.
За всіма ознаками, з такою репутацією Тищенко сама мала би постати перед правосуддям – але аж ніяк не займатися питаннями повернення активів.
Нас же цікавить інше.
Річ у тім, що Аваков, традиційно представляючи свою нову підлеглу на фейсбуці, згадав, що Тищенко, не покладаючи рук, працювала на благо вітчизни в комітеті Верховної Ради з питань боротьби із корупцією.
За збігом обставин, сьогодні я обраний депутатом в цьому комітеті – тож вирішив навести довідки щодо Тищенко. З'ясувалися дивовижні речі.
У відповідь на моє звернення до Апарату Верховної Ради було повідомлено, що Тищенко працювала понад дев'ять (!) років, з 16 березня 2005 року по 22 квітня 2014 року на посаді старшого консультанта секретаріату комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.
Щоправда, Тищенко "працювала" лише на папері – з дев'яти років реально вона була задіяна на державній службі менше двох. В інший час вона проживала у Лондоні, де спочатку навчалася, а потім працювала "юристом". Формально ж відсутність на роботі у Верховній Раді Тищенко виправдовувала тим, що перебуває... у декретній відпустці.
За офіційною інформацією, "робота Тищенко" виглядала так:
16 березня 2005 року її зараховують на роботу до Верховної ради, але менше ніж через десять місяців вона бере декрет – з 3 січня 2006 року. Далі рік і десять місяців декрету – до 26 листопада 2007 року. Потім вона ще два місяці працює – і 5 лютого 2008 року бере декрет до 20 листопада 2010 року. Потім ще чотири місяці працює – і з 28 березня 2011 року по 22 квітня 2014 року знову на три роки іде в декрет. Звідки виходить вже не до Верховної Ради, а в адміністрацію президента під патронат Сергія Пашинського.
Декрет – це право Тищенко, гарантоване законом. Якби Тищенко просто жила в Лондоні, перебуваючи дев'ять років в штаті Верховної Ради – це ще півбіди. Але Тищенко працювала, порушуючи тим самим українські закони.
Про свою роботу в Лондоні юристом, а потім крос-координатором міжнародних судових спорів Тищенко сама розповіла в численних інтерв'ю, зокрема – в ефірі [http://espreso.tv/article/2015/07/11/olena_tyschenko_kupyty_mene_nemozhlyvo]Еспресо.TV[/URL] у липні цього року.
Там же Тищенко особисто визнала, що працювала юристом Аблязов. Аналогічна інформація про роботу Тищенко на Аблязова міститься в чисельних статтям, починаючи з The Wall Street Journal та закінчуючи Corriere della Sera.
Крім того, інформація стосовно роботи Тищенко в якості юриста бізнес-корпорації Мухтара Аблязова підтверджується і в Рішенні Високого суду Англії та Уельсу щодо казахського мільярдера – дивіться пункти 40-46 та нижче.
І саме як юрист Аблязова вона була вміщена під арешт в Росії, звідки вийшла, здавши свого клієнта правоохоронним органам.
Отже, вся вищенаведена інформація однозначно підтверджує те, що Тищенко, перебуваючи на державній службі в Україні, працювала в бізнес-імперії Аблязова за межами України.
Це пряме порушення закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" (пункту 1 частини першої статті 7): "державним службовцям забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України".
Усі викладені факти в четвер я направив до Генпрокуратури та Арсену Авакову. Чи прозріє нарешті міністр внутрішніх справ – чи далі буде закривати очі на відверте порушення закону, поглиблюючи свою кадрову кризу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
