Юрій Луценко Генеральний прокурор України

Корупція долається двома методами - страхом для тих, кому є чого боятися, і совістю для тих, хто приймає державні рішення

17 вересня 2017, 08:43

*З виступу на Ялтинській Європейській Стратегії 16.09.2017 р.

В слов'янських мовах, зокрема в українській, слово justice не перекладається дослівно. Ми називаємо це "справедливість". І тому саме слово юстиція не співпадає з її корінним походженням - зі справедливістю. Багато років юстиція країни була відірвана від поняття справедливості. Можливо, це була одна з найголовніших причин, чому відбувся перший і другий Майдан. 

На минулій Конференції я казав, що ми знаходимось на шляху від no justice to yes justice. Сьогодні ми знаходимось у точці maybe. Мені є що сказати, і люди, коли я ходжу по вулицях, кажуть: maybe.

Щось відбувається. Що саме?

Ми провели зміни в самій прокуратурі. Ми зменшили чисельність працівників на чверть, збільшили зарплату вдвічі, ввели відкритий доступ до прокуратури тих, хто ніколи раніше там не працював (раніше ніхто не міг собі цього уявити). І сьогодні понад 80% вакансій заповнюється людьми з-поза системи. 

Ми також створили за допомогою американського радника пана Богдана Витвицького, за що я щиро вдячний, спеціальну Генеральну інспекцію, яка вичищає корупціонерів всередині системи.

І, можливо, найголовніше: ми за крок до відокремлення прокурорського нагляду від слідства. Я дуже добре пам'ятаю, як на двохметровому цепу мене водили коридорами Генпрокуратури. І слідчий по праву руку говорив: це правильно, а наглядаючий за законністю прокурор теж казав: це правильно. Ми маємо роз'єднати ці служби. Окремо Державне бюро розслідувань, окремо прокурорський нагляд, який буде приймати законні і незаангажовані рішення. 

Ми створили самоуправління. На сьогоднішній день я, як Генеральний прокурор України, вже не маю диктаторських повноважень. Я нікого не можу призначити і нікого не можу звільнити. Це роблять спеціально утворені на загальних зборах Рада прокурорів і відповідна Кваліфікаційна комісія. Що це означає? Це революція! Це означає, що ніхто тепер не може – ні я, ні мої заступники, ні інші керівники – сказати рядовому слідчому: посади його, або я тебе зніму! Тепер це неможливо. Ми перейшли з постсталінської системи прокуратури до нормальної європейської. 

Чи повністю вона європейська? Ні. Я не буду брехати. Ми на шляху. Ми на шляху переходу, але йдемо у правильному напрямку. 

Майдан. Скоро чергова річниця.  Можу з гордістю доповісти: ми зробили те, чого від нас вимагало суспільство. Власне, те, для чого цивільного, без юридичної освіти, прокурора призначали на цю посаду - надати політичний імпульс, дозволити швидше розслідувати резонансні справи.

Ми сьогодні знаходимось в країні, де в суді судять екс-президента Януковича за державну зраду. І це сигнал не для Януковича і його команди, це сигнал для всіх президентів і для всіх високопосадовців, які будуть сьогодні і завтра. Я впевнений, що це - головне досягнення.  

Ми майже завершили, за винятком окремих випадків, справи щодо оточення Януковича. Слідство завершено, наступає фаза судових процесів. Я можу сказати, що 116 осіб сьогодні знаходяться в судах у справах Майдану, в тому числі – вбивці. І важлива новина - наприкінці цього місяця ми подамо до суду справу проти тих, хто дав наказ стріляти. За нашою версією, це екс-президент Янукович, екс-керівник МВС Захарченко, екс-керівник СБУ Якименко. Я вдячний відповідному департаменту пана Горбатюка за цю надважку, але дуже давно очікувану новину. 

Я сьогодні почав рахувати цифру і, чесно кажучи, сам здивувався. За рік ми затримали в нашій Україні 6 931 хабарника. За рік. Із них 3 934, станом на сьогодні, знаходяться в судах. Це цифра, якою може гордитися уся система. І це стосується не лише дрібних чиновників, йдеться про членів Вищої ради юстиції, керівників обласних державних адміністрацій, міністерств, державних служб і, так, рядових чиновників. Бо кожне хабарництво – це розірваний ланцюжок, розірвана судина, яка п'є кров з українського суспільства. І ми це робимо щоденно: три хабарника кожен день, в середньому, затримується в Україні, а справа передається в суд. 

1,5 млрд доларів мафії Януковича ми повернули до державного бюджету. Вони знаходяться в державному бюджеті і вже працюють на країну. На армію, на будівництво доріг, на спеціальний режим допуску росіян з відбитками пальців на кордоні, на сільську медицину, на всі найбільш чутливі завдання, які вимагає від нас суспільство. 

Також важливо сказати, що вдень ми повертаємо по 200 га вкраденої землі. На цей момент таких земель повернуто 75 тисяч гектарів. 

Тому, мені здається, можемо сказати: прокуратура є дієвою. Але, чому мене не зустрічали сьогодні квітами вдячні громадяни на вході? Це також питання. Тому що за цими всіма дійсно справжніми досягненнями є відсутність судів з конкретними вироками. Я це усвідомлюю. Я прекрасно розумію, що людей цікавить факт відновлення справедливості через законом встановлений судом вирок. Їх, на жаль, немає. І це тема, яка рефреном звучить на Ялтинський конференції в Києві.

Нам потрібен Антикорупційний суд. Мені байдуже, як це буде називатися, - окремо взятий антикорупційний суд, Антикорупційна палата в існуючому суді, але він потрібен завтра! 

Моя відповідь підтверджена не мріями, а діями. Яка різниця між двома існуючими проектами? Певна частина депутатів внесла закон про створення Антикорупційного суду, який буде обслуговувати НАБУ з його 26 справами в судах, які вони подали цього року. Цей антикорупційний суд будуть створювати політики. Троє від ВР, троє від президента і троє від уряду. Вам це не нагадує, чому досі не створене Державне бюро розслідувань? Там точно така сама ситуація, і політики досі не можуть домовитись, хто з них буде головним комісаром Каттані. 

Набір суддів політиками я не підтримую. Створення дуже чесного суду тільки для однієї інституції я не підтримую. І посполиті, і ВІПи мають мати справедливий суд. Дозволю собі підтримати тезу Порошенка і Керрі: всі суди мають бути антикорупційними. Я за те, щоби Антикорупційний суд з'єднав усі справи усіх корупціонерів, незалежно від того, хто їх затримав – НАБУ, СБУ, ГПУ, МВС, хто завгодно.

Скажіть мені, чи можливо розглядати 4 тисячі справ у Києві? Доправляючи зі всієї Україні на спеціальних автомобілях на суд підсудних? Очевидно, що це неможливо. У Печерському суді столиці, центральному суді, де є тисяча резонансних справ, ми маємо 5 суддів. Я зараз не буду говорити про те, які вони, мені закон забороняє критикувати суддів. Але їх всього 5 на 800 з лишнім справ. Це означає, що нам потрібні негайно, завтра, судді, які почнуть судити по закону і справедливості.

Скажіть мені, що зробити швидше, скільки займе часу створення нового суду (нові приміщення, нові комунікації, нові конкурси, новий бюджет)? Можливо, це буде зроблено швидко, і я буду радий, але моя історична пам'ять говорить, що це мінімум роки. НАБУ створювали рік. Хтось пам'ятає це? 

У мене нема року. 4 тисячі хабарників щодня прогулюють тюрму. Я не хочу чекати року. Що натомість я пропоную? В існуючому суді створити спеціальну палату. Якщо хочете, посадіть її окремо. У кожному обласному центрі або в столиці, де на відкритому конкурсі, я це тричі підкреслюю, з числа нових суддів під наглядом НГО за 3 місяці будуть набрані нові судді. Дайте мені 50 суддів антикорупційної палати або суду, як хочете, цього року – і ми повернемо країну до нормального життя. 

План Керрі й Порошенка мені ближчий, аніж альтернатива ще роки два за допомогою західних інституцій готуватися до створення ідеального суду. Давайте робити і те, і те. Давайте цього року створимо палату, і паралельно якомога швидше робити антикорупційний суд. В чому протиріччя? Хто може заперечити? Давайте депутати, дійте! Менше проривайте кордон, більше пишіть законів!

І останнє, але найважливіше. Завдання Генпрокурора, наскільки я розумію, не тільки карати конкретних злочинців, а й разом з урядом, парламентом, президентом, змінювати ситуацію в певних напрямках життя суспільства так, щоб там не виникали чергові спокуси корупції.

Зараз вже є доконаним юридичним фактом те, що Янукович за час свого правління наніс збитків державі Україна, за висновками експертів, в 40 млрд дол. США. Це один річний бюджет країни. Прем'єр-міністр Яценюк в перший день свого прем'єрства отримав в Державному казначействі суму в 10 тисяч доларів на всю країну. На медицину, на пенсію, на війну, на енергетику. Зараз там 60 млрд грн, це близько 2 млрд доларів. 

Чому так сталося? Давайте візьмемо крадіжку в 40 млрд за неперевершену цифру. Чи дійсно нічого не змінилося? Давайте проаналізуємо, як крали ці гроші та чи можна це робити сьогодні? Їх крали через двійну ціну на газ - маленьку для населення, велику для промисловості. Відповідно, потрібну ціну відправляли своїм підприємствам і збирали кеш. На цьому 10 млрд грн втратила країна. Сьогодні цієї схеми нема, дякую парламенту. 

Раніше були "податкові майданчики". Хто з цим не стикався з українського бізнесу? Всі мусили платити в приватний "податковий майданчик" міністра доходів і зборів, а потім лише третина доходила до держави. Ми сьогодні не маємо такого мерзенного стану. Ми сьогодні не маємо відкатів, тобто хабарів, з ПДВ. Він начисляється автоматично. Ми сьогодні не маємо схеми так званого нетипового імпорту, коли вимивали податки. 

Ми сьогодні не маємо хаосу і мегакорупції в державних закупівлях. Працює система ПроЗорро. 

Я можу далі перераховувати важливі рішення, які прийняв президент, уряд, парламент. Все це значною мірою декриміналізувало суспільство, але перед нами ще два великих завдання: державні монополії, державні підприємства та митниця. Митниці потрібно ставити західну техніку, сканери і встановлювати режим перевірки сусідніми країнами. Ми вже це робимо у Чернівецькій області. Пілотний експеримент, після якого, я думаю, буде багато галасу.  

Щодо державних монополій, відповідь у всьому світі одна: її величність приватизація. Тільки так можна позбутися 3,5 тисяч підприємств, які є постійним джерелом, в першу чергу, політичної корупції, сили кланів, могутності олігархів. Приватизація. Чесна, прозора, на аукціоні. 

Завершуючи, можу сказати просту річ: корупція в будь-якому суспільстві долається двома методами - страхом для тих, кому є чого боятися, і совістю для тих, хто приймає державні рішення. Я думаю, що ми відновили потрібну частину страху для тих, кому є чого боятися.

Моє улюблене кіно  (оперативне відео) – це коли два митника домовляються між собою про чергову корупційну оборудку, а потім один з них каже: ні, до холєри, бо за мною прилетить Луценко з двома вертольотами, я не буду підписувати. Для мене це найкращий фільм року. Це прокурорський Оскар.

Ми встановлюємо страх для всіх: для недоторканних депутатів парламенту, для міністрів, в тому числі діючих, для чиновників і для простих громадян. Вони всі будуть відповідати по закону. Ніщо їх не прикриє, я для цього на цій посаді. 

Допоки я Генеральний прокурор України – жодна людина, на яку є обґрунтовані докази (не бажання, а докази) щодо її кримінальних діянь, не сховається ні на якій посаді, ні в якій партії, ні за якими іншими обставинами. Злочинність не має партійності, національності і місця народження. Я це доводжу. В тому числі, через подання у ВР щодо депутатів коаліції і навіть тих, хто наближений до центру прийняття політичних рішень цієї держави. Мене не зупиняє це, тому що знаю: сила влади в тому, що вона справедлива. А не в тому, що певні депутати, які разом з нею голосують, можуть спати спокійно. Навпаки, якщо сьогодні прийнято рішення про скасування недоторканності з 4 депутатів, з них 3 голосують за урядові документи, це означає, що влада стала сильнішою. Це моє глибоке переконання.

Але з іншого боку, поки я Генеральний прокурор, я відкидаю можливості відкриття кримінальних справ по замовленню. Я не стіл заказів. Якщо комусь з політиків хочеться назвати злочинцем свого опонента, це не означає, що Генпрокурор негайно має взяти під козирьок. Тільки наявність доведених фактів. Так, я знаю, що є багато людей в цій країні, в чесності яких сумнівається суспільство. Але між сумнівом і доказом є величезна дистанція. Тому я також не дам перетворити Генпрокуратуру в знаряддя тих, кого не любить більша частина суспільства. Так буває, але я пам'ятаю добре історію. Матрос Железняк не буде вирішувати, кого посадити. При всій повазі і любові до нашого народу, до українців, частиною яких я є, я відкидаю охлократію в питаннях законності. Цього не повинно бути, якщо ми йдемо до стану правової держави. 

Але треба ще відновити совість у влади, коли приймаються рішення. Я займаю позицію деполітизованого Генпрокурора. Це питання радше до виборців, бо совість у влади може скасувати корупцію швидше, ніж страх перед Генеральною прокуратурою.

ONLINE
Україна та Європа871 Уряд реформ278 Свобода слова538 Корупція1021 Майдан 2013523
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter