Каштани на Хрещатику скоро загинуть?
Можу помилятися, але нинішня київська влада не увійде у історію як така, при якій розкрадали і розруйновували місто. Команда Попова-Гереги запамʼятається тим, що при ній не просто крали і руйнували – а ще і дуже неоковирно брехали.
Недо-гебельси, котрі керують піаром київських начальників, мали б пояснити своїм шефам, що ризиковано доводити, що біле є чорним, коли це біле в усіх на виду. Це може здатися аудиторії непереконливим.
Тим не менш, експерименти тривають. Киянам реально спробували довести, що біле є червоним. Бюджет заходу – не менше ніж 12 млн грн., якщо вірити сайту КМДА. Обʼєкт кольорових експериментів – каштани, тотемна київська рослина. Місце – найголовніша вулиця, Хрещатик.
Нагадаю, минулого літа багатьох з хрещатицьких каштанів не стало – їх принесли в жертву футбольним богам Євро-2012. Фан-зони потребували простору, а каштани визнали майже мертвими від загазованості та пилюки.
Навесні мідні труби з комунального медіа-холдингу просурмили про щастя – на Хрещатику саджають каштани!
"Сьогодні на Хрещатику висадили понад 70 молодих каштанів Бріоті. Перші 5 саджанців особисто посадили голова КМДА Олександр Попов та заступник міського голови – секретар Київради Галина Герега."
Фото сайту КМДА
"Молоді дерева – представники найвитривалішого сорту каштанів у світі. Це саджанці м'ясочервоних каштанів Бріоті. Вони не бояться молі та стійкі до захворювань. Загалом на Хрещатику до кінця квітня висадять 289 м'ясочервоних каштанів" – сурмлять мідні труби.
"Каштани – це одна з головних візитівок Києва. Символічно, що саме з каштанів на Хрещатику ми розпочинаємо нашу загальноміську толоку", – гордо промовляє Олександр Попов.
Символічно, бо вийшла, як кажуть, повна лажа. Посаджені каштани виглядають зовсім не мʼясочервоним Бріоті, найстійкішим у світі, а розцвіли звичайнісіньким білим – таким кольором цвіте так званий кінський каштан, донедавна класичний для Києва. Неприємна правда стала очевидною зараз, у травні, коли дерева розквітли квітом компрометуючого кольору.
Тут і далі – іфто Олександра Соколенка
Нагадаю, кінські каштани, донедавна найрозповсюдженіші у місті, зараз масово гинуть. Виною цьому – курс властей на брутальну автомобілізацію міста, котра смертельна для цих дерев. "Все для автомобіля" – це той летальний шлях, яким вперто пруться дрімучі київські чиновники. Пил, продукти горіння палива, сіль, якою посипають дороги – все це несумісно з життям цих рослин. На додачу – міль та інші напасті біологічного характеру.
Мясочервоні каштани – більш стійкі, як проти молі, так і проти газів. Але виявилося, що більшість висаджених Поповим і Герегою каштанів зараз уражені каштановою міллю.
"Більша половина дерев – напівмертві. Характерна ознака – підсихаючі листки, що крутяться та практично не ростуть. Насправді саджанці заражені міллю та вже не перший рік хворіють. Термін життя таких дерев-кілька років максимум" – каже Олександр Соколенко, активіст Національного екологічного центру України.
Отже, висаджені каштани виглядають як кінський каштан, цвітуть як кінський каштан, хворіють як кінський каштан – то може, це і є кінський каштан, а не супер-гібрид Бріоті?
От тільки коштують не як кінський каштан. За офіційним повідомленням КМДА, собівартість кожного каштану – 5400 грн.
Це колосальна ціна. Якщо брати саджанці висотою 3-3,5 м, товщиною стовбура до 10-12 см, то Інтернет таку річ пропонує за 1700 грн. Це якщо не оптом, а у роздріб. (Звичайний саджанець кінського каштану з удвічі меншими розмірами коштує 70 грн.)
1700 віднімаємо від 5400, лишається 3700. Саме стільки, виходить, коштує вирити яму півтора на півтора, підсипати гарний грунт, можливо, добрива, і посадити туди дерево. Все це робили силами звичайних київських комунальників – але ціна вийшла астрофізчина, ніби цим займалися спеціалісти НАСА.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
