Ура "Конституційному суду"! Записуймося до загонів безпеки
Я вітаю рішення "Конституційного суду" щодо київських виборів. Плещу в долоні.
Молодці, все правильно сказали!
Це класно, що тепер навіть невиправним оптимістам зрозуміло – вибори в Україні скасовано як явище.
Це чудово, що тепер немає жодних підстав сподіватися, що хтось там десь візьме і дозволить українцям обирати собі владу. Тепер усім очевидно – або ми самі повернемо собі виборче право, або його не буде ніколи.
Людина слабка. Вона зазвичай не хоче боротися. Вона схильна знаходити виправдання своїй пасивності, ладна до останнього вірити у краще, що "якось воно буде". Оці "конституційні суди" є просто способом тримати цю віру слабких. І надзвичайно добре, що привід для марних сподівань – привід для пасивності – уже зник.
Не буде ніяких виборів ні зараз, ні тим більше у 2015 році. Через два роки ці ж "суди" знайдуть мільйон причин відтермінувати вибори. Або скасувати їх результати, перетворивши всю країну у суцільний 223-й округ.
Ми це знали – не тому що ми такі розумні, а тому що, працюючи безпосередньо з державною машиною, з отими "судами", "міліцією", "прокуратурою", просто більше знали про те, у що вони перетворилися. Тому ще місяць тому розпочали підготовку, і перший етап – акція 2 червня, початок боротьби за право на вибір.
У нас немає суду, міліції, прокуратури. Натомість є люди, з якими краще не перетинатися, тим більше у темний час. На сьогодні чиновники зокрема та особливо – чиновники "правоохоронні" є найбільшою небезпекою для звичайного громадянина. Тепер немає і виборів.
Наша держава потребувала перезаснування – так ось прямо на наших очах відбувається перезаснування держави. Половину вже зроблено за нас: попередня Україна офіційно скасована, демонтаж існуючого ладу уже практично здійснено. Старе право зруйновано, нам залишилося збудувати нове, своє право.
Що робити?
У цю неділю ми кажемо "до побачення" нинішньому складу Київради.
Далі у ситуації, коли держави немає, перш за все треба гарантувати безпеку. Отож 2 червня – це не просто черговий мітинг, це – запис добровольців у мережу безпеки.
Ми маємо захищати одне одного, і не тільки від простих і наївних злочинців, а й від особливо небезпечних – тих, котрі поначіпляли на себе погони і мантії.
Не потрібно бути суперсолдатом чи майстром бойових мистецтв, щоб стати частиною цих загонів безпеки. Ці бандити насправді ладні відступати перед будь-яким організованим опором, навіть якщо це організований опір бабусь чи мам з дітьми. Тому на сьогодні усі ми – суперсолдати;)
Мережа безпеки, у котру можна записатися з 2 червня – це, по суті, і є ті люди, котрі будуть керувати містом у період безвладдя. Відповідальні городяни у своєму середовищі сформують нові правила, по яким житиме столиця, новий Статут Києва.
Мережа безпеки буде займатися захистом киян, аж поки не буде сформовано органи місцевого самоуправління. Варіантів, як ми разом це зробимо, декілька.
Або ми можемо обрати самоуправління самі.
Або через "київський майдан" чи іншим способом ми можемо змусити парламент таки призначити вибори у Києві.
Або знаходимо інші шляхи – референдум, приміром.
Але головне – почати іти. Отож, об'єднуймося у мережу безпеки, бо поодинці і бездіяльні ми є ідеальними жертвами.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
