Вища рада правосуддя реально звільнила лише 10 % ''суддів Майдану''

Під час Революції Гідності судді замість того, щоб захистити невинних, навпаки стали слухняним каральним інструментом у руках влади. Сотні суддів виносили сотні очевидно неправосудних рішень про взяття під варту покалічених та невинних активістів, позбавлення прав керування автомайданівців за участь у мирних акціях, заборону мирних зібрань тощо.

Головною вимогою Майдану було покарання винних, бо саме відчуття повної безкарності є ключовою причиною сваволі та беззаконня, а у часи Революції Гідності призвело до жахливих злочинів.

Суспільство очікувало швидкого очищення судової системи від суддів, які себе повністю дискредитували. Для цього у квітні 2014 року було прийнято Закон "Про відновлення довіри до судової влади", який передбачав перевірку суддів, які під час Майдану вносили рішення з очевидними ознаками свавільності.

Вища рада правосуддя практично закінчила розгляд дисциплінарних проваджень за цим законом стосовно "суддів Майдану".

Які результати ж і чи відповідають вони очікуванням?

Відповідно до даних Вищої ради правосуддя, наданих на запити ГО ВО "Автомайдан" до ВРП було всього передано заяви стосовно 351 судді, які виносили рішення, передбачені Законом "Про відновлення довіри до судової влади".

За результатом розгляду цих скарг Вища рада правосуддя:

→ внесла подання про звільнення 62 судді (27 у 2016 році та 35 у 2017 році), з яких:

 27 суддів звільнено у 2016 році (Президентом та Верховною радою України)

 10 суддів звільнено у 2017 році (рішенням ВРП)

 подання на звільнення 7 суддів скасовано рішенням ВРП

 18 суддів очікують фінального рішення

→ внесла подання про тимчасове відсторонення 5-ти суддів;

→ відмовила у відкритті дисциплінарної справи – 204 судді (124 у 2016 році та 60 у 2017 році);

→ відмовлено у внесенні подання про звільнення – стосовно 68 суддів (11 у 2016 році та 57 у 2017 році);

→ відправила матеріали у Вищу кваліфікаційну комісію суддів стосовно 10 суддів;

→ повернула заяви без розгляду – щодо 3 суддів;

→ залишила заяви без розгляду – щодо 24 суддів;

→ припинено дисциплінарне провадження – щодо 1 судді.

Майже усі судді, які були звільнені у 2016 році оскаржили своє звільнення у Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ). І ВАСУ задовольняв практично усі позови, але усі рішення були скасовані Верховним судом. Хоча по більшості до сих пір немає остаточних рішень.

З 35 суддів, щодо яких є подання Дисциплінарних палат про звільнення у 2017 році 26 суддів оскаржили ці подання до Вищої ради правосуддя. ВРП розглянула 12 скарг, з яких:

- 5 скарг відхилено і подання залишено в силі

- 7 скарг задоволено і подання скасовано.

Таким чином, на сьогодні фактично звільнено лише 37 суддів, що складає 10,5 % від усіх суддів Майдану. При цьому у нас поки немає даних про фактичне звільнення суддів наказом голови суду. Були факти, коли судді продовжували займати пост судді більше року після Указу Президента про їх звільнення (судді Голосіївського суду Лариса Калініченко та Максим Фролов).

Якщо ж рахувати усі подання про звільнення, то це 55 суддів, що складає 16 % від усіх суддів Майдану.

84 % суддів, які виносили свавільні рішення не понесли жодного покарання. Більшість з них продовжує щодня здійснювати "правосуддя".

Серед суддів, які уникли звільнення за порушення присяги є Микола Чаус, Богдан Санін, Владислав Дев'ятко, Євген Аблов, Віктор Кицюк, Олена Мєлєшак, Олександр Гриненко.



Нещодавно Вища рада правосуддя призначили безстроково суддю з Рівного Оксану Дудар, яка в часи Майдану забороняла мирні зібрання.

Апофеозом безкарності для "суддів Майдану" є перемога на конкурсі у Верховний суд судді О.Золотнікова, який під час Революції Гідності підтримав рішення про заборону мирних зібрань на центральних вулицях Одеси.

Чи відповідають ці результати очікуванням суспільства? Питання риторичне.

Звертаю увагу – щодо переважної більшості таких суддів встановлено факти порушень законодавства, але ВРП вирішила, що їх недостатньо для звільнення, а для іншого покарання – минули строки.

Але найгірше, що ВРП категорично відмовилась встановлювати причину масового винесення усіма суддями цих рішень. Відомо, що такою причиною були прямі вказівки з Адміністрації Президента, які транслювались через голів судів. Однак усі факти, які свідчили про вплив на суддів просто ігнорувались. У задоволенні усіх моїх клопотань про виклик у якості свідків осіб, які б могли навести факти такого впливу відмовили.

Важливу роль тут зіграла член ВРП Алла Лесько. Вона була доповідачем по справі В.Кицюка, де чітко простежувалось втручання в процес прийняття рішень суддями Печерського суду. У Першій дисциплінарній палаті, де вона є секретарем, розглядались справи судді В.Девятка та О.Мєлєшак і там були реальні свідки впливу на суддів. Однак ВРП навмисно ухилилась від дослідження цих фактів.

На моє переконання, судді, чиї справи розглядались ВРП почали використовуватись владою для своїх цілей і ВРП підігрувала цьому. Справа Чауса дала цьому старт. На засідання ВРП була подана рекомендація про його звільнення, а після "правильного" розгляду ним справи Г.Корбана ВРП змінила свою думку і відмовилась звільняти такого потрібного суддю.

Також сумнівною є справа голови Оболонського суду В.Дев'ятка. ВРП затягнуло його справу до закінчення строків притягнення до відповідальності, а тепер він розглядає справу N1 – обвинувачення у державній зраді Януковича. За таких обставин немає впевненості у об'єктивності судді, що може допомогти Януковичу скасувати рішення у Європейському суді.

Таким чином підсумок роботи Вищої ради правосуддя по розгляду справ щодо суддів Майдану є плачевним. Абсолютній більшості суддів вдалось уникнути відповідальності, а організатори та диригенти суддівської сваволі залишились поза будь-якою увагою ВРП і не понесли жодної відповідальності.

Вища рада дала потужний сигнал усім, що не збирається викривати та міняти укорінені традиції політичного та іншого впливу на суддів. Усі, хто тим займався можуть бути спокійні – жодного покарання вони не понесуть. Також ВРП дозволила залишитись на посадах, дискредитованим та залежним суддям і потурала їх використанню для винесення потрібних рішень.

Цей досвід змушує нас дуже критично ставитись до спроможності поточного складу Вищої ради правосуддя реально змінити ситуацію у судовому корпусі, очистити його від заплямованих суддів, оновити суди, захистити доброчесних суддів та відновити довіру до судової влади загалом.

Завтра Вища рада правосуддя зайде у нарадчу кімнату для прийняття остаточних рішень щодо суддів Верховного суду, яке буде мати критично важливе значення для майбутнього правосуддя та держави вцілому. І, нажаль, є дуже великий ризик отримати реінкарнацію судочинства часів Януковича з "телефонним правом" замість "верховенства права" і аналогами чаусів, саніних та аблових на ключових посадах.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.