Надія Савченко голодує 60 днів
Басманний суд у Москві залишив у в'язниці Надію Савченко! Звинувачення, які висунуто їй Слідчим комітетом Росії, судом не розглядаються, бо предмет цих звинувачень від початку просто відсутній. Надію викрали з території України, доправили до Москви і утримують там як заручницю.
Коли ПАРЄ, у січні розглядала питання про визнання повноважень делегації Росії, то росіяни пропонували в обмін на зняття з РФ економічних та політичних санкцій звільнити Надію. Так чинять терористи. Терористом виступає російська держава. Це вже не напівтаємна підтримка терористичних угруповань, це пряма терористична дія.
Ситуація довкола Надії Савченко, Олега Сенцова та десятків інших українських заручників є прямим і беззаперечним свідченням факту: Російська Федерація є державою терористом – першою в історії людства, яка володіє ядерною зброєю.
У двобій із цим терористом-монстром стала український офіцер Надія Савченко. Воює тією єдиною зброєю, що їй доступна – голодує. Сьогодні рівно 60 днів.
Її доправили до зали Басманного суду, який виніс своє садистське рішення. У суді були мама і сестра Надії, народні депутати від фракції партії Батьківщина, інші представники цієї політичної сили та громадські активісти.
Надія заявила, що не припинить голодування. Крізь страшні фізичні муки, вона силою свого духу раз за разом перемагає своїх російських катів, доводячи усьому світу, що Правда і Добро на її боці – на боці України.
Катування Надії це найпевніша ознака слабкості і безпорадності путінського режиму. Він безпорадний перед власною людиноненавистю, власною ницістю і власною заздрістю до цивілізованих народів, у яких є гідне майбутнє.
Мужність і сила Надії – це достеменне свідчення того, що таке майбутнє є і в України.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
