Невідомий Підрахуй з України на прізвище Білоусов зганьбив Україну перед Грузією та всім світом своїм сфальсифікованим егзит-полом. Але ще більше ганьбляться ті мас-медіа, які посилаються на білоусівський фальсифікат як на справді егзит-пол. Першим фальшивку, до речі, на весь світ розповсюдило ІТАР-ТАРС. Це, якщо не помиляюся, російська агенція, яка ще з часів Сталіна славиться своєю неупередженістю. Але куди більше здивував канал "Євроньюз", який протягом кількох годин з посиланням на Білоусова повідомляв про переконливу перемогу Бадрі.

Єдина надія, що Білоусова за підрахуйство прямо в Грузії посадить Саакашвілі, бо в Україні, боюсь, голова ЦВК Шаповал вчинить з ним як з головним підрахуєм України – вручить йому почесну грамоту Центрвиборчкому.

Станіслав Бєлковський у статті на УП порушив дуже складне для української дипломатії питання.

Його суть.

- 31 грудня 2007 року співробітниками Управління з боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ) МВС України разом з російськими спецслужбами був затриманий 21-річний Михайло Ганган, активіст забороненої в Росії Націонал-більшовицької партії (НБП).

- Російська Федерація оголосила Гангана у міжнародний розшук за обвинуваченням в організації мирної акції громадської непокори – Маршу незгодних, який відбувся у російському місті Самара 18 травня 2007 року... Путін, як відомо, вдався до ганебного розгону Маршу незгодних.

- Націонал-більшовики, до яких належить Михайло Ганган, представляють собою радикальне крило опозиції сьогоднішньому кремлівському режимові. У той час як "євразійці" на чолі з Олександром Дугіним – політтехнологічне знаряддя цього режиму. Нацболи – і Ганган серед них – входять у число основних організаторів Маршів незгодних – головної форми мирного вуличного протесту в сучасній Росії – і творців опозиційної коаліції "Другая Россия". Дугін, що винайшов торішню акцію на Говерлі, вийшов із НБП майже 10 років тому – у 1998-му. Він давно позиціонується як непримиренний ворог нацболів (і російської опозиції в цілому) і лютий кремлівський лизоблюд – цитата Бєлковського.

- Сам Михайло Ганган ще в 2005 році був засуджений до 3 років позбавлення волі умовно за організацію мирної антипутінської акції в Громадській приймальні президента РФ. Якщо ж нацбол, що знаходиться в СІЗО Вінниці, буде виданий російській владі, його чекають 12-15 років колонії строгого режиму. Але до звільнення він, цілком імовірно, може і не дожити.

- Менше ніж місяць тому загинув друг і соратник Гангана – 22-річний нацбол з підмосковного Серпухова Юрій Червочкін. "Його побили менти – усього лише за розклеювання опозиційних листівок. Побили на смерть".

- Російські опозиціонери – принаймні, найактивніші і найпослідовніші з них – радісно і твердо підтримали у свій час Помаранчеву революцію. "Ми чекали на нову Україну як джерело надій для усього пострадянського світу. Тоді, у 2004-му, ці надії жили і розцвітали. Що буде зараз, коли до влади в Україні повернулася "демократична коаліція"?

Цікаво дійсно обмінятися думками, що має робити українська влада із затриманим.

Аргументи Бєлковського наведені вище. Які є ще?

Рік, що минає, був дуже успішним для земельної більшості в Київраді. Привітай її представників з Новим роком! Побажай їм від душі роздати наступного року ще більше київської землі, донищити зелені зони, забудувати парки та дитячі майданчики. Земельна більшість Черновецького чекає на твої новорічні привітання. Будь тільки щирим.

Блок Леоніда Черновецького

1. Березенко Сергій Іванович – Блок Леоніда Черновецького

2. Гречківський Павло Миколайович – Блок Леоніда Черновецького

3. Грінюк Віктор Ростиславович – Блок Леоніда Черновецького

4. Довгий Олесь Станіславович – Блок Леоніда Черновецького

5. Заєць Андрій Григорович – Блок Леоніда Черновецького

6. Іванов Петро Федорович – Блок Леоніда Черновецького

7. Ішунінов Юрій Григорович – Блок Леоніда Черновецького

8. Комарницький Денис Сергійович – Блок Леоніда Черновецького

9. Кононенко Ігор Віталійович – Блок Леоніда Черновецького

10. Лаврененко Віталій Іванович – Блок Леоніда Черновецького

11. Лавров Ігор Сергійович – Блок Леоніда Черновецького

12. Луцький Олександр Юхимович – Блок Леоніда Черновецького

13. Пашко Павло Володимирович – Блок Леоніда Черновецького

14. Саврасов Максим Віталійович – Блок Леоніда Черновецького

15. Самохін Олексій – став депутатом 13.12.2007

16. Супруненко В'ячеслав Іванович – Блок Леоніда Черновецького

17. Токарєв Олег Миколайович – - Блок Леоніда Черновецького

18. Черновецький Степан Леонідович – Блок Леоніда Черновецького

19. Чуб Анатолій Васильович – Блок Леоніда Черновецького

20. Шлапак Алла Василівна – Блок Леоніда Черновецького

21. Яковчук Михайло Юрійович – Блок Леоніда Черновецького

ГАК

1. Бондар Юрій Іванович – ГАК

2. Герега Галина Федорівна – ГАК

3. Ісаєнко Дмитро Валерійович – ГАК

4. Казаков Дмитро Юрійович – ГАК

5. Кодецький Валерій Іванович – ГАК

6. Пабат Олександр Вікторович – ГАК

Депутатська група "Єдність" (створена 28.12.2006)

1. Бойчук Микола Андрійович (вийшов із БЮТ)

2. Іванов Андрій Анатолійович (вийшов із БЮТ)

3. Манжура Віктор Григорович (вийшов із БЮТ)

4. Свербиус Олександр Васильович (вийшов із БЮТ)

5. Пічкуров Андрій Анатолійович 25.10.2007 вийшов із ГАК

6. Якобчук Петро Васильович – 29.11. вийшов із БЮТ і перейшов у "Єдність"

Демократичний Київ (створена 28.12.2006)

1. Андрушенко Боліслав Станіславович – "Демократичний Київ" (вийшов з блоку "Наша Україна" 12.12.2006)

2. Андрюшкін Андрій Валерійович – "Демократичний Київ" (вийшов з БЮТ)

3. Драпій Олександр Феліксович – "Демократичний Київ" (вийшов з БЮТ)

4. Євлах Олексій Юрійович "Демократичний Київ" (вийшов з БЮТ)

5. Крючков Леонід Васильович – "Демократичний Київ" (вийшов з БЮТ)

Громадський захисник (створена 28 вересня 2006)

1. Рудик Сергій Ярославович – "Громадський захисник" (вийшов із Блоку Кличка)

Столичні реформи (створена 26.10.2006)

1.Бабак Віталій Павлович – "Столичні реформи" (вийшов з БЮТ)

2. Зоріна Світлана Іванівна – "Столичні реформи" (вийшла з БЮТ)

3. Ламбуцький Микола Михайлович – "Столичні реформи" (вийшов з БЮТ)

Позафракційні

1. Довгий Віктор – став депутатом 15.11.2007 від Блоку Кличка, 13.12.2007 вийшов із Блоку Кличка та став позафракційним

Фракція блоку "Наша Україна"

1. Білич Віктор Олександрович – фракція блоку "Наша Україна"

2. Ледовських Олена Володимирівна – фракція блоку "Наша Україна"

3. Міронов Валерій Євгенійович – фракція блоку "Наша Україна"

4. Морозов Олександр Валерійович – фракція блоку "Наша Україна"

5. Непоп В'ячеслав Іванович – фракція блоку "Наша Україна"

6. Нощенко Олександр Миколайович – фракція блоку "Наша Україна"

7. Товкач Микола Володимирович – фракція блоку "Наша Україна"

8. Черніков Олександр Михайлович – фракція блоку "Наша Україна"

9. Шкіряк Зорян Несторович – фракція блоку "Наша Україна"

Народна партія

1. Баленко Ігор Миколайович – фракція "Народна партія"

2. Брезвін Анатолій Іванович фракція "Народна партія"

3. Вільдман Ігор Лазаревич фракція "Народна партія"

4. Голиця Михайло Миколайович – фракція "Народна партія"

5. Петренко Володимир Іванович – фракція "Народна партія"

6. Притика Олександр Якович (01.10.2007 вийшов із депутатської групи "Єдність", перед тим 28.12.2006 вийшов із БЮТ)

СПУ (ситуативно)

1. Батрук Сергій Анатолійович – СПУ

2. Коваленко Ольга Василівна – СПУ

3. Симоненко Костянтин Валентинович – СПУ

4. Степанов Михайло Володимирович – СПУ

5. Руденко Ганна Василівна – СПУ

6. Пилипенко Олександр Сергійович – СПУ

Фракція "Партії регіонів" (ситуативно, 1 жовтня не голосували)

1. Вінграновський Андрій Миколайович – фракція "Партії регіонів" (01.10.2007 вийшов із групи "Громадський захисник", до того 28 вересня 2006 вийшов із Блоку Кличка)

2. Качурова Людмила Вікторівна – фракція "Партії регіонів"

3. Кучер Сергій Миколайович – фракція "Партії регіонів"," (01.10.2007 вийшов із групи "Громадський захисник", до того 28 вересня 2006 вийшов із Блоку Кличка)

4. Прогнімак Олександр Володимирович – фракція "Партії регіонів"

5. Череп Сергій Валерійович – фракція "Партії регіонів" (01.10.2007 вийшов із групи "Громадський захисник", до того 28 вересня 2006 вийшов із Блоку Кличка)

6. Шаломєєв Євген Володимирович – фракція "Партії регіонів" (01.10.2007 вийшов із групи "Громадський захисник", до того 28 вересня 2006 вийшов із Блоку Кличка)

Перестаралися. Відновлена після пострадянського розвалу система російського агітпіарпропу дала збій. Машину заглючило. Як повідомила російська газета "Ведомости" з посиланням на Левада-Центр, якби вибори відбулися найближчої неділі, офіційний спадкоємець Путіна Дмитро Медведєв набрав би 79%.

Що, здавалося б, робити Путіну, крім як радіти такому успіхові свого висуванця. Так-то воно так, але...

Сам Путін в 2004 році набрав 71,31%.

Очолювана ним "Єдина Росія" на парламентських "виборах" всіма правдами та неправдами 2007 року набрала 64% голосів. Такий результат, недосяжний для єдиноросів без участі ВВП, трактувався як феноменальний успіх "національного лідера" Путіна.

Зрозуміло, що карколомним сплеском популярності Медведєв зобов'язаний царському персту. І тим, що Путін його висунув. І тим, що погодився працювати "як раб на галері" прем'єром за президента Медведєва.

Очевидно, що такий "медведівський прорив" навряд чи входив в плани ВВП та його політтехнологів. Для того, щоб за Путіним закріпився статус національного лідера, потрібно, щоб він мав найвищий рівень легітимності, який можна зафіксувати лише істотно вищим, ніж у будь-кого з політиків, рівнем популярності.

Ця жінка пішла з життя, але легенда залишилась, тому що Беназір Бхутто була жінка-легенда. Протягом семи років – з перервою на армію – я вивчав історію, культуру, економіку Південної Азії, зокрема Пакістану. Тоді в кінці 80-х років я мріяти не міг про те, що колись особисто познайомлюсь з першою жінкою-прем'єром мусульманського світу. Але це відбулося навесні 2007-го, через 20 років після закінчення інституту – завдяки Вадиму Рабиновичу, який зібрав у Києві форум релігійних діячів світу і запросив до участі пані Беназир. Зійтися нам було дуже легко: кілька слів ретельно підзабутим урду (державною мовою Пакистану) – і здавалося, ми знайомі десятиліттями. Говорили і про те, що їй не варто було б повертатися до Пакистану, але ніхто так не зневажає небезпеку так як сильні жінки.

Цікавий матеріал днями вийшов в "Україні молодій". Присвячений 90-річчю проголошення в Україні радянської влади, він аналізує механізми радянської пропаганди проти героїв української національної революції 1917-20 років.

Масовим накладом друкувалися книжки й брошури, демонструвалися фільми й театральні вистави, де дітей не просто обманювали, а вганяли в підсвідомість відразу до національного і релігійного.

Очевидно, хто і як калічив душі маленьких Віті Януковича, Борі Колєснікова, Васюні Кисельова, Рєнаткі Ахметова і мільйонів інших людей, які тепер горою готові стояти за найсвятіше – "наши ценности", витворені тоталітарною радянською пропагандою.

Ось цитати з УМ

"Лише тепер, на тверезу голову, ми можемо бачити трагікомічність рекламних трюків радянських ідеологів. Тоді ж у приколисаному народі, немов під гіпнозом, вживлювали ненависть до самих себе".

"...Потім Центральна Рада оголосить терор, і майже захлинеться в крові "Арсенал", бо після довгих боїв все-таки увірветься в нього п'яною перемогою гайдамацький курінь смерті". Це – завершальний абзац статті Олександри Богданової "Витоки", до 70-ліття проголошення в Україні радянської влади, надрукованої 1987 року в журналі "Ранок" (видавався Центральним комітетом ЛКСМУ).

Особливо весело гортати сторінки художніх творів тих часів для молоді. Ну хто не читав у дитинстві оповідання Аркадія Гайдара "Р.В.С", не дивився однойменного фільму? Знавець дитячої душі і підходів до неї, Гайдар у цьому шедеврі мимохіть вставляє: "От же ж дід Захарій! На трьох війнах був. А й то, коли сідав на призьбі біля рудого собачати, якому п'яний петлюрівець шашкою вухо відрубав, казав: – Ну й часи!". От вам і запечатана в мозку картинка про тих, хто "гірші за звірів".

Трилогія "Стара фортеця" відомого російського письменника Володимира Бєляєва – твір менш художній, але також "кодуючий". За ним знято фільм, а в 1985-му книжка вийшла в перекладі українською мовою накладом у 150 тисяч примірників. Автор змальовує, як Кам'янець-Подільський на якийсь час став столицею УНР. У місті мінялися порядки. Улюблений вчитель Валеріан Лазарєв повідомив хлопчакам, що в середині навчального року їхнє училище закривають, а всіх учнів переводять до гімназії. Гімназистів хлопчаки ненавиділи. Утім ще більше їх вразило, що вже не буде улюбленого учителя: "Я, хлопці, не вмію нацьковувати людей однієї нації на людей іншої, як того хотілося б петлюрівцям. Мені байдуже – поляк, єврей, українець чи росіянин мій знайомий, – аби в нього душа була хороша, справжня. Я завжди вважав і вважаю, що не можна вирішувати долю України у відриві від майбутнього народів Росії...". І читачі вірили. Тільки нині розкрилася правда про національну політику Української Центральної Ради, де близько чверті місць належало російській, єврейській, польській та іншим неукраїнським партіям.

Учитель у Бєляєва скаржиться дітям: "петлюрівці не подарують того, що я перший з учителів розповідав вам правду про Леніна, про революцію, про Радянську владу".

Книжки радянських авторів "про буржуазних націоналістів" – це своєрідна "енциклопедія навпаки" світоглядних засад і практичних методів більшовиків. Позитивні сторони Української революції вони переносили на себе. Власними негативними проявами більшовицькі пропагандисти наділяли "буржуазних націоналістів". З себе самих вони змальовували петлюрівців, а згодом бандерівців. От, Бєляєв зворушливо описує сцену розстрілу приємного, доброзичливого більшовика, за якою спостерігали хлопчаки з-за стіни фортеці. Застудженого більшовика в прохолодний день роздягли догола, поставили над ямою і аж три петлюрівці вистрілили в нього з рушниць, майже впритул. При цьому більшовик встиг вигукнути: "Мене ви вб'єте, але народ український вам не обдурити і не вбити ніколи, кати! Хай живе Радянська Україна-а-а!...". На могилі вбитого хлопці поклялися "помститися клятим петлюрівцям".

Цікаво, що у викладі Бєляєва петлюрівський начальник наказав слузі прикопати яму і добряче замаскувати її. Ніхто не повинен був дізнатися і про розстріли в центрі міста, у підвалах губернаторського будинку. "Вночі, щоб заглушити постріли, петлюрівці заводять автомобілі, а вдень вони розстрілюють людей під оркестр". Тільки сьогодні, коли вже відкриті архіви і розкопані могили при катівнях НКВС, ми прочитуємо в цих словах тактику чекістів. Утім ідеологічні спадкоємці тогочасних авторів ще й досі пишуть про "звірства бандерівців" – криниці, набиті мертвими немовлятами, п'ятикутні зірки на грудях у закатованих. Хоча факти свідчать про інше: на багатьох із десятків тисяч тіл, піднятих з ям і підвалів НКВС, вирізано або випалено тризуби...

"Націоналісти" у радянських письменників п'яні й безвольні, діють за вказівками закордонних центрів. Бєляєв у "Старій фортеці" змальовує, як вчителем історії у гімназії призначили "петлюрівського попа Кияницю", який, звісно ж, був "оброслий рудим волоссям, у зеленій рясі". "Часто серед уроку він раптом спинявся, кректав, смикав свою руду бороду і ліз по допомогу в підручник запеклого українського націоналіста Грушевського... А одного разу Кияниця вінчав ад'ютанта самого Петлюри і прийшов до гімназії просто з весілля. Від нього дуже смерділо горілкою".

Згодом Петро Вершигора у пропагандистській "поемі у прозі" про рейд Ковпака "Люди з чистою совістю" (наклад – 150 тисяч примірників) напише, як Василь з-під Кременця питав у радянських визволителів: "І хто її видумав, оту самостійну Україну? Не знаєте?". Вершигора пояснив: "Ще не відгриміли постріли громадянської війни, ще по завулках Європи волочили широку петлюрівську мотню невдалі отамани й гетьмани, а вже ідеологічні наступники Скоропадського, Петлюри, Коновальця заварили знову свою ворожу отруту. У катівнях фашистської Німеччини, на "кресах" панської Польщі готувала цю отруту імперіалістична буржуазія, підправляючи її гнилий сморід паризькими парфумами. Політичний хамелеон Грушевський з бородою шамана охоче сприймав і пропагував цю отруту".

Київська міська Рада продала земельну ділянку на вулиці Богдана Хмельницького, 7 під будівництво офісно-торгового центру. Питання було внесене до порядку денного з голосу головою земельної комісії Євлахом. При цьому проект рішення депутатам не роздавали. Це – повідомлення УП від 21 грудня.

Київрада віддала під забудову 50 га зелених зон (в тому числі і в урочищі Горбачиха) приватним структурам. Як повідомив 21 грудня кореспондент УНІАН, проекти рішень були внесені з голосу головою постійної комісії Київради із земельних питань Олексієм Євлахом. Депутатам в залі проекти рішень не роздавались. Екологічну комісію було проігноровано.

І де цей Євлах взяв такий євлахів голос, який руйнує і нищить Київ. Чи Євлах – це діагноз, щось схоже не клептоманію, яку лікувати можна лище за допомогою кримінального кодексу і місця біля параші?

Ось чому і як буде зруйновано зелену зону на Микільській слобідці.

"Столичный градсовет одобрил проект строительства многофункционального комплекса Золотой берег на Никольско-Слободской улице в Днепровском районе, пишет газета 15 минут.

Новый проект бывшего главного архитектора Киева Сергея Бабушкина предполагает создание высотной композиции из трех составляющих: 43-этажного жилого дома премиум-класса, 48-этажного офисно-гостиничного центра и 50-этажного офисного комплекса. Все три здания будут расположены рядом вдоль набережной на участке площадью 7 га. Начало строительства намечено на конец 2008 года.

Элитный дом волнообразной формы на 936 квартир будет состоять из трех секций общей площадью 240 тыс. кв.м. В его основании разместят минимаркеты, фитнес-центры, бассейн, бутики и кафе.

Офисно-гостиничный комплекс автор задумал в виде 4 башен, расположенных на трехуровневой платформе. Три из них общей площадью 327 тыс. кв.м., отведут под офисы. А в четвертой высотке появится 5-звездочная гостиница на 1302 номера.

Офисный комплекс площадью 400 кв.м. будет состоять из трех башен, также объединенных 3-этажным основанием. В подземных паркингах высоток, входящих в состав комплекса, можно будет разместить 2625 автомобилей.

Прибрежную территорию планируется переделать в рекреационную зону с прогулочной набережной, пляжем и парком. Позже там построят дельфинарий, яхт-клуб и аквапарк, а также возведут мост через Днепр на ближайшие острова.

Градостроительный совет Киева принял проект с некоторыми замечаниями. Отметив отличное техническое исполнение, архитекторы порекомендовали авторам доработать внешний вид каждого комплекса, изменив высоту отдельных башен. Кроме того, посоветовали застройщикам разработать схему транспортной развязки и пешеходных переходов, а также разъединить офисную и жилую части комплекса.

Напомним, несколько дней назад Киевсовет утвердил постановление, чогласно которому в 2009 году под Киевом (7 км по Житомирской трассе) появится новый торгово-развлекательный комплекс".

Повертаючись до запису "Хто є власником ТОВ "МАЙК", яке почало руйнувати єдину на всю Слобідку зону відпочинку", додатково повідомляю наступне.

В принципі відомо, хто є власником ТОВ "МАЙК", хоча юридичиних доказів у мене немає. Однак, зазначу – з подякою – що у коментах всі ключові прізвища названі.

По-друге, сьогодні вранці я не знайшов вдома свій фотоапарат, щоб задокументувати стан дитячого та спортивного майданчика, але відповідні фото знайшов на форумі УП. Отож, сумну картину, як олігархи, що вже забудували пів-Києва й торимали під забудову величезний шмат Лівого берега, підняли руку на маленьку зелену зону, спортивний та дитячий майдачник, можна побачити тут.

По-третє, Льоня Черновецький узаконив цю забудову, за що йому велике спасибі від всієї Микільскої Слобідки. Тому я

не бачу юридичиних шляхів зупинити руйнацію зеленої зони. Вони в принципі є, але поки спрацюють, на тому березі стирчатиме купа потворних небосягів. Тому, не смійтеся, апелювати залишається лише до совісті девелоперів. Можливо, вони знайдуть можливість не руйнувати майданчиків та не пиляти з сотню дерев, які утворюють парк цієї зеленої зони.

По-четверте, припускаю, що до совісті забудовників апелюють деякі впливові мешканці мікрорайону. Наприклад, Віктор Балога, який тут донедавна мешкав, і сусід якого мені в неділю випадково розповів, що прямо в крайньому будинку над зеленою зоною, яку спиляють не сьогодні, так завтра, живе новий міністр екології Георгій Філіпчук. Здається, оця картина відкривається прямо з його вікна.

Ну а на спортмайданчику, який отут на фото вже намагаються оточити бетонним парканом, полюбляв тренуватися Юрій Іванович Костенко, який за іронією долі колись також працював міністром екології.

Хто кого? Два міністри чи ненажерливі будівельники?

Тридцять років на Микільскій Слобідці проіснувала зона відпочинку: пляж на березі Десенки, спортивний майданчик, дитячий майданчик, маленький парк десь з сотню дерев. На весь берег Десенки від Московського мосту і аж поза міст Патона – це єдина прибережна загальнодоступна зона відпочинку, рівно як і на весь мікрорайон Микільської Слобідки, де через новобудови за останні роки кількість мешканців ледве не подвоїлась.

Весь берег віднедавна належить ТОВ "МАЙК". Ще влітку сусідні із зоною відпочинку території було обнесено парканом, але у мешканців Слобідки була надія, що зону відпочинку все ж таки не чіпатимуть. За її збереження було зібрано тисячі підписів. 10 липня Дніпровською райдержадміністрацією було проведено громадське обговорення проекту забудови земельних ділянок між вулицею Микільско-Слобідською та Броварським проспектом. Було вирішено залишити територію "Зони здоров'я", яка є зоною відпочинку та оздоровлення мешканців мікрорайону.

Але наприкінці цього тижня ТОВ "МАЙК" заходилося-таки руйнувати зони відпочинку. Почали з дітей. Саме навколо дитячого майданчику вже вирили траншею та завезли бетонні плити для спорудження паркану.

В суботу відбувся мітинг мешканців мікрорайону. Було кілька камер. Люди збираються ночувати, щоб запобігти спорудженню паркану. Але київській міські владі, як завжди, на людей начхати.

Знищення цієї зони було дозволено ще Омельченком. Ще в листопаді 2005 року її було передано ТОВ "ТЕРРА КАПІТАЛ". Це ТОВ згодом продало ділянку ТОВ "МАЙК".

Покидьки із земельної більшості Київради 26 липня 2007 року ухвалили рішення "Про зміну цільового призначення та передачу ділянок ТОВ "МАЙК" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціональних комплексів у складі готельно-офісного, житлово-офісного комплексу з апартаментами, яхт-клубу, дельфінарію та аквапарку".

Не знаю, чи вдасться мешканцям Слобідки захиститися від земельно-будівельної мафії, але все ж таки хотілося б знати, хто є власником цього ТОВ. Щоб люди розуміли, кому дякувати за знищення зони відпочинку, крім, звичайно що, Чернівецького.

Якщо хто знає про реального власника цього "МАЙКУ", пишіть, будь ласка, у коментах.

PS. Представник "Майка" сьогодні на зучтрічі з мешканцями мікрорайону цинічно брехав, що ніби-то були слухання, на яких мешканці дали згоду на руйнування зони відпочинку.

Фото тут