Динамо 2009! Переможці?
Чули новину? Турецький "Фенербахче" звільнив Луїса Арагонеса! Шанована та поважна, між іншим, була людина. Це ж він минулого літа зі збірною Іспанії виграв Чемпіонат Європи, піднявши на якісно новий рівень розуміння естетики футболу. Попрацював старий у Стамбулі менше року. Дарма що має поважний вік, 70 років, а ще контракт на два сезони. Не виконав завдання, що стояло перед командою у внутрішніх змаганнях (провал у чемпіонаті та кубку країни), осоромився у Лізі Чемпіонів УЄФА (останнє місце у груповому раунді) – будь люб'язний на вихід. А до нього таким же відставником в цій команді був легендарний бразилець Зіко. Навіть вони, турки не люблять знущатися над уболівальниками та репутацією команди. Яким би ти авторитетом та величиною не був – маєш понад усе бути професіоналом і відповідати за результат. Зрештою, тренерська доля – подекуди невдячна справа. Іноді можна навіть виграти те, що давно не могли здобути попередники, але все рівно втратити роботу. На сто відсотків не відповідаєш уявленням керівництва про якість гри команди, не сповідуєш моральних цінностей колективу, – причин для цього може бути безліч. Приклади з Фабіо Капело у Реалі та Жозе Моуріньйо у Челсі показові. Звичайно, є й випадки тренерського футбольного довголіття у командах – Алекс Фергюсон з Манчестер Юнайтед працює вже 23-ій рік, а Арсен Венгер з Арсеналом – 13-й, однак частіше все-таки робота в командах одного успішного тренера обмежується 4-5 роками. А неуспішні йдуть відразу після провалів.
Чи можна вважати провальним сезон для донедавна флагмана українського футболу київського Динамо? З одного боку – достроково здобутий 13-й за ліком титул чемпіона України. За п'ять останніх сезонів найсильнішою в Україні командою кияни стали тільки вдруге! Але ж у тому й річ, що попри переконливу перевагу над донеччанами у турнірній таблиці та незаперечні симпатії до столичної команди сьогодні ні я, ні найзапекліші київські фанати назвати Динамо флагманом вітчизняного футболу вже ніяк не можуть. Дві півфінальні дуелі Кубка УЄФА з Шахтарем у вічній футбольній битві Києва та Донецька виявилися значно вагомішими за увесь сезон прем'єрліги, у якому динамівці старанно і методично набирали ті очки, яких команді з Донецька не вистачило для перемоги на фініші чемпіонату.
Головний наставник гірників Мірча Луческу, програвши Динамо місце у фіналі єврокубка ризикував геть чисто провалити сезон, однак і його візаві Юрій Сьомін, незважаючи на гарантовану опцію у вигляді золота національного чемпіонату мав усвідомлювати вагу саме цього протистояння. І мова не лише в самому Кубкові УЄФА. Річ саме у принциповості дуелі з гірниками. Програй півфінал євро турніру, скажімо французькому Марселю, у Сьоміна і компанії ще лишався би простір для словесних викрутасів – дійшли до на півфіналу Кубка УЄФА, здобули для рейтингу клубів України найбільше очок, тощо. Однак тепер, коли мрією поповнити клубну колекцію досі небаченим в Україні трофеєм довелося поступитись Шахтарю, відчуття невдалого сезону попри помпезні урочистості з нагоди перемоги в чемпіонаті у справжніх уболівальників Динамо цілком реальні. На противагу цьому Шахтар, хоч і програв киянам чемпіонат, невдахою сезону не почувається. Луческу, котрий готувався було наприкінці сезону збирати речі, нині в Донецьку отримав нові королівські почесті і пропозицію продовжити роботу в Шахтарі. Те, про що мріяв Ахметов і у що так безжально вкидав свої мільйони – тріумф команди на міжнародній арені, як ніколи близькі для Шахтаря. Наскільки ефективними при цьому були фінансові вливання мова не йде.
За витрачені гроші в Донецьку змогли налагодити роботу менеджменту, який за професіоналізмом запхне нині за пояс не те що динамівський у Києві, але й той, який працює у багатьох провідних клубах світу. Для прикладу, лише одна деталь, що позначає прірву між Києвом та Донецьком:- технічним спонсором Ліги Чемпіонів УЄФА є "Адідас", тож і грати в цьому турнірі треба м'ячами відповідної фірми. Менеджменту Шахтаря за виграшки вдалося домовитися зі своїм спонсором "Найком", аби всупереч контрактним домовленостям можна було і тренуватися і в Чемпіонаті України грати м'ячами фірми-конкурента. Для загальної справи. В деталях закладають підвалини великих перемог. А що в Динамо? Про те, що в Кубку УЄФА проти ПСЖ і аж до фіналу турніру треба грати м'ячами фірми "Найк" менеджерам клубу сказали представники УЄФА лише за кілька днів до гри. Самі кияни про це дізнатися полінувались. Похапцем знайшовши реманент потрібної фірми у Динамо тренувались потрібними м'ячами тільки кілька днів, натомість в чемпіонаті країни продовжували використовувати більш звичні собі але нелегітимні для кубка УЄФА м'ячі "Адідас". Може для когось це й дрібниці, але запитайте у Алієва, чому він так погано бив штрафні у останніх матчах з Шахтарем. Можливо тому, що і на тренуваннях і в іграх першості Динамо головно використовувало м'ячі іншої фірми?
Вчитися раціонально витрачати кошти і, можливо, залучати тренерів, адекватних фінансовому рівню та амбіціям команди у Шахтаря завдання на найближче майбутнє. У ньому, я певен, Шахтар знову здивує гучними трансферними придбаннями і залученням тренерів світового рівня. В Динамо, натомість, маємо ситуацію безнадійного застою і питання далеко не в обмежених фінансових можливостях. Після смерті Лобановського керівництву команди досі так і не вдалося відмовитися від бажання жити минулим та сповідувати так звані сімейні традиції. Новоприбульці Резо Чехонелідзе та Юрій Сьомін лише поверхово виглядали персонами нової формації, однак не витримали випробування тепличними умовами клубу і дуже швидко стали частиною київської сім'ї. Дорікнути членам родини, як відомо, це не те ж саме, що найманому високооплачуваному працівнику-професіоналу. Однак, вимоги сучасного футболу до сентиментів безжальні. Або ми приймаємо модернові виклики і реалізуємо амбітні плани, або ж ці плани лишаються примарою, котра завжди попереду наших бажань. Фантом успішних виступів у євро кубках з Динамо вже 10 років. Після виходу справді української і за суттю й за змістом команди Лобановського до напівфіналу Ліги Чемпіонів УЄФА потуги вийти бодай на подібний до того рівень залишаються марними. Багато кому цього року примарилося відродження команди. Юрій Сьомін і справді після кількох років відвертої безнадії повернув Динамо характер, без якого кияни безсоромно програвали матчі у Європі всім без розбору. Топталися на нашій репутації і швейцарський Тюн з румунським Стяуа і Манчестер Юнайтед. Росіянин повернув гравцям бойовитість, бажання боротися до кінця й не схиляти голову перед авторитетами, однак на більше заслуженого "залізничника" Росії не вистачає. Консерватор до мозку кісток, який за великим рахунком сягнувши певних вершин з московським Локомотивом не зміг продемонструвати хисту у роботі зі своєю національною збірною та московським Динамо тепер експериментує над Динамо київським. Експерименти, прямо скажемо, оригінальні. Спроба нічого не міняти і нікому не довіряти уже била Сьоміна в чоло восени, коли ми втрачали очки у груповому раунді Ліги Чемпіонів. Тепер на старі граблі "Юр. Палич" наступає у напівфіналах Кубка УЄФА та національного Кубка. Не готовність іти ва-банк, якщо це потрібно і навіть невміння застосовувати принципи ротації складу, аби не вганяти у депресію та стан апатії лаву запасних стали візиткою керманича Динамо. Однак виправдання епідемією травм та не готовністю дублерів змінити основу не працюють. Один з цих дублерів, бразилець Гілермо, минулої суботи в дебютному поєдинку за основний склад Динамо забив цілих три голи у ворота Карпат! Чому найдорожчому в історії команди гравцеві не знайшлося місця бодай на лаві запасних тоді, коли ще можна було врятувати євро сезон? У Сьоміна є оригінальна відповідь – боявся, що Гілермо раптом не заграє. Його тотальна недовіра лаві запасних, виключна ставка на зв'язку Алієв-Мілевський не працює у матчах з сильними і головне принциповими конкурентами. За півтора роки роботи з Динамо Сьомін поки що не виграв жодного матчу в Луческу. А це шість офіційних поєдинків!
Долю Арагонеса у стамбульському Фенербахче остаточно вирішила поразка в фіналі національного кубка принциповому конкурентові – Бешикташу. Нинішньому очільникові Реала Хуанде Рамосу новий президент клубу, якого оберуть у червні ні за що не вибачить дві поразки за сезон Барселоні. До речі, і московському Спартаку вже навчилися не задивлятись у зуби ні місцевому авторитету Черчесову, який вилетів з команди після поразок від київського Динамо та московського ЦСКА, ні заїжджим зіркам на кшталт Лаудрупа. Не виконав завдання – бувай здоровий! Це правильно. Але тільки за умови, якщо тренер в команді особистість і тримають його там не за лояльність до президентських забаганок покермувати складом, чи погратися у трансферні справи без відома самого тренера. У нашому ж Динамо, складається враження, Сьоміна за його учтивість і тримають. Не перетримати б до того часу, коли весь тягар відповідальності за відсутність результатів з плечей тренерських переляже на президентські.
P.S.читайте також "Армія Трясогузки" тут http://www.champion.com.ua/football/49fd5ad7f2ed6/
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
