''Притчі не брешуть, але брехуни говорять притчами''

Заголовок цієї статті – це епіграф до "Сили дужих", який Джек Лондон приписав індіанцю Ліп-Кінгу.

Сподіваюсь, всі вже встигли "насолодитись" відеороликом, який отримав зворушливу назву "Каліфорнійський капець".

Хто ще не подивився – мерщій дивіться, і лише потім переходьте до перегляду ще одного відео. Вашій увазі пропонуються дебати між Пітером Шіффом – президентом брокерської компанії Euro Pacific Capital з штату Коннектікут, та купою всіляких "тіпо" економістів, які відбулися – увага! – 28 серпня 2006 року!

А для тих, хто погано сприймає англійську мову на слух та не вміє швидко читати субтитри – дублюю основні моменти дискусії в письмовому вигляді:

Пітер Шіфф:

- [Спад буде]...дуже сильний, і почнеться він у 2007 чи 2008 – це не так важливо. Я гадаю, він триватиме не кілька кварталів, а кілька років. Головна проблема економіки США – забагато споживання і позичання, і недостатньо виробництва і заощаджень... Коли 70% економіки є споживанням, то цю нерівновагу неможливо подолати без спаду... Бо хвороба – це споживання на боргові гроші, а ліки – припинити споживати і почати заощаджувати. Це і є спад. Іноді пігулка гірка, але її слід проковтнути.

- Коли обвалиться фондовий ринок і лопне бульбашка ринку нерухомості, весь цей фальшивий добробут випарується, залишиться лише борг, який ми накопичили перед іноземцями...

- Сьогоднішні ціни на будинки... накрутили до штучних висот завдяки поєднанню тимчасових низьких ставок по іпотеці, відсутності стандартів кредитування і завдяки спекулятивному скуповуванню...Багато з штучно занижених ставок будуть підвищені, а уряд і кредитори почнуть впроваджувати жорсткі стандарти кредитування, піджимати кредити. Спекулятивні покупці перетворяться на продавців, а захмарні ціни на нерухомість обваляться знову на землю. Прибутки власників нерухомості зникнуть, так само, як прибутки від "доткомів" зникли в 1999-2000.

- В США будуть складні часи з кредитуванням на купівлю автомобілів, на купівлю меблів та техніки... Свято для США закінчено, не можна надалі брати позик і жити невідповідно до коштів, споживаючи іноземні товари.

-... торік, коли люди рекомендували будівельні компанії і казали про п'яти-шестикратні доходи, я казав, що це фантазії. В майбутньому на нас очікує багато втрат. Фінансові установи впадуть і дуже сильно, не вірте цим прогнозам...

- Я гадаю, ми побачимо, як сценарій втрат по субстандартних ("без довідок про зарплату") кредитах розгортатиметься в інших типах активів: облігації, автокредити, борги по кредитних картках – це відтягне гроші від споживача, він не зможе взяти гроші, щоб купити будинок, машину, не зможе скористатися кредиткою в універмазі, бо люди, які володіють цим боргом, Уолл-стріт, перестрахуються і вчинять з цим так само, як вони вчинили з субстандартними кредитами. Вони втратять багато грошей, це буде криза.

І що ж казали опоненти Пітера Шіффа? Вони глузували з нього, звинувачували його в тому, що він – "не в темі", обзивали клоуном, панікером та купою інших милозвучних епітетів!!!

- (Будєт даражать!) Я просто не розумію, що верзе Пітер Шіфф, я згоден із Томом, я гадаю, що буде зростання на 10%. Про які "штучні стандарти кредитування" ви кажете?!

- Гроші дуже дешеві. Багато компаній матимуть сильне зростання, хоч зараз ще дешеві. Проблема з субстандартними кредитами – це проблема, але дуже мала в нашій економіці. Кредитний шторм – теж проблема, але дуже мала. А от те, що зараз повністю захопило ринок, наче атомна війна – це чудова нагода для купівлі, особливо фінансових установ. Раніше ніколи в житті я такої нагоди ще не бачив.

- Та ви просто помиляєтеся!

- Найгірше закінчено. Я гадаю, за рік вартість акцій буде набагато вищою від сьогоднішньої.

- Мерілл Лінч – мій головний вибір для інвестування, хоч певні ризики є, може є кращі варіанти, але фінансові установи – це повністю чудові об'єкти інвестування.

- Та ну, чому ви такий песимістичний?

- Пітер, шкода, у нас мало часу, хоч ви б залюбки продовжили здіймати бурю в склянці води.

- З-поміж процвітання і спаду я виберу процвітання. Перша половина року може буде нелегкою, але в другій половині питання ставок владнається, ринок нерухомості вочевидь стане кращий ніж у 2007, ринок автомобілів, ринок праці. Безробіття 4,7%. Пітер, я гадаю, інфляція буде контрольованою.

- Гадаю, Доу-Джонс сягне 16000, а ще більше виграє Nasdaq, виходьте в нього!

ось короткий дайджест недавніх коментів до цього відео від американців, які переживають "підйом", що їм його передрікали опоненти Пітера Шіффа:

LOL. I hope all these clowns lost their jobs. – БУГАГА. Сподіваюсь, всіх тих клоунів повиганяли з роботи.

These idiots laughed at him. He was the only one that actually knew what the hell he was talking about. – Ті ідіоти насміхалися з нього. Він був єдиним, хто, чорт забирай, знав, про що він говорить.

I'd love to see someone put them all together on tv program, with call ins so we can all laugh at the clueless morons that attacked Peter. – Мені б сподобалося, якщо б хтось звів їх всіх в телевізорі, аби всі ми могли посміятись з цих безмозких віслюків, які нападали на Пітера.

Excellent summary of the absolute absurdity of listening to the advice of the "tell 'em what they wanna hear" mainstream media. – Прекрасний дайджест абсолютної абсурдності дослуховування до порад в стилі "скажімо-но їм те, що вони хочуть почути", які є мейнстрімом в наших медіа.

Дуже повчальне відео, чи не так? А паралелі з ситуацією в Україні настільки очевидні, що навіть немає сенсу їх ілюструвати.

Часи Ломоносових пройшли. Сучасний світ настільки складний, що навіть найвидатніший геній не може розбиратись на більш-менш пристойному рівні хоч в скільки-небудь суттєвій кількості галузей. Тому, аби отримати інформацію про медицину, біологію, комп'ютери та інші технології, фінанси, мою улюблену юриспруденцію та т.п. – доводиться поклалатись на думку експертів.

Аби розбиратись в будь-якій з сучасних галузей людської життєдіяльності, цьому потрібно присвятити все своє життя, залишаючи доволі мало часу на їжу, сон та розваги, аби просто_бути_в_струї. А для того, аби бути справжнім спеціалістом-експертом, а не просто середньої руки "ремісником" – треба, по-перше, мати неабиякий талант, а по-друге – "забити" практично на все, крім самовдосконалення.

Чи багато людей готові на це, коли навколо – стільки спокус? Так отож.

Чи часто доводиться бачити на різноманітних тусівках, пиятиках, в кримінальних хроніках вчених – фізиків чи хіміків, нейрохірургів, винахідників? Без коментарів.

Зате в таблоїдах – фізії "видатних" політиків, економістів, юристів...

Чомусь вважається, що для того, аби (тусуватись в парламенті) писати закони та (дерибанити неформалізоване майно та бюджет) керувати економікою, а тим більше – рулити цілою країною, достатньо бути Пасічником, Барижкою з відеосалону чи Двічі несудимим поціновувачем Ганни Ахмєтової та Ісаака Бєбєля.

Людині "з вулиці" не спаде на думку взяти скальпель та спробувати зробити самій собі не те що операцію на мозку, а навіть вирізати банальний апендицит. Людина без спеціальних знань не полізе ремонтувати телевізор чи комп'ютер, будувати міст чи пілотувати винищувач. То лі дєло – взяти кредит чи купити акції!

Зате буквально_всі_без_винятку розбираються в економіці та футболі, юриспруденції та сільському господарстві, а головне – в державному управлінні! Бо хіба може середньостатистична людина запідозрити, що є якісь страшні секрети в тому, як витрачати гроші чи прибирати за свинями гній, ганяти м'ячика, молоти язиком в суді, бути президентом чи прем'єром?

Звичайно, страшні секрети є, та ще й які! Мій чоловік, наприклад, сорок років тільки те і робив, що безперервно саджав людей у в'язницю (а деяких – виправдовував, ага), і при цьому ніколи не "сачкував" – працював по 8-12 годин на день "без вихідних та прохідних", завжди "відписував" бездоганні процесуальні документи, тобто не залишав "нерозбитим" жоден з аргументів учасників процесу, і взагалі тільки і думав, що про теоретичні та практичні аспекти своєї професії. Незважаючи на це, він щиро переконаний, що ще дааааалеко не все знає про кримінальне право та процес, але часто веселить мене історіями про молодих самовпевнених адвокатисьок, у яких на лобі написано, що вони ну просто на 100% переконані, що вже досягли всіх вершин юриспунденції:)

Але проблема якраз і полягає в тому, що відрізнити хорошого бігуна/нейрохірурга/програміста від поганого – настільки ж просто, наскільки важко відрізнити хорошого економіста/юриста/політика від поганого. Звичайно, все таємне завжди стає явним, але до того часу поганий економіст/юрист/політик встигають накоїти СТІЛЬКИ всього...

На вищезазначені теми кожен може патякати все, що завгодно, а в дебатах перемагає той, хто здатен навішати якомога більше локшини на вуха довірливим слухачам. Секрет успіху серед аудиторії, як вірно підмітив один з американців в коментах – казати людям те, що вони хочуть почути. Якщо те, що люди хочуть почути, ще й якимось дивом співпадає з реальністю – оратор має всі шанси отримати репутацію серйозного, кваліфікованого експерта. І – понеслося...

До того ж, задача ускладнюється тим, що навіть кваліфікований та добросовісний експерт в "мутних" галузях може інколи сумлінно помилятись, або (бути притиснутим обставинами нездоланної сили) продатись за дуже велике бабло. А ще – кваліфікований та добросовісний експерт може мати непривабливу зовнішність та бути аж ніяк не Цицероном, або люди можуть бути упередженими проти нього з якихось ірраціональних мотивів чи внаслідок спланованої чорнопєарної акції задзрісних конкурентів...

Що робити? (Куди бєчь?) Кого слухати? Кому вірити?

Я констатую повну беззахисність широких народних мас перед найцинічнішою активністю пропагандонів, від якої немає порятунку. Я не знаю, яким чином рейтингувати експертів в "мутних" дисциплінах; як змусити людей хоч трохи думати власними головами та вміти відрізняти форму від сутності.

Тому що думати – це напружуватись. Це означає, що суттєву частину відпущеного кожній людині єдиного життя треба присвячувати самоосвіті та праці, а не розвагам та споживанню. І то – без будь-яких гарантій того, що твоє, таке правильне та шляхетне життя все одно не закінчиться крахом, і до того ж – на фоні успішних гламурних нероб.

Не питайте мене, що з цим всім робити.

Я – не знаю: (