Фьодорич: апперцепція та екзістенціалізм

"Я завжди готовий поступитися своїми амбіціями. А амбіція в мене одна: добробут і щастя українського народу"

Віктор Янукович

Ось – нарешті я дочекалася! Віктор наш Фьодорович Янукович (вийшов на стежку війни) розпочав виборчу кампанію. Розпочав дуже прикольно – підписався в якості аффтара глибоко брєдової статті, написаної та розміщеної його політтехнологами в газеті "Дзеркало Тижня".

Зрозуміло, що Яник має до тексту цієї "статті" таке саме відношення, як і безмозкий Арсеній "Кролєг" Яценюк до тексту поста свого блого-негра, (якому не вистачає клепки відкривати різні жежешечки в різних броузерах) який вкотре забув перелогінитись:

Але, як відомо, кожен блогер несе відповідальність за писульки тих, кому він дає пароль від свого блога. Так само кожен політик відповідає за тексти своїх непрофесійних та недалеких спічрайтерів. Адже ніхто не заважає і тому, й іншому найняти на роботу адекватних та високопрофесійних людей – благо, бабла тіпо вистачає.

ШЬІдевр політтехнологів Яника називається "Питання не в тому, що робити. Питання в тому – як". Обсяг – близько чотирьох аркушів А4. На початку цього опусу міститься (смілива заявка на успіх) крута обіцянка – "дати відповідь на запитання, не що потрібно зробити, а як". Проаналізуємо, чи було її врешті-решт виконано, ага.

Для початку все-таки політтехнологи Яника окреслили вузесеньке коло того, "...що треба зробити, [про що] говорять усі, і малі і старі: усунути дуалізм влади [1], забезпечити незалежність суддів [2], надати регіонам максимальну самостійність[3]". Про дуалізм влади – прекрасно, але дуже кумедно. Може бути, Яник і прочитав на досугє в словнику, що ж воно таке. Однак виборці, які давно і чудово знають його по "казлах, які заважають нам жити", "Аннє Ахмєтовій" чи епіграфу до цієї статті – все одно ніколи в житті в це не повірять.

А якщо по суті – то чи не малувато перераховано пунктів, які "треба зробити"? Що, рештою завдань можна навіть не займатись? Формалізацією власності, наприклад, реєстрами-кадастрами, алгоритмами врегулювання суперечок між співвласниками неподільного майна, адміністративною та виборчою реформами, запровадженням обов'язкового декларування доходів, а головне – видатків – чиновниками та їхніми родичами?!

Який сенс, не виконавши все перераховане та багато іншого, надавати "регіонам максимальну самостійність"? І – невже не зрозуміло, що формальної незалежності суддям і так не бракує, а реальна – на рівному місце не з'явиться?! Ще Карл Маркс доводив залежність стану судової системи від клімату в суспільстві. І політтехнологам Яника варто б знати, що реформа судової системи може бути лише похідною від докорінної реформи відносин власності.

Пропускаємо класичне "бла-бла-бла" про те, що (член стоячий – це значно краще, ніж член висячий) цивілізована країна – це значно краще, ніж така дика, яка є у нас наразі. Відразу після цього "бла-бла-бла" йде супер-фраза: "Це запитання риторичні. Відповіді на них відомі, але, повторюю, важливо знати, як їх реалізувати. У мене є конкретні пропозиції з цього приводу, але спочатку скажу ось про що."

Чесно кажучи, мені здається, що більшість читачів кинуть читати статтю саме на цьому місці, бо шансів таки дочитати до "чіста конкретних пропозицій" залишається все менше і менше. Але мені треба все-таки закінчити аналіз статті, тому продовжу.

Читаю і ридаю від умілєнія: "...не може бути так, щоб чиновники та інші люди, котрі представляють владу, ставали феодалами, а виборці, за рахунок яких ці "посадовці" існують, – кріпаками й холопами, безправними і беззахисними. На яких – задля забави чи для того, щоб "провчити", – пани влаштовують полювання з хортами".

Дарма, ой дарма згадали політтехнологи Яника про крихітку Лозінського! По-перше, цей усі-пусі-феодал був в свій час в ПР, а по-друге – немає жодного сумніву, що, якщо б не "прикрий випадок" з нещасним Олійником – Лозінський, безумовно, після зміни влади з помаранчевої на блакитну знову змінив би "колір". То що ж пропонується в статті для того, аби такі феодали, котрих – як собак нерізаних в будь-якій політсилі, таки зникли як клас? Читаємо та чекаємо, відповідь близька!

І ось, нарешті, частина відповіді на запитання "як": "...я виступаю з ініціативою створити загальнонаціональний антикризовий центр. Його завдання – акумулювати всю інформацію про стан речей у країні як із офіційних, так і з альтернативних джерел, визначати больові точки й пропонувати варіанти розв'язання конкретних завдань. Такий центр має бути створений за участі всіх сил, представлених у парламенті, а також української інтелектуальної еліти. Про його роботу народ має бути інформований максимально в режимі прямої трансляції".

Прєлєсть какая. Відразу виникає питання: а що заважало раніше чи заважає зараз Віктору свєт Фьодоричу створити такий центр?! Ну, не хочуть створювати такий центр саме з ним "інші сили, представлені в парламенті" – і фіг би з ними! Українська інтелектуальна еліта аж ніяк не відмовляється – навпаки, купа людей б'ється, як риби об лід, пишуть статті, законопроекти, вносять пропозиції, намагаються проштовхнути їх крізь (тройноє оцєплєніє с пулємьотамі) тупоголових, самозакоханих дерибанщиків-політиканів – і що?! Чого прямо зараз ПР не акумулює зусилля всіх цих людей, цієї інтелектуальної еліти, не використовує їхній потенціал?!

Ось вам відповідь: "Я думаю, що реально створити такий антикризовий центр можна буде вже після виборів, бо тільки народ може дати йому кредит довіри". Бугага. Хто ж повірить в таку цинічну ахінею? Якщо палітєг, перебуваючи в опозиції, не здатен "підписати" на боротьбу з владою людей, які самі ломляться йому на допомогу, то, поза всіляким сумнівом, прийшовши до влади, він (в гробу бачитиме всіх цих вошивих антілігентів) і не згадає про загальнонаціональний антикризовий центр, да.

Далі йде черговий шматок "бла-бла-бла" – "Так, світова економічна криза існує. Так, вона змінила перебіг історії і вплинула на всі без винятку країни". Ти диви, хто б міг подумати – таки існує!!! А то ми всі бува повірили Юлії "Фсьо_пропало!" Тимошенко, що ця клята криза Україну омине! "Кредитні транші йдуть, як вода в пісок [а ПР практично усунута від можливості нєвозбранно та всласть їх подерибанити – це ж неподобство!!!] – на затикання дірок, а не на розв'язання фундаментальних проблем, насамперед на захист людей від наслідків кризи, підвищення зарплат і пенсій в умовах катастрофічного зростання цін. На проведення структурних реформ і розвиток реального сектору економіки, базових галузей промисловості. Тільки за рахунок цього можна підвищувати добробут народу".

Цікаво було б послухати, як же ж це можливо провести структурні реформи та розвинути реальний сектор економіки, базових галузей промисловості, не провівши хоча б реформування системи обліку власності... На жаль, швидше за все – (не в цьому житті) не в цій статті.

Дуже зворушливо виглядає в статті "плач Ярославни" з приводу безвідповідальності – "За цей час у владі було створено дві коаліції, й обидві вони не витримали випробування владою. Уряд на чолі з Тимошенко весь цей час працює без парламентської підтримки і, по суті, без будь-якого контролю. У Кабінеті міністрів – нескінченні скандали й кадрова чехарда. Самі члени уряду визнають наявність корупції та зловживань у сфері оборони, транспорту, фінансів, в енергетичному секторі".

Жах якийсь. Шкода тільки, що пєарники Вікторфедоровича забули пояснити страждущім читачам, що ж заважало ПР жорстко контролювати коаліціянтів, аби вони (не займались багатостаночництвом) голосували виключно власними картками. Адже в такому випадку БЮТ гарантовано не провів би жодного законопроекту! Ну звісно ж, "ларчік просто відкривався" – ПР прекрасно голосувала разом з клятою корумпованою кААліцією, що погрязла в скандалах та зловживаннях... коли мова йшла про дерибанні законопроекти та спільний розпил бюджету. Ще б пак!

І після цього Яник ще й скаржиться вустами своїх пєарників, що "...рівень довіри до президента, парламенту й уряду б'є всі рекорди падіння. Люди повністю розчаровані у владі. Люди втомилися від нескінченних політичних шоу та істеричних заяв керівників держави. І звідки може взятися довіра до безвідповідальної й некомпетентної влади?" Щас розридаюсь від такого прояву самокритичності, ага. То що ж зробила конкретно ПР для того, аби народ не тягнуло нестримно блювати від одного погляду на те, що відбувається в сесійній залі ВР?! Ась?!

"Що ж робити?" – вопрошає Віктор свєт Фьодорич. І – сам собі відповідає: "Звісно, потрібно міняти цю владу. На кого – вирішувати народу. Я глибоко переконаний у тому, що до влади мають прийти люди з державним мисленням".

Ти диви, хто б міг подумати. То що ж це за диво-люди, на думку політтехнологів Яника? Процитую ключові фрази з третьої серії "бла-бла-бла":

- потрібні вибори і президента, і парламенту, потрібна сильна й консолідована коаліція, потрібен професійний Кабінет міністрів;

- ключове завдання влади – державне будівництво... демонтаж кумівського хутора і створення потужної державної машини, наведення ладу в країні. В цьому абзаці міститься посилання на слова відомого американського економіста Пола Кругмана стосовно "блатного капіталізму" та аналогія з українською "блатною державою". Дуже зворушливо, але покажіть мені хоч когось, хто повірив би, що Яник хоча б обкладинку бачив від книжки Пола Кругмана, йопт! Любі політтехнологи! Ви ж пишіть, але ж не записуйтеся!!!

- економіці потрібні глибокі реформи. "...напередодні президентської кампанії, я знову заявляю: на цих виборах усі кандидати мають передусім показати свій досвід, можливості своєї команди, доведені справами, і, звісно, план економічного розвитку країни". В цьому абзаці мене ну просто наповал вбила фраза: "Навіть комуністи, попри свій консерватизм і доктринерство, погоджувалися з необхідністю такої реформаторської програми". Люди!!! Ви можете уявити собі ЖИВОГО Яника, який штовхає ТАКІ ШНЯГИ???!!! На місці Яника, я б цим спічрайтерам ТАКЕ влаштувала за цю підставу! Ну не можна ж шефа таким клоуном виставляти, агов!!! До речі – а де ж той обіцяний план?! Стаття вже кінця добігає, а про нього ще – ані пів-слова!!!

- випрошування членства в НАТО й уклінна дипломатія підмінили в ці роки ефективну політику у сфері безпеки. Ай, малацца! Скільки ж тут можливостей для каламбурчиків! "Випрошування члена коліна преклонивши", чи навіть – "випрошування члена – коленопреклонЕнно". А далі – рецепт того, як же ж Україні тепер встати з колін: "Із допомогою сильної влади, яка не терпітиме дискусій у питаннях національної безпеки". Надзвичайно інформативно, ага. І що ж робитиме ця "сильна влада" – можна по пунктах, врешті-решт?!

Ну і нарешті: брульянт в колекції спічрайтерських перлів – бонус для тих, хто таки дочитав статтю майже до кінця. "Чому в нас така беззуба, "дрібнопомісна" зовнішня політика?... нині Україну перетворили на закомплексованого підлітка, який інколи боїться навіть заявити про свої інтереси. Комплекс другосортності принизив Україну й кожного українця".

Ех, Віктор Федорович! Цікаво, хто ж заважав йому хоч щось в'якнути з цього приводу, проявити себе не як прищавий підліток, а як дорослий мужЬІг?! Де могутні геополітичні шняги, які перевернули б свідомість світової громадськості та сніскали б йому всесвітню славу людини, здатної змусити забитись в зовнішньополітичному екстазі прожжоних західних політиканів, які дивляться на Україну, як на (лайно) сировинний додаток до цивілізованого світу та невичерпне джерело повій та гастарбайтерів?! А головне – що зробив Віктор Федорович особисто та його партія в цілому, аби Україна ДІЙСНО стала на шлях поступу? Риторичне питання, да.

Вам вже набридло читати все це? Мені теж. Фініш близький, не переймайтеся. Ось останній абзац статті: "Нова посткризова епоха може стати епохою рівних можливостей – і для найсильніших, і для тих, хто готовий суперничати з ними. Для України важливо використати цю можливість на основі політики чесного партнерства. Формула цієї політики – "поважай інтерес партнера, але відстоюй свої інтереси". Новий президент країни повинен зробити все, щоб визначити для України саме такий шлях розвитку. Новий президент повинен дати країні нову українську політику. Але найважливіше – він повинен знати, як втілити бажане в реальність, і головне – вміти це робити".

Вот і сказочкє конєц. Ну що – зрозумів хоч хтось, хоч щось стосовно того, що ж робитиме при владі Віктор Фьодорич та ПР, якщо таки виграє вибори? Ну, крім вигнання підсрачниками всіх помаранчевих з усіх "хлібних" місць та заміни їх на блакитних або тих, хто вчасно (відкупився) перефарбувався? Так отож.

Текст статті вийшов настільки патетичним, що складається враження, нібито Яник позичив спічрайтерів у тЮльки чи Юща. А отже, крім повної відсутності інформативної складової в цьому тексті – вийшла ще й справжня фальшивка по формі та стилю. Ну НЕ ТАКИЙ ваш ЯНИК, пацани та дєвчонки – НЕ ТАКИЙ!

У Яника є свій імідж, є свій стиль. Ну невже клепки не вистачає НЕ вкладати йому в уста слова, яких він апріорі навіть вимовити не зможе?! Невже не вистачає клепки накатати притомну програму, в яку загнати ті пункти, які йому все одно доведеться виконувати – хоча б з почуття самозбереження?...

Тьху на вас, лохи та лабухи.

Вікторе Федоровичу! "Кто любіт болєє тєбя – пусть пішєт далєє мєня", як писали в дівочих альбомах в часи Пушкіна, ггг.