У полоні неоімперськості та політичних фантазій
Щойно прочитав черговий програмний допис прем´єра Росії про національне питання, опублікований сьогодні у російській "Независимой газете". Перше враження – погані справи у їхньому національному королівстві. Але ж як навчилися напускати туману на людей!
Ось послухайте, що ж таке Росія та "русский народ". Це і "историческое государство", і "уникальная цивилизация", і "большая Россия", і "гражданская нация", і "государство – цивилизация". Спробуй, розберись. Та це тільки початок. Оце усе нерозбірливе має, як не дивно, особливу місію: "великая миссия русских – обьединять, скреплять цивилизацию". Чому, справедливо запитаєте Ви. Все дуже просто – "русский народ является государствообразующим". От і все – інші народи такими не є за визначенням. Він вже давно самовизначився у формі "полиэтничной цивилизации, скрепленной русским культурным ядром". А його особлива "цивилизационная идентичность" базується на збереженні "русской культурной доминанты". І ось у такому ж дусі ще дуже багато "сміливих" соціофілософських висновків.
Дуже хоче автор створити враження, що Росія є таким собі "пупом" землі, до якого, ну, просто не підходь. З його легкої руки вона отримала "тисячолітню" історію, у ході якої, як дізнаємося, "осваивала огромные территории". Та що найцікавіше, це "освоєння", виявляється, було "совместным делом многих народов". Ну, як тут не згадати Кавказ, Сибір, Польщу, Фінляндію та безліч інших країн та народів, яких дуже "совместно" вимордовували протягом століть. А ось і про нас згадали: "этнические украинцы живут на пространстве от Карпат до Камчатки". До чого б це? Ну, повинні ж знати оті писарчуки, що етнічні українці до "мест весьма отдаленных" ніякого відношення не мали аж до початку цього "цивилизационного обьединения" и "всемирной отзывчивости".
Хоча ніде не повторено "видатного" висновку, що крах СРСР був найбільшою катастрофою ХХ століття, політичним попередникам дісталося на горіхи, як кажуть, по повній. Саме ці негідники – "депутаты РСФСР", – "запустили процесс (тільки – но подумайте!) строительства "национальных государств", (причем даже, о боги!), – внутри самой Российской Федерации". Висновок жорсткий – тепер у Росії такого не допустимо, а для зовнішнього вжитку про косметичні реформи у "національному питанні" трохи поговоримо.
Про що усе це свідчить? На мою думку, про одну, але дуже важливу річ. Про те, що "національна політика" пострадянської Росії успішно провалилася, повторивши долю своєї радянської попередниці. Запропонована "косметика", базована на відвертій брехні, історичних підтасовках та політичних фантазіях, ясна річ, не спрацює. Отже, чим це загрожує? Більшість, хто над цим питанням серйозно працює, у тому числі й російські дослідники, сходяться на думці, що тим самим, що і Радянському Союзу. Цікаві експертні думки вміщено, зокрема, у матеріалі "Росія після Путіна" у числі N8 -9 газети "День" за 20 -21 січня ц.р.
Чому російський прем´єр забирає право у "русских" на самовизначення? Тому, що це означатиме кінець неоімперії. Тут він має рацію. Але у цій самій імперії вони ж страждають найпершими. "Русские" досі не знають, хто вони. Але у фантоми "країни – цивілізації" ніхто з них (чи майже ніхто) вже не вірить. Тому все більше вірять російським фашистам, які починають піднімати голову. Через те гасло "Росія – для росіян" стає прийнятним для великої кількості населення, особливо молодого.
А яка Росія була б, на мою думку, потрібна нам? Відповідь проста: ліберальна, демократична, постімперська. Де всі її народи мали б право на самовизначення і свій шлях. Яка б поважала вибір інших. Яка б не нав´язувала нікому свого бачення розвитку. Яка б стала частиною європейської цивілізації, відрубавши нарешті свій "азійський" хвіст. Та чи спроможна вона на це? Тепер, – ні. Коли стане демократичною, – так.
"Нельзя насильно заставить быть вместе".
Хіба можна не погодитися з цим висновком автора?
