Севастопольський шабаш
Щоразу, коли до Севастополя навідується російське керівництво, – чекайте провокацій. Вчорашнє "святкування" 230- річчя Чорноморського флоту Росії стало тому черговим підтвердженням. Про що там тільки не говорилося! Але апофеозом стали зовсім не заяви спікерів двох парламентів. Росіяни, як завжди, "запустили їжачка" через неофіційну особу. Доручили це якомусь капітану І рангу. Але, подумайте, що говорить цей "глашатай" Кремля: "Москва повинна провести операцію з примусу України до дружби. Грузію ми бачили...". Невипадково, що ці слова сказано саме у Севастополі.
А якою ж є наша реакція? Вона дуже промовиста: участь у параді кораблів Росії, спільний обхід командувачами двох флотів цих кораблів, участь у прийнятті, концертах та інших заходах, посвячених "великому святу", організованому під гаслом "230 років на славу і на користь Росії". Та, мабуть, цьому не слід дивуватися: так діяли і продовжують діяти малороси. Але це не вічно.
Цікавою на такому тлі є заява командувача ВМС Росії. Хоч і каже він, що нова база в Новоросійську не буде заміною Севастопольській, - місце собі вони вже завбачливо готують. Це означає одне: росіяни розуміють, що їхній час в Україні добігає кінця і ніякого продовження на наступні 25 років не буде. Договори як укладаються, так і денонсуються – це нормальна, звичайна міжнародна практика. Якщо вже і Затулін закликає створювати альтернативний теперішній партії влади рух, – значить, справа – швах, вони вже у нас нікому не вірять.
І ще про одне. Про професіоналізм наших деяких журналістів. І про їхню відповідальність. В інформації УНІАН, в якій повідомлялося про усі ці "дійства", сказано, зокрема, що сьогодні відбудеться покладання вінків та квітів до пам´ятника засновниці Чорноморського флоту та міста Севастополя імператриці Катерині І (виділено мною – В.О.). Залишаю за дужками питання, чи візьмуть у цьому ганебному заході українські офіційні (бодай місцеві) особи.
Зрозуміло, що для офіційної російської пропаганди історія Севастополя починається 230 років назад. Їм так вигідно. Але ж це – відверта історична підтасовка. А що таке тоді історичний Херсонес (V ст... до н.е.)? А яке ж місто відвідав апостол Андрій Первозванний? А в якому місті прийняв православну віру Великий князь Володимир? А що таке Корсунь? Таких запитань безліч.
Дуже хотілося б, щоб, крім належного рівня професіоналізму, українські журналісти мали ще почуття відповідальності перед своїм народом і не грали "в піддавки" з тими, для кого Україна була і залишається кісткою в горлі.
Звичайно, бажаною була б і адекватна реакція опозиції, бо про НАТО, наприклад, вона вже геть забула. Невже те ж саме чекає і Севастополь?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
