Яскраві враження (5): Нарешті сталося! Відкриття першого в Україні пам'ятника Нестору Махну – в Гуляйполі, на подвір'ї махновського штабу

Ще влітку на цьому блозі вже йшлося про те, що в Гуляйполі Запорізької області ведеться підготовка до відкриття пам'ятника найвідомішому земляку – Нестору Івановичу Махну.

Отже нещодавно виповнилося 120 років з дня народження. У суботу, 8 листопада, пам'ятник таки було відкрито.

Виявилося, що це перший в Україні повноцінний пам'ятник Махну, якщо не рахувати невеличкі бюсти по музеях. Найцікавіше в тому, що встановлено його фактично на народні гроші. І в цьому, як на мене, ще раз проявився унікальний український феномен: українці – це один з найкращих, найталановитіших, найкреативніших та найпотужніших народів світу. Українська держава – це ацтой, неефективна система управління, домінування виключно негативної селекції, влада уродів та дегенератів. Суспільство вже навчилося в некризові періоди фактично обходитися без держави. (Цікаво, як складеться зараз, під час вселенської фінансово-управлінської кризи?) Мені самому в Гуляйполі зараз бути не довелося, тож дивимося на цю подію очіма одного з місцевих активістів – п. Сергія Левченка, який погодився зробити для Інтернет-видання "Телекритика" та нашого блогу невеличкий фоторепортаж з місця події і прокоментувати побачене, та очіма журналістки п. Тетяни Великої (її нарис, що міститься наприкінці, відмовилася друкувати гуляйпільська районна газета).



Отже,

Автор пам'ятника – Дубінін Владлен Костянтинович:

Основну суму витрат (більшу частину вартості пам'ятника та перекриття криші на будинку) взяв на себе підприємець п. Рябко Володимир Григорович, п. Андрій Дикун забезпечив перевезення пам'ятника з Запоріжжя, а також надав будівельні матеріали та робітників для робіт на будинку, п. Олександр Панченко організував ремонтні роботи та ін. Усі вони – члени "Гуляйпільська громада".



Вранці, ще перед відкриттям пам'ятника, перекривали дах будинку, де колись жив брат Махна Карпо і де тепер живе остання родичка отамана – дружина онука брата Любов Федорівна Плясовиця:



А ось і вона сама (праворуч):



На фестивалі "Вольниця", присвяченому 120-річниці Махна, було чимало урядовців, у т.ч. п. М.О. Фролов, заступник запорізького губернатора Старуха.

У деяких присутніх під час офіційних промов складалося враження, ніби Махно – це теж чиновник, але трохи більшого калібру, ніж присутні чиновники-промовці. Пізніше на свято завітав Олесь Доній – ініціатор фестивалю "День Незалежності з Махном", що вже три роки підряд відбувається в Гуляйполі.



В читальній залі місцевої бібліотеки пройшов круглий стіл.

Ну а на відкритті пам'ятника людей було досить багато, хоч особливої реклами не давалося.



Письменниця, автор книги "Нестор і Галина" пані Лариса Верьовка (ліворуч) в своєму виступі гарно підкреслила, що пам'ятник встановлено зусиллями "маленьких українців" – місцевих та запорізьких активістів та меценатів, а не держави: "Мені дуже приємно, що це свято на Гуляйпільській землі є не привізним, не імпортованим, а твореним толокою. Кожен вніс свою квітку пам'яті, любові для того, аби розквітла квітка серця. І якщо велика держава не спромоглася поставити бодай якийсь пам'ятник цій історичній особі, то малі українці – великі гуляйпільці зуміли це зробити":



Біля місцевого краєзнавчого музею встановили махновську тачанку, виготовлену на тому самому місцевому заводі (до речі, з власної ініціативи директора), де колись Махно працював ковалем.







======================================================

Тетяна ВЕЛИКА

На махновській Вольниці – у Гуляйполі

120-річниця з дня народження Нестора Махна нікого не залишила байдужим. До цього свята члени громадської організації "Гуляйпільська громада" готувалася завчасно. Так, 8 листопада, на родинному подвір'ї рідного брата Нестора – Карпа було відкрито пам'ятник легендарному Батькові Махнові. Нині у цьому будинку проживає дружина внучатого племінника Махна Віктора Яланського. Ця стара оселя, якій вже більше 100 років давно не дає спокою приїжджим меценатам, вченим, туристам... Ще у 1918 році тут проживали також мати, дружина і сам Нестор Іванович.

Нині найактивніші представники "Громади" Володимир Рябко, Олександр Панченко, Сергій Левченко, Андрій Дикун разом із запорізьким архітектором Вадимом Дубініним доклали чимало зусиль, щоб заясніло родинне гніздо Махнів, щоб присів Батько тут навічно відпочити і погомоніти у присмерку яворів про походи, бої і перемоги.

У той день почесно відкрити пам'ятник приїхали заступник голови Запорізької облради Микола Фролов, представники місцевого органу самоврядування, асоціації козацьких організацій Слобожанщини на чолі з Верховним отаманом, генералом козацтва Анатолієм Ісаєвим, письменниця Лариса Верьовка та інші.

Автор книги "Нестор і Галина" Лариса Верьовка, звертаючись до присутніх, гордо мовила: "Мені дуже приємно, що це свято на Гуляйпільській землі є не привізним, не імпортованим, а творене толокою. Кожен вніс свою квітку пам'яті, любові для того, аби розквітла квітка серця. І якщо велика держава не спромоглася поставити бодай якийсь пам'ятник цій історичній особі, то малі українці – великі гуляйпільці зуміли це зробити".

У словах Сергія Левченка, який в цьому році побував у Парижі і відвідав кладовище Пер-Ла-Шез, де покоїться прах Н.Махна, відчувався справді дух свободи:

-Перебуваючи у Парижі, я був вражений шанобливим ставленням людей до образу Махна. За кордоном розуміють, що такого явища як махновщина не було ніде в світі. На жаль, в Україні, ставлення до нього неоднозначне. Сьогодні прийшов час ідей Махна про народне самоуправління, з'явилася його чорно-прапорна республіка, яка зуміє дати відпір владі. Сучасна Україна впевнено крокує до безвладдя, інститут влади деградує із шаленою швидкістю. Її, як іржаве залізо роз'їдає корупція, а масштаби зловживань чиновників вже давно вийшли за межі елементарних норм моралі.

Сьогодні члени "Гуляйпільської громади" опікуються тим, щоб будинок жив. За їх сприянням перекрито дах, відбудовано частину будинку. Вони прагнуть до того, аби навічно зберегти той вільнолюбний дух свободи, що був за часів махновщини.

Ось так оживала память на тому старому подвір'ї, де ступала нога відомого полководця, борця за волю і справедливість Нестора Махна. І чулися вірші земляків Любові Геньби та Тетяни Рябко, які, наче блискавка, насичували повітря чимось новим, нескореним...

Тетяна ВЕЛИКА

===============================================



P.S.

Сьогодні по телеканалу "Россия" (не знаю, як по "РТР-Планета", яка донедавна транслювалася в Україні) о 22-50 мск (21-50 кв) відбудеться прем'єра фільму "Голодомор-1933. Невыученные уроки". Судячи з анонсу та характеру російсько-української інформвійни, буде схоже на другу серію недавнього фільму про 300-ліття Полтавської битви...

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.