Шановні депутати Верховної Ради! Врятуйте майбутнє України – проголосуйте за 10-літню школу!!!

Невдовзі у Верховній Раді розглядатиметься законопроект N5252 - про повернення до 10-річної системи навчання у середній школі.

Це нібито дрібниця – порівняно з мегапроблемою – який саме пристрій стоятиме на вулиці Банковій: гільотина чи електричний стул.

Але, гадаю, зараз це НАЙСУТТЄВІШЕ ПИТАННЯ для майбутнього України.

І, голосуючи за нього, треба забути про логіку партійної боротьби.

Справа в тім, що головний ресурс України – це КРЕАТИВНІ ЗДІБНОСТІ ЛЮДЕЙ – людський капітал, як тепер кажуть. Інші ресурси (газова "труба", географічне розташування, корисні копалини, чорноземи) – додаткові.

Корольов, Глушко, Челомей, Сікорський, Янгель, Гоголь, Чехов, Сковорода, преп. Паісій Величковський і безліч інших людей, що реально збагатили людство і стали моторами розвитку країн проживання, – етнічні українці. Список цих людей кожен з Вас може дописати на декілька сторінок – без особливого напруження.



Зараз і в найближчі десятиліття лише школа (система освіти в цілому) здатна забезпечити конкурентоздатність України в міжнародному контексті.

Більшість заходів на пострадянському просторі після 1991 року під гаслом "європеїзувати освіту" робилося з єдиною метою: знищити конкурентоздатність українського, російського, білоруського та інших пострадянських народів, знищити інтелектуальну місткість продукції цих країн та перетворити їх населення на тупих споживачів. На це були спрямовані багато які акції: 11-, а потім і 12-річна система навчання, 12-бальна система оцінок замість 5-бальної, тести замість екзаменів, диктанти замість творів, а головне – загальна атмосфера розслабону, приколу та пофігізму – замість емоційної концентрації та атмосфери здолання труднощів.

І така політика з боку Заходу (та деяких міжнародних організацій) щодо України та інших – цілком логічна. Бо їм не потрібні міцні конкуренти. Конкуренти взагалі нікому не потрібні.

12-річна школа гірша за 10-літню хоча б тим, що життя і навчання в ній позиціонується як забавний прикол. Треба лише запам'ятати правильні відповіді на тести.

А ефективна школа будувалася на підставі поборення труднощів та духовно-інтелектуального зростання особистості. І це не пусті слова – це основа конкурентоздатності країни та народу в найближчій перспективі. Це основа модернізованості та розвитку країни.

Без цього немає майбутнього.

12-річна школа розхолоджує та перетворює дітей на дебілів-споживачів, не здатних самим долати труднощі та брати на себе ініціативу. Інакше кажучи, не здатних бути СУБ'ЄКТАМИ.

Коли я скінчив 10 класів, самотужки дійшов до 2 важливих висновків, які, як вважаю, є для будь-якої школи визначальними.

1. Середня школа насамперед повинна вчити людину думати (а не тупо запам'ятовувати).

2. Середня школа повинна зацікавити дитину в тих чи інших проблемах та темах (а зацікавлена людина вже сама нариє дуже-дуже багато).

P.S.

Шановний пане Анатолію Гриценко! Дозвольте Вам висловити свою моральну підтримку у справі з поверненням 10-літньої школи!

Пам'ятаю, ще декілька років тому я хотів подарувати ідею про повернення 10-річної школи та 5-бальної системи оцінок комусь із впливових політиків.

Але, на жаль, нікому не було діла до такої дрібниці – подумаєш, школа! Це ж не газодолари і не дерибан металзаводів. Але гарні ідеї розлиті у повітрі – і дуже гарно, що вони знаходять собі речників.

І ще. Повернення до 10-річки – це не повернення до "совка". Це повернення до МОДЕРНУ як до системи цінностей, як до стану сучасного розвинутого суспільства.

Престижність професії шкільного вчителя та рівень хабарництва у школі – один з головних показників розвитку суспільства.

10-річка – це лише початок. Школу потрібно зробити цікавою, а навчальну програму – позбавити нових дебілізмів, яких там дуже і дуже багато.

Помагай, Боже!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.