Михаил Притула: Как не пустить Украину на сало. (Выводы недобитой украинской элиты из секретного пакта Клинтон – Лаврова)

Среди текстов, прочитанных мною на этих праздниках, особенно своевременным и актуальным мне показался цикл статей Михаила Притулы на УП.

Сегодня на этом блоге – наиболее яркие цитаты из его статей.

А.

_____________________________________

http://www.pravda.com.ua/columns/2010/03/30/4898383/

Клянусь, что сделаю всё возможное, чтобы никто из тех, кому я в силах помочь, ни в чём не нуждался. Для меня – это цель жизни.

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/7/5017638/

Колишня влада, а нині "борці за інтереси народу", не використали наявну можливість реформувати систему, а сподівались наїстися з цього корита...

Саме важливе завдання сьогодні – це єдність. Саме єдність між нами є джерелом тієї сили, яка створює країни та народи. При відсутності єдності – гинуть і перші й другі.

Ми не будемо боротись ні проти кого. Ми будемо боротись "за".

Криза неминуча як крах імперіалізму. Важка криза із загрозою розділу України. Саме так характеризується сьогоднішня політична обстановка й найближче майбутнє нашої країни.

І сподіватись можна лише на ті сили, які ми знайдемо в самих собі.

Власне, це відчуває ледь не кожний. І сором'язливо стидається таких висновків. І думає: "А може пронесе, а може політики зможуть..." Не пронесе. Не зможуть. Будьте реалістами, ви ж уже виросли, а ще в казки вірите...

Докладніше. Певно, не я один звернув увагу на те, що всі ті сили, які вважаються "проамериканськими", спокійно погодились з результатами виборів в Україні. І скільки б Тимошенко не пояснювала, що були фальсифікації – на неї дивились, як на несповна розуму. З декількох причин.

Нас же цікавить лише один момент – спокійне сприйняття США втрати видимого впливу на Україну. Як таке може бути?

Маємо згадати, що у своїй геоекономічній грі США ніколи не торгують власними інтересами. Лише часом, через який вони отримають цей результат. Це аксіома.

Тож поступка США має тимчасовий характер. І питання лише в тому, що саме США отримали за цю поступку. За Україну. І як вони будуть відігравати ситуацію назад. І коли. І є ще другорядне питання. Кого продали оптом з Україною?

Скоріш за все, це моє припущення, яке ґрунтується на характері подій останніх місяців, угода між РФ та США була банально проста.

А саме: РФ не втручається в Іран і підписує угоду по стратегічним наступальним озброєнням. США не втручаються в Україну і Киргизстан.

Власне, про це й спілкувались держсекретар США Хіларі Клінтон та міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров під час візиту пані Клінтон до Москви 18-19 березня 2010 року.

Ось що нам повідомляє офіційний сайт посольства США в РФ. До речі, зверніть увагу на дуже красномовні заголовки.

18 березня – Американо-российское соглашение о сокращении вооружений, как ожидается, будет достигнуто "в ближайшее время", Госсекретарь Клинтон и министр иностранных дел России Сергей Лавров об американо-российских отношениях, Ближнем Востоке и иранской ядерной программе, 4 квітня – Замгоссекретаря Тошер об СНВ и контроле над вооружениями.

Можливі ще додаткові, непротокольні пункти – але це вже фантастика, нам про те невідомо й навряд чи коли стане відомо.

Коли була досягнута угода?

Скоріш за все, перемовини почались рік тому, під час візиту Хіларі Клінтон до Москви навесні 2009 року. Саме цим пояснюються кволі дії Ющенко, який проводив виборчу кампанію "для порядку", аби було.

Потім була Киргизія. І почав свої впевнені дії Янукович та Партія регіонів. Під поручительство США.

Теперь Россия победным шагом входит в Украину...

http://www.pravda.com.ua/columns/2010/05/13/5036695/

Последствия просты – коренное население Украины лишилось своей элиты.

Речь о том, что коренное население, проживающее на территории Украины, утратило свою элиту. Совсем.

Для справки: Элита (от лат. Electus – избранный, лучший) Осуществляет функции управления социумом, а также выработки новых моделей (стереотипов) поведения, позволяющих социуму приспосабливаться к изменяющемуся окружению.

Именно элита обеспечивает единство народа во всех, самых сложных условиях.

http://www.pravda.com.ua/columns/2010/03/30/4898383/

Дискуссии в угоду конъюнктуре о чьих-то прошлых заслугах и прегрешениях скрывают важность простой задачи – стать великим Народом.

Перед важностью этой задачи должны умолкнуть все споры и амбиции. Очень важно каждому из нас найти опору в будущем, а не в прошлом. Тем более что в нашей стране прошлое – непредсказуемо.

***

А сегодня мы – лишь население.

Потому что настоящие народы могут противостоять внешней угрозе, сохранять свое наследие. А мы, как видим, нет. Настоящие народы строят свои страны – мы строим чужие. Настоящие народы берегут своих женщин. Наших женщин берегут другие народы на просторах Европы и Азии...

Мы ещё не заслужили этого великого права – быть Народом. Именно эта задача стоит сейчас перед нами – стать им.

А мы даже миссию для народа, ту самую "национальную идею", никак не можем найти. Ибо нет – Народа-то...

Совершенно не имеет значения, каким именно народом мы не стали вчера. Не имеет значения, кем вы считали себя вчера, если сегодня вы не знаете, кто Вы.

Важно, как и каким Народом мы станем сегодня и завтра.

Во всём, что касается Народа – его жизни, развития, самосознания – нет, и не может быть, места спешке, шуткам, иллюзиям, предположениям. Тем более, если первопричиной таких высказываний стал эгоизм – стремление к лидерству, должности, деньгам, славе. Или просто страх.

***

Люди, желающие и способные создать Народ, сегодня разъединены и разбросаны в стороны их собственным эгоизмом. Таких людей мало. Я даже допускаю, что таких вообще не может быть много.

Их единство – шаг номер 1. Задача номер 1. Не партия, не лозунг, не программа, написанная за 100 долларов болтуном-экспертом. Это вторично. Единство немногих, способных объединиться, поручиться друг за друга, реализовать право народа стать Народом – вот повестка дня сегодняшнего.

Нет смысла бороться за власть, если эта власть не станет принципиально новой.

Новую систему власти могут создать только новые люди, с принципиально иным мышлением, стремящиеся к объединению на основе альтруизма.

Если нет этого внутреннего начала – никакие внешние проявления, никакие внешние структуры не дадут желаемого результата.

***

Только единство является источником силы в наше мире.

Сегодня мужчины обязаны объединиться, чтобы стать Народом. По собственному желанию, исходя из самих маленьких искорок альтруизма в своей душе. Не ожидая начала действия несокрушимой силы внешних обстоятельств.

Национальная идея, которая сплотит нас, проста: "Каждый из нас сделает всё возможное, чтобы никто из нас ни в чём не нуждался".

Это национальная идея, проверенная тысячелетиями, войнами, кровью. Народ, принявший её, прошёл все мыслимые и немыслимые испытания.

Носителей этой идеи изначально не может быть много, лишь некоторая, малая часть народа, которые, объединившись на основе сознательного альтруизма и поручительства, станут "точкой кристаллизации".

Эта идея, принятая народом, будет реализована через социальный строй – типа "шведского социализма" (норвежского, немецкого) с мощнейшей социальной взаимопомощью. Ибо закон один для всех: "никто ни в чём не должен нуждаться".

http://www.pravda.com.ua/columns/2010/05/1/4996223/

Поки що ми власноруч приєднались до російських проблем. Відбулось об'єднання голих та босих. Відмінність російських проблем від українських у тому, що РФ має як внутрішніх, так і зовнішніх ворогів.

***

І ніякі зовнішні фінансові інституції не зобов'язані дбати про Ваші статки й вашу життєспроможність.

І якщо виникне новий етап "світової кризи" – виникне та ситуація, схожа на ту, яка була перед розпадом Радянського Союзу.

Згадайте, адже пройшло не так багато часу. Внаслідок тотального дефіциту "всього й уся" загострились міжетнічні та міжконфесіональні проблеми. Люди почали перегризати горло своїм братам.

http://www.pravda.com.ua/columns/2010/05/13/5036695/

В связи со скоропостижной утратой элиты возникает несколько вопросов.

1. Как нам управляться до того, как будет создана элита?

2. Как самим выработать новую модель поведения, чтобы эффективно действовать в изменившихся условиях?

3. Как правильно создать нашу элиту "с нуля"?

4. Как сделать так, чтобы элита потом не скурвилась?

Очевидно, что адекватное решение всех поставленных вопросов и будет искомым ответом на сегодняшний вопрос "Что делать?"

Я лично знаю только один вариант ответа, который бы удовлетворял всем без исключения поставленным условиям. Возможно, в будущем будет найден более эффективный ответ, но на сегодня он таков:

Немедленно, самостоятельно создавать группы народного самоуправления. Численностью от двух и более человек.

Соединяться с помощью современных средств коммуникаций с другими группами.

Проводить совместное обучение и обсуждение. Технически это можно будет обсудить на форуме УП.

Именно эти группы, созданные только и исключительно по вашей личной инициативе, быстро и эффективно выполнят главные задачи сегодняшнего дня. И, безусловно, породят будущую управленческую и духовную элиту.

Система, образованная связью между собой таких групп, станет основой формирования Народа как такового. Возродится нация, сохранится Украина. Победа будет неизбежна в кратчайшие сроки, при этом будет сформирован фундамент и каркас нации.

Кем сформирован? – Тобой. Больше некому...

Этот путь возможен сегодня в наших условиях и приведёт к созданию целостного тела народа.

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/05/7/5017638/

Створення органів самоуправління. Центрів чи комісій, чи може комітетів – не має значення. Їхні головні завдання:

1. Шляхом об'єднання людей з спільними інтересами створити територіальні, та, в деяких випадках, галузеві групи. І дуже вас прошу, не нагадуйте про "а як же профспілки?". Це той самий уламок старої системи, який паразитує на нас із вами.

2. Відстоювання спільних інтересів територіальних та галузевих груп.

3. Юридичний всеобуч членів таких груп.

4. Підготовка управлінських кадрів для майбутньої політичної чи державної діяльності.

5. Підтримка фінансової та економічної діяльності членів груп.

6. Контроль за чиновниками та проведення стосовно них політики тотального контролю та "випаленої землі".

Чим відрізняються перший та другий шляхи? Тим, що перший шлях не приводить до результату.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.