Що найбільше обурило в останні дні (з неполітичного виміру), так це казус з Євгенієм Грішковцом на презентації його книги у Києві.
Обурило чути од людини, що за освітою філолог (філолог, нахрін, а не шоумен і не менеджер з продаж!) і яка частину дитинства провела в Маріуполі, що "Вряд ли у украинского литературного языка есть перспектива". Може тому, що живе він у Калінінграді, де в принципі не може бути ніякої укоріненості в історії, де у людей замість традиційних для даної місцевості мов та діалектів узагальнена російська (як койне), яка не спирається на місцеві діалекти та говірки?
Справа не в українській мові. Особисто я її вважаю ПЕРСПЕКТИВНОЮ. Справа навіть не в інших "языках бывших союзных республик". Справа у принципі. (На відміну од української ситуації, де українською мовою пишеться багато розумних речей, високоінтелектуальних книжок та дисертацій, де виходять якісь цікаві журнали і українська мова є не лише мовою дискусій на теми фольклору та історії, на інших мовах народів СРСР у відомих мені випадках, за виключенням Вірменії та Грузії, немає такої розкоші – тематика застосування мови обмежується художньою літературою, історією, філологією, богослужінням та діловодством, де мова має державний статус.)
Коли якусь мову оголошують неперспективною і більшість її реальних або потенційних носіїв з цим змиряється, мова дійсно приречена. А коли вмирає будь-яка мова, людство стає біднішим. Я не іронізую і, тим більше, не моралізаторствую. Просто це так і є.
Мене б однаково це обурило, якби Гришковець чи хтось інший сказав таке і про інші "языки бывших союзных республик" – про білоруську, грузинську, вірменську, молдавську (румунську), про тюркські мови, про мови народів Росії (татарську, чуваську, угро-фінські), про кримсько-татарську.
Якби він сказав таке про мову своїх предків, мене б це так само обурило, хоча вона дійсно вже перейшла до розряду мертвих мов. Звісно, і про російську такий вислів теж обурив би, але якби так сказав американець чи китаєць (носій мови з більшим ареалом, ніж російська).
Згадалося, колись у 1990-х не склалися дуже перспективні ділові відносини з одним татарином, який на якесь моє запитання про булгарську культуру відповів в тому плані, що, мовляв, да кому они нужны – татарский язык, песни и культура? Это для бабушек. Чувак був нормальний, але мені важко мати справу з людиною, яка так ставиться навіть не до мови предків, а до буття-як-такого.
Можливо з точки зору рейтингів продажу можна говорити про перспективи тої чи іншої мови та регіональної аудиторії. Але ж в тому-то й фішка, що Гришковець позиціонований не як поп-мейкер та шоумен, а як "великий русский писатель". Тіпа, "художник слова"! І в цьому вимірі комерційні критерії просто не повинні існувати! Принаймні, для нього самого (інша справа – його видавці та промоутери).
Можливо, адекватною формою поведінки в такій ситуації було б, якби УСІ ЖУРНАЛІСТИ, що були на прес-конференції, піднялися б і вийшли геть – і україномовні, і російськомовні, і українофільні, і українофобні, і етнічні українці, і етнічні росіяни, і етнічні євреї, і етнічні "громадяни світу". Просто піднялися б і вийшли. І більше ніколи не ходили на його прес-конференції.
Можливо, адекватною формою реакції було б пікетування його виступів в українських містах з гаслом "У ГРИШКОВЦА В УКРАИНЕ НЕТ ПЕРСПЕКТИВЫ!"?
Зі свого боку обіцяю:
1. стерти з комп'ютера записи Гришковця та групи "Бигуди" в mp3,
2. ніколи не читати його книжок (у мене і не було),
3. ніколи не ходити на його концерти та вистави,
4. перемикати телевізора, якщо там його будуть показувати.
P.S. Я, живучи в Росії, частину своїх текстів (у т.ч. з дуже серйозної тематики – з філософських, політологічних та метафізичних питань) пишу українською мовою. Так що, у мене теж "вряд ли есть перспектива"???
