Куди інвестувати мільйон, або Частина XVIII про те, що пил віків також продається не задарма
(Казка для дорослих. Продовження).
Квартира Льоні Голубка.
Ранок. Льоня і Філя за кавою згадують нічні пригоди в будинку з картиною Марка Шагала.
Льоня. Та хай їм грець, тим рибам! В мене є дещо цікавіше. Коли ти оживляв картину, до мене Книга причепилася. Не смійся. Просила, щоби я її взяв, стогнала (дістає "трофей" – стару подерту Книгу в шкіряній палітурці).
Книга. А й справді, для чого вам ті оселедці, коли до вас золота рибка припливла. Ну, добре, хай не рибка, хай не золота, але ж відповіді на три ваших питання дати готова.
Льоня. Ого! А про що тебе можна запитувати?
Книга. Про що завгодно. Даю поради, відкриваю майбутнє.
Льоня. Стоп-стоп-стоп! Нас цікавлять виключно інвестиції та їхня прибутковість.
Книга (зі скрипом). Можу спробувати. Але я дуже стара, тому навряд чи зможу про щось сучасне розповісти. Запитуйте про те, чому вже більше 50 років. Тоді це – антикваріат, про це я знаю.
Льоня. Та кому потрібні ці уроки історії? Хіба це стосується теми інвестицій?
Книга. Так, антикваріат є розповсюдженим способом інвестування. Ви використали своє перше запитання.
Льоня. Ах ти стерво! Так не чесно! Ану давай розповідай нам, які напрямки в антикваріаті можуть бути прибутковими для інвестора!
Книга (напружено гортає сторінки). Всі напрямки в антикваріаті можуть бути прибутковими для інвестора! Ви використали своє друге запитання. Але я сьогодні добра. Перше – інвестиції в стародавні книги. Основні параметри – вік книги, який має бути більше 50 років, ступінь її збереженості. Ціну піднімає також малий тираж – унікальність. Окремі колекціонери збирають видання з помітками авторів – дарчими написами, наприклад. Дуже надійно з точки зору безпеки, адже підробляти книги важко і дорого...
Філя. І жодного слова про дуже невелику кількість колекціонерів книг і відповідно про низьку ліквідність такого виду антикваріату.
Книга. Це не моя справа... Хочете колекціонувати, одразу визначте концепт колекції: книги мають бути певного автора, видавництва, періоду, виду... Тобто потрібно для себе якийсь принцип придумати, зрозуміло?
Льоня. Далі давай.
Книга. Друге – інвестиції в старовинні годинники. Причому саме механізм, а не декоративні фінтіфлюшки є визначальним фактором вартості годинника. Особливо цінуються ті, що створені до 17 століття. Після цього рубежу з'явилися нині всесвітньо відомі марки Bure, Moser, Breguet. Вони можуть потягнути і на мільйон долярів. Тому що неймовірно складні для свого часу, наче технологія виготовлення має якесь божественне начало...
Філя. Це містика. Не відволікайся.
Книга. Третє – інвестиції в старовинні автомобілі – олдтаймери. Вони красиві, як рояль, але мало хто використовує їх в якості засобу пересування.
Філя. Ага! Максимум, вони здають свої машини кіношникам в оренду. А так – тримають у гаражах, і витрати на їхнє утримання – близько 150 доларів за машино-місце – підточують кошти колекціонерів ретрокарів.
Книга. І ціни на них зростають не менш, ніж на 15% на рік. Швидше за все дорожчають олдтаймери у віці 30 і більше років. Будете щось придбавати – поцікавтеся історичною цінністю машини.
Льоня. Провенансом!
Книга. Так. Пам'ятаєте, як загинула Айседора Дункан? Червоний шарф знаменитої танцівниці накрутився на колесо машини, водій не встиг, публіка не дочекалася... Уявляєте, яка ціна машини, що раптом стала катафалком видатної американки?
Льоня. Здалась би мені така машина в моїй колекції... Домовини ніхто не колекціонує?
Філя. Завозити в Україну олдтаймери з-за кордону – дурна справа, вони не відповідають екологічним стандартам, тож по інстанціях побігати ще й як доведеться. І ліквідність у них невисока: не можна купити розвалюху, відремонтувати і продати. З олдтаймерами цей номер не проходить. Кожен реставрується під окремого клієнта: той хоче ручки на дверях з жовтого металу, той з білого, кольорова гама... Купа нюансів.
Книга. Тоді можу порадити четвертий спосіб – колекціонування старовинних меблів. Тут важливе те, що й скрізь: вік, провенанс, ступінь збереженості. Краса, звісно, також. Свого часу мені довелося полежати на секретері, що стояв у спальні одного з французьких королів. Потім мене сховали до сундука, прикрашеного перлами та порцеляною... А через деякий час всі ми втрьох зустрілися на аукціоні Christie's. Смішно, та секретер був впевнений, що піде з молотка за скажену ціну – як же, в його жилах тече "королівська кров"! Але він був сірим та убогим і пішов лише за 4 мільйони доларів.
Льоня. Лише!??
Книга. Так, а от сундук, що не мав ніякого провенансу, але милував око, продали за 5,2 мільйони.
Льоня. Оце прибутки!
Книга. На ринку творів мистецтва, зокрема, антикварних, як не дивно, теж проявляються всім відомі цикли Кондратьєва. Тільки ж бо лінивий не чув про піки зростання кожні 50-60 років.
Філя. Чув, я вухаста сова. А те, що на початку 1990-х ціни на картини на головних ринках впали на 50%, а на скульптури 19-20 століття загриміли на 60% у циклах Кондратьєва є?!
Книга. Всі можуть помилитися з об'єктом інвестування. Аматорське колекціонування завжди призводить до серйозних збитків, якщо неправильно уявляти художні смаки майбутніх поколінь. А ось вам приклад вдалої інвестиції. "Жінка в червоному й зеленому" Леже Фернана була куплена в Парижі за смішні 200 франків 1921 року. Покупець зберігав її до кінця століття. А коли продав на аукціоні Christie's за 22 мільйони доларів, то доходність картини склала 19% на рік протягом майже століття.
Льоня. Ця жінка в червоному мені більше подобається!
Книга. Загалом, якщо ви збираєтеся інвестувати в красиві речі, це слід робити з душею. Тверезим розумом тут не обійдешся. Це вам не акції. Треба любити, розуміти, знатися на об'єкті інвестування. В цьому принада колекціонування: акції не будеш щодня витягувати з сейфу і вдивлятися в кожний їхній міліметр з лупою в руках. А картину будеш, знаходячи в ній щодня щось нове... Меблі там або олдмобіль гладитимеш, на дотик відчуваючи їхню поверхню, наче шкіру живої істоти... А що ви думали? В красивих речах закладені сила і влада всіх попередніх володарів. Антикварні речі мають свій характер, темперамент, долю. Високе мистецтво – витончене інвестиційне середовище: воно забезпечує одночасно й інвестиційний прибуток, й естетичне задоволення.
Філя. А що ринок антикваріату в Україні не структурований, не відповідає міжнародним стандартам прозорості бізнесу, має купу проблем з оподаткуванням і кілька стандартів в експертній оцінці – мовчок???
Книга (роздратовано). Розумні люди купують твори мистецтва тому, що їм подобається на них дивитись, а не тому, що розглядають їх як об'єкт для диверсифікації чи інвестиційний інструмент. А в'їдливість я завжди розцінюю як третє запитання!
Льоня. Ні!!! Зачекай!!! Ти зупинилася на меблях...
Книга. Якби не цей занудний птах, я б іще згадала про малюнки, скульптури, ікони, поштові марки, гравюри, предмети декоративно-прикладного мистецтва, рукописи, історичні документи, ордени, печатки, кіно- і фотоматеріали, музичні інструменти, посуд, одяг, вино...
Льоня. Вино?
Книга. Вино-вино, невичерпна тема, на відміну від ліміту ваших запитань.
Льоня. Ану відповідай! А то спалимо тебе... у мікрохвильовій пічці!
Книга. Рукописи не горять!
Льоня. Ти бачив, на самому цікавому, на вині, зупинилася...
Книга. Навіщо вам вино? Займіться, краще, конями. Або інвестуйте у будівництво яхт і літаків. Або купіть футбольний клуб чи федерацію городкового спорту...
Філя (закидає Книгу в куток). Не дуже й хотілося. Сам знаю одного спеца по вину. Енофіл на ім'я Бухус зветься...
(Продовження в наступному пості)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
