Лист до Гриця Пипського. У безсмертя.
Друже, привіт! Може я й неправильно пишу твоє прізвище, у деяких джерелах воно звучить через "і". Та й ім'я не скрізь вказане. Не виключено, що й воно було інакшим. Але є те, щодо чого розбіжностей не простежуємо – саме ти перед чорною пащею смерті заспівав найвищі для кожного з нас слова "Ще не вмерла Україна!"
Я сьогодні був у Крутах, був на місці твого, друже, подвигу. І подвигу твоїх побратимів, друзів, однокашників. Чого пишу лише тобі? Бо відчуваю – маю вчинити саме так. А іншим ти все це перекажеш, якщо вважатимеш за потрібне.
Уявляю собі пики тупорилих москалів-розстрільників, які чекали від тебе благань "о пощадє", а почули гімн. Хіба у тебе не було вибору? Був. Полонений може лизати чоботи ворога і виблагати собі легку смерть. До прикладу – від кулі в потилицю, а не мученицьку – від іржавих багнетів та твердих кольб. Але ти обрав смерть гідну – і тебе не забули. Попри всі перешкоди і заборони, попри знищення газет і розстріли свідків.
Знаю, сьогодні ти був на місці вашого останнього бою. І бачив тисячі людей, які туди з'їхалися. І тих, які принесли туди свої серця. І тих, які прийшли попіаритися. Думаю, тобі були смішними й ті, хто повісив брехливого бігборда про "одну Україну q одну історію", і ті, хто привіз під партійними прапорами кілька сотень фінансово зацікавлених людей, на обличчях яких чітко читалося: "Господи, коли це все закінчиться і ми, отримавши свої копійки, поїдемо додому?" Шкода, червоних сердець на білих шматах не було, а то й цих би до патріотів записали...
Бо що заважало минулому президентові почати з нуля будувати нову країну, кардинально іншу? Мізерність і хохляцтво. Що заважає теперішнім "вождішкам" переформатувати країну? Мізерність і те саме чоботолизство, лише зведене у ранг чесноти. Постав будь-кого з них, на твоє, Грицю, місце і вони нічого не заспівають. Навіть "Мурки". Бо просто обісруться, як постійно роблять це перед викликами сьогодення. Наразі вони можуть ні в чому не винуватих хлопців позаарештовувати і справи їм шити білими нитками. Але й це від обісраності. І "очєнь уж по-муравйовскі" – тисячі мєнтів на десяток патріотів.
Тому, вибач нас, друже Грицю. Наразі ми такі, але серед нас все більше й більше з'являється інакших. Трохи чесніших, мужніших, кращих. Це природній шлях. Не вдасться нам, вдасться нашим дітям. А ми зробимо все, щоб вони знали про тебе. І хотіли бути на тебе схожими.
Вічная пам'ять вам, юні воїни!
