2015. Формула перемоги
Цьогорічні вибори до Верховної Ради України попри усі негативи – наявність політичних в'язнів, використання адмінресурсу, фальсифікації – усе ж продемонстрували один важливий позитив. Вибори вкотре підтвердили, що прихильників українських, європейських цінностей в Україні більше. І їх число збільшується від виборів до виборів. Пропорційна складова це яскраво продемонструвала.
Наступний рубіж боротьби очевидний – президентські вибори, чергові, чи позачергові. Не маю сумнівів, що власне ці вибори стануть межовим етапом в розвитку України. Адже сьогоднішнє протистояння між українським табором та табором Януковича – це протистояння не політичне, а цивілізаційне.
Результат пропорційної складової на виборах дає підстави стверджувати, що є усі умови:
по-перше, щоб не допустити внесення змін до Конституції і перенесення виборів Президента України до сесійної зали Верховної Ради України;
по-друге, при правильній тактиці та стратегії здобути перемогу на Президентських виборах.
Правда також в тому, що опозиція потерпіла поразку в мажоритарній складовій. Але на президентських виборах мажоритарних округів не буде. Точніше буде, але один великий мажоритарний округ.
Тому аналіз цьогорічних виборів дає просту і надійну формулу перемоги на президентських виборах. Гарантованої перемоги. Кандидати від опозиції, як правило, впевнено перемагали там, де була втілена формула: один округ – один кандидат від опозиції. І навпаки, програли там, де сили були розрізнені і опозиційні кандидати займалися взаємопоборюванням.
Я ще влітку писав, що ідея висунення кандидатів від усіх опозиційних сил, а потім так звані праймеріз напередодні виборів – ідея шкідлива і неефективна. Вона призведе до жорсткої і тривалої конкуренції між опозиціонерами і не приведе до успіху.
В результаті так і відбулось – так зване узгодження кандидатів від опозиції безпосередньо напередодні виборів призвело лише до скандалів та взаємопоборювання на мажоритарних округах. Результат відомий.
Тому ідея про те, що на президентські вибори повинні йти кандидати від усіх опозиційних сил, а в другому турі об'єднатись навколо переможця, на мою думку, теж надзвичайно небезпечна. І недавня історія це яскраво підтверджує. Гарна теорія і конкретна практика – різні речі.
Переконаний, єдина дієва формула перемоги на президентських виборах – єдиний кандидат від опозиції. І не важливо на сьогодні чітко визначати, хто буде ним. Водночас критично важливо, щоб опозиційні сили УЖЕ ЗАРАЗ ПУБЛІЧНО ЗОБОВ'ЯЗАЛИСЬ, що на президентських виборах буде висунутий єдиний узгоджений кандидат. Переконаний, це зобов'язання переведе роботу опозиційних сил з площини конкуренції у площину ефективної співпраці.
Перевірена успішна формула "один округ – один кандидат від опозиції" не змінюється. Відмінність лише в тому, що округ – вся Україна, і відповідальність набуває надзвичайної ваги. Відповідь на цей виклик має чітко продемонструвати, що для опозиції український інтерес важить набагато більше, аніж інтерес особистий і партійний. І, на моє переконання, лише така тактика і стратегія буде гарантувати для українських сил переконливу перемогу на президентських виборах. У першому ж турі.
