''Жоден лідер у світі не подасть Януковичу руку''. НЕ ФАКТ!

Нещодавно до очей впало наступне повідомлення, яке навожу повністю та без купюр:

"Юлія Тимошенко вважає, що жоден лідер жодної країни не подасть руку президенту Віктору Януковичу".

"Я як людина і громадянин не можу усвідомити і пояснити собі, як може європейська країна з інтелектом, старовинною культурою і вірою обрати президентом людину, яка не може відрізнити Австрію і Австралію!", – заявила Тимошенко в ефірі ICTV.



"Він думає, що і там, і там кенгуру і тому все в порядку. Як можна обрати президентом людину, яка переплутала Балаклею і Балаклаву?", – обурилась вона.

"Я приїхала в Миколаїв і один з великих чиновників каже, у нас нещодавно побував Янукович. Єдине, каже, було не дуже зручно, що він до миколаївців тричі звернувся "херсонці", – додала прем'єр.

На сміх у залі Тимошенко сказала, що для неї "це не смішно, це трагедія, коли людина два слова "прем'єр-міністр" в біографії пише з чотирма помилками".

"Я хочу, щоб Україна зупинилась. І не питання, як він пише і говорить, питання в тому, що він ніколи не був лідером, не був керівником, взагалі людиною, яка здатна цим бути", – заявила прем'єр.

За її словами, у 2004 році олігархія обрала Януковича на заміну Леоніду Кучмі, "бо ним легко керувати, бо з таким інтелектом він їм потрібен".

Тимошенко нагадала слова Януковича про те, що він дві години на день грає у великий теніс і відчуває себе у формі.

"Я дивлюсь на те, мені дві чи три хвилини витратити, щоб почистити зуби, а людина в кризу просто знає, що йому два рази треба пограти в теніс, а потім у гольф", – обурилась вона.

Він тільки обкладинка, обличчя, яке напомадженим непогано виглядає, а що в реальності?", – додала Тимошенко.

За її словами, якщо Януковича оберуть президентом, то "жоден лідер жодної країни навіть не запросить (його), щоб подати руку".

"Я не хочу, щоб країна була ізгоєм у світі, а портрет президента не можна було повісити у шкільному класі перед дітьми", – додала вона.

БЕЗВІДНОСНО ДО ТЕМИ.

Далі, йтимуть мої міркуваня, тому використаю не вже звичні для таких випадків паралелі з Горілкою та Чачею, а звичайні займенники ВІН і ВОНА. Будь-який збіг, самі розумієте, безумовно є випадковим.

Ще якихось 10 місяців тому ВОНА не те що руку, серце – таке велике червоне серце, повного складу парламентської фракції – готова була віддати за обрання ЙОГО Президентом в стінах українського парламенту, ну і себе за компанію Прем,єр-Міністром з новими повноваженнями. Дивна річ, але в той момент, коли ВОНИ спільно корпіли над літерами та комами спільної редакції Конституції з власними прізвищами на першій сторінці ЇЙ не заважали ні географічні, ні літературні вади, ні навіть ЙОГО обличчя "...яке напомадженим непогано виглядає". Тоді, весною 2009, ВОНИ були цілком задоволені політичними стосунками і жодним чином не виказували відкриту зневагу. Зроблю припущення... Ні. Можу сміливо запевнити, що якби все вийшло як їм гадалось висів би портрет ЙОГО не те, що в шкільному класі, але й в ЇЇ кабінеті.

Що ж змінилось сьогодні? А нічогісінько. Відпрацьовують номер. Того вимагає момент і не більше.

Принципові в своїй безпринципності ВОНИ з такою ж легкістю можуть після виборів сісти за стіл з посмішками на обличчях і спробувати в третє!!! перекроїти не лише Конституцію, але й Україну і її майбутне під себе. У НИХ більше спільного, ніж може здатися на перший погляд. І справа тут не в лицемірному применшенні своїх статків і любові до розкоші. Цих двох людей поєднує значно більше – це те, що зневажаючи одне одного до до болю в суглобах, ВОНИ знають, що пробачать завтра сьогоднішні привселюдні плювки в обличчя одне одному, бо завтра треба думать, як залишитись у владі, хоча б на трохи. Це не означае, що ВОНИ готові працювати спільно. В жодному разі. Боже збав. ВОНИ здатні об,єднатися лише ситуативно перед загрозою випасти з влади. У відносно мирних умовах та за відсутності зовнішніх подразників у кожного з них є свій шматок України, а, власне, сама Україна для НИХ – зона військових дій, а українці – гарматне мясо. І в цій війні переможців не буде.

Я далекий від думки, що політика може бути безкомпромісною та не є наївним в питанні відкритості та чесності української, як, власне, і будь-якої іншої політики. Але коли моя доля, доля моєї родини і країни може цілком залежити від НИХ мені стає моторошно і гірко.

ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГУ

Віктору Федоровичу не варто хвилюватись, є політик, а надто лідер, здатний протягнути йому руку. І тут я підписуюсь під словами Юлії Володимирівни: "Я хочу, щоб Україна зупинилась." А від себе додам і добре ПОДУМАЛА.