Столиця Януковича
Почну з кінця... Київ киянам більше не належить. Кияни втратили право на управління власним містом і, ймовірно, щонайменш до 2013 року будуть у власному місті "в приймах". Нарешті партія Регіонів таки взяла столицю... Силою, грубо і зухвало взяла і буде безроздільно володіти до наступних виборів, якщо таке поняття як вибори ще буде існувати в далекому 2013 року.
"Якщо ворог не здається,його знищують", – ці слова Максима Горького найбільш точно характеризують те, що партія Регіонів спільно зі своїми молодшими партерами по коаліції зробили з районними радами Києва. Саме очевидність і неминучість програшу регіоналів у боротьбі за голоси киян на місцевих виборах у столиці перетворила районні ради на ворогів та прирекла їх на знищення. "Переможна" хода регioналiв неодмiнно б забуксувала в киiвських райрадах i вони могли опинитися в делiкатнiй i несолiднiй ситуацii.
Розрахунок зрозумілий: якщо виграти не вдається, то не варто й розпочинати. Ліквідація за три дні до старту виборчої кампанії районних рад та тиск на перелякану до безтями молоду команду Черновецького, яка не знає, як би скоріше здатися в полон, аби лише припинили обшуки та арешти, дозволяє Банковій миттєво зосередити владу в Києві в руках президента і його партії без виборів та таких "складних" киян.
Політична вседозволеність породжує банальну лінь. Ліквідуючи в столиці місцеве самоврядування, влада навіть не спромоглася підготувати більш-менш якісне обґрунтування. Офіційний привід ліквідації рад – економія 10 мільйонів гривень на рік – мало того, що виглядає на тлі адміністративних апетитів влади якось по-дитячому, так ще й є цинічною брехнею та блюзнірством. Депутат райради не отримує за свою роботу зарплати. А от утримання райдержадміністрацій в столиці обходиться у значно більші гроші – і керівництво, і чиновництво адміністсрацій працюють на постійній основі на ставках державних службовців.
Керуючись логікою економії, було б доцiльнiше разом з райрадами ліквідувати самі райони і їхні держадміністрації. Але Партії регіонів цього якраз і не потрібно. Регіонали прагнуть "приватизувати" налагоджену Черновецьким систему, яка перетворила районні адміністрації на розсадники корупції і безвідповідальності.
Але більш загрозливим є навіть не це. Рішення коаліції "тушок", які своєю запопадливістю перед президентом вже поставили хрест на українському парламентаризмі, може поставити хрест і на місцевому самоврядуванні в масштабах усієї країни. Після того, як скасували райради в столиці, і зробили крісло глави столичної адміністрації більш важливим, ніж посаду обраного всією громадою Київського міського голови, що тепер заважає президентові, його партії і одомашненій парламентській коаліції скасовувати по всій країні районні і обласні ради, залишивши в областях і районах лише державні адміністрації? Так може дійти до того, що невдовзі скасують і сільські, селищні та міські ради, а натомість поставлять старост, яких призначатиме президент.
Звісно, з корупційною вакханалією у Києві, яка триває останні чотири роки, необхідно покінчити. Але навіть київський школяр сьогодні скаже, що головний осередок корупції був не в райрадах, а в Київраді та міській і районних у місті адміністраціях. А саме вони і переходять у розпорядження адміністрації президента, у повному складі, та спокійно будуватимуть з президентом "нову країну" ще три роки.
Загальновідомо, що корупція вражає, насамперед, ті органи влади, які формуються не виборчим шляхом громадянами, а призначаються центральною владою (урядом чи президентом) згори до низу в закритий спосіб. Тим більше це стосується підходу президента і його партії щодо кадрового наповнення виконавчої влади. Земляцтво, кумівство, призначення на високі державні посади родичів і партнерів по бізнесу, які сьогодні процвітають у нас, в країнах ЄС є корупційними діями за визначенням. Навіть тоді, коли жоден із таких призначенців ще не встиг узяти хабара або зануритись у бюджетні потоки.
Переконаний, нашій країні навпаки необхiдно децентралізувати владу на користь виборних органів місцевого самоврядування, відкрити списки, допустити до політичної конкуренції наступне покоління політиків, і тим самим розбити корупційну будову всієї системи державного управління.
Потрібно ліквідовувати не ради, а державні адміністрації. Натомість запровадити префектури, які контролюватимуть виключно дотримання чинного законодавства з боку органів місцевого самоврядування. І такі префектури доцільні тільки на рівні областей. Натомість районні і обласні ради повинні мати свої виконавчі органи – виконкоми, управи, лави чи уряди, як вони називалися колись у системі українського самоврядування.
Держава, в якій вся повнота влади належить тільки одній особі, навіть обраній усенародно, глибоко суперечить українській ментальності і нашій політичній традиції. Кожна така спроба закінчувалася в історії України крахом. Бо таку державу українці завжди вважатимуть чужою і свідомо чи підсвідомо руйнуватимуть її. А нам потрібна така модель державного управління, в якій кожен громадянин був би учасником і творцем держави, бачив у ній свого партнера і єдину свою найвищу організацію, яка не поневолює людину, а робить її вільною.
p.s. з поваги до "Украiнськоi правди" я жодного разу не розмiщував тут матерiали, якi готував для iнших видань (в цьому випадку для KyivPost). Проте, сьогоднi зробив виключення, бо вважаю, що саме аудиторiя УП зрозумiе сказане краще за будь-кого.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
