Після тримісячної відсутності на робочому місці "лежачий поліцейський" – Василь Цушко знову йде у відпустку. Тепер – у передвиборчу. Міністр внутрішніх справ, який переніс інфаркт, нині готовий покласти залишки свого здоров'я заради перемоги СПУ на парламентських виборах. Цушко вирушить у регіони країни і буде, напевно, розповідати про свою героїчну боротьбу за законність та порядок. Про те, як він не дозволив "помаранчевим" "узурпувати владу". Про успіхи, яких йому вдалося досягти, керуючи міністерством.

Про своє отруєння, на якому довгий час наполягали його однопартійці та адвокат, міністр говорити вже не буде. Цушко публічно відкинув сам факт отруєння. І слава Богу! Бо двох нерозкритих фактів отруєння для України буде занадто.

Що хотілося б почути від Цушка? Приміром, пояснення того, чому нещодавно підірвали РВВС (нахабство!) у Миколаєві. Хто пустив до райвідділу людину з бойовою гранатою? Або – чи довго ще у Дарницькому районі столиці нахабно грабуватимуть банки? Тільки чотири пограбування за останні два місяці. І нікого міліція не затримала. Або – чому у Дніпропетровську так довго ловили підлітків, які вбивали людей?

Як на мене, саме про це повинен розповідати міністр МВС у своєму передвиборчому турне. Даруйте, але Міністерство внутрішніх справ це – все ж таки не профілакторій для тих, хто переніс інфаркт.

На сьогодні ми маємо міністра внутрішніх справ, який три місяці не виконує своїх прямих обов'язків. Йому зле. У нього погане здоров'я. Два місяці він керував міністерством із ліжка німецької клініки. Потім – відпочивав від лікарні. Тепер – вирушив у передвиборче турне. Я розумію, що йому потрібна депутатська недоторканність. Але чи потрібен Цушко у парламенті? Нехай вже він йде на відпочинок, або покаже нарешті свій клас у МВС.

Колись за часів Луценка ходили легенди про те, як він керує міністерством. Мовляв, він – дилетант, ні в чому не розуміється etc. Я не маю жодних сентиментів щодо Юрія Віталійовича, але на тлі Цушка він справді виглядає Термінатором.

На Алтаї Янукович поспілкувався із шаманами. На запитання журналістів, що він від них почув, Віктор Федорович відповів: "Сказали, що потрібно цілодобово рухатись, і тоді все буде у порядку. А у плані політичної кар'єри, сказали, що Україна буде квітучою державою". Треба розуміти – за політичної кар'єри самого Віктора Януковича.

Анонімні шамани це, звісно, не Нострадамус і Павло Глоба. І все ж таки...

У інтерв'ю Віктор Федорович часто розповідає про те, що він – людина віруюча. Але церква звернення своїх прихожан до шаманів не вітає. Як зрештою, і до різних там "бабок", "гадалок" та усіляких "лєкарєй".

Цікаво, чи знає про це Янукович?

Газета "Без цензури" припинила своє існування. Головний редактор видання Діана Дуцик подала у відставку і заявила про самоліквідацію видання. Сталося це після кількатижневого протистояння колективу газети "Без цензури" із засновниками – ВГО "Наша Україна".

Тільки після пікетування з'їзду "Нашої України" журналістам виплатили заборгованість із заробітної плати. Та й то, наскільки мені відомо, не одразу. Однак, це не врятувало газету.

Так сумно завершилася історія газети "Без цензури". Тієї самої газети, де з'являлися авторські колонки опозиціонера Віктора Ющенка. Тієї самої газети, яка багатотисячними тиражами несла ідеї "помаранчевих" до читача восени 2004 року. Тієї самої газети, у якої, хто б що не говорив, була своя читацька аудиторія. За словами того ж видавця газети – генерального директора ТОВ "Українські медіа-ресурси" Дениса Денисенка, тираж газети складав 40 тис. екземплярів.

"В безцензурний час, робити безцензурну газету смішно", – виправдовує закриття газети Денисенко. Очевидно, він має рацію.

Хтось до цього ще скаже, мовляв, така доля усіх партійних видань. Можливо. Сперечатись не буду.

Однак у цій історії мене бентежить те, у який спосіб засновники, котрі вважають себе демократами і борцями за свободу слова, припинили вихід газети – через невиплату зарплат колективу.

СДПУ (о) може приєднатися до Партії регіонів. Есдеки туди увійдуть або повністю, або поодинці.

Про це заявив N5 у списку ПР Нестор Шуфрич. Його слова спершу спростував заступник голови СДПУ (о) Олексій Мустафін. А затим – голова виконкому партії Юрій Загородній. Мовляв, є рішення партії: хто йде до списку Регіонів, той призупиняє членство в СДПУ (о). Треба розуміти, що у даному разі це стосується Шуфрича і Папієва, які йдуть до парламенту за списком Регіонів.

Показово, що заяву Шуфрича, яка цілком претендує на програмну, ніяк не коментували перші особи партії – Віктор Медведчук, Леонід Кравчук та Ігор Шурма. Що виглядає дуже дивним.

Читати далі...

БЮТ заснував нагороду "За віддане служіння Україні". Ця нагорода, як каже Юлія Тимошенко, для тих людей, які внесли значний внесок у розвиток України. Нагорода N1 вручена Левку Лук'яненку. Щасливими власниками відзнаки стали ще й 103 депутати від БЮТ, які добровільно склали з себе повноваження народних депутатів.
Словом, героям слава! При чому – навіки.

Читати далі...

У своєму архіві віднайшов фотографії, які я зробив під час виборчої кампанії 2006 року. Думаю, у перші дні початку виборів-2007 цікаво буде згадати, чим жила Україна півтора роки тому.

Читати далі...

Сергій Головатий – у списку Партії регіонів. Відверто: ця звістка мене збентежила.

Сергій Петрович завжди виглядав борцем за демократію. Згадаймо: свого часу він активно виступав проти президента Кучми, робив все, щоб привезти до України записи Миколи Мельниченка, входив до слідчої комісії із розслідування обставин зникнення Георгія Гонгадзе, апелював до міжнародних структур, коли бачив загрозу демократії, давав чіткі юридичні формулювання щодо дій президента чи парламенту etc.

Читати далі...

Віктор Ющенко написав листа Віктору Януковичу, у якому поскаржився на Миколу Азарова. Йдеться про конкурс на проведення антикорупційних заходів, який у травні у Мінфіна виграв "Антикорупційний форум". Саме ця громадська організація, як виявилося, отримала право на освоєння 3,5 млн. грн., закладених у бюджеті-2007 на боротьбу з корупцією. Ющенко наполягає на розслідуванні прозорості проведення згаданого конкурсу, оскільки, за його твердженням, сам Азаров свого часу був причетний до створення "Антикорупційного форуму".

Отже, що собою представляє "Антикорупційний форум"?
Попри те, що ця організація отримує доволі серйозні кошти з державного бюджету, вона не має свого інтернет-сайту. Вірніше, він є, але не працює. Тому наведу інформацію, яку вдалося зібрати з різних відкритих джерел.

Ця організація була заснована 8 грудня 2001 року за сприяння президента Кучми і Партії регіонів. Тодішній голова ПР – Микола Азаров шість років тому обіймав посаду голови Державної податкової адміністрації. Самі розумієте, що і Леонід Данилович і Микола Янович знали про корупцію набагато більше, аніж будь хто в Україні. Бо вони керували державою.

До речі, участь у першому зібранні форуму брав участь перший заступник державного секретаря МВС (а нині – перший заступник глави МВС) Михайло Корнієнко.

Азаров тоді на зібранні заявив, що не претендує на керівну роль у форумі. "Антикорупційний форум" ставив перед собою наступні завдання: здійснювати громадський тиск на вище державне керівництво в інтересах наступу на корупцію; створювати систему громадського контролю над боротьбою з корупції і т.д.
До слова, у липні 2002 року громадська організація "Антикорупційний форум" встановила винагороду за розкриття вбивства Георгія Гонгадзе у розмірі 5 млн. грн. А повідомлення про це поширила... прес-служба Генеральної прокуратури. На її чолі саме у той час став ще один виходець з Державної податкової адміністрації – Святослав Піскун. Який клявся-божився, що доведе справу Гонгадзе до логічного завершення.

Шість років тому головою форуму тому було обрано Геннадія Самофалова – тодішнього заступника голови Партії регіонів і голову благодійного фонду "Професіонал". Між іншим, "Професіонал" у 2004 році приватизував шляхом викупу міжнародний молодіжний центр "Гурзуфський" у Криму.
Сьогодні Самофалов – народний депутат від Партії регіонів.
Ну от практично і все, що можна сказати про "Антикорупційний форум". Минуло вже майже три місяці відтоді, як ця організація отримала право на державну підтримку антикорупційної діяльності.

Люди, хтось чув, що саме зробив "Антикорупційний форум"? Чим вони допомогли владі у боротьбі з корупцією?

Дивно, як на мене, виглядає й те, що Ющенко лише тепер заговорив про згаданий конкурс. Віктор Андрійович, очевидно, був поінформований про нього раніше. Просто мовчав. А тепер вимагає службового розслідування. Ющенко чекав передвиборчої кампанії?

Олександр Омельченко-старший услід за сином увійшов до передвиборчого списку НУ-НС. Делегувала екс-мера до загального списку "Народна самооборона" (номер три у списку). "Ця людина, яка пережила 12 прем'єрів, я вірю, що переживе і 13-го, нам точно необхідна", – заявив Юрій Луценко. І додав при цьому, що Сан Санич користується заслуженим авторитетом у киян.

Читати далі...

Віра Ульянченко відмовилася від балотування до Верховної Ради. Мовляв, не може вона полишити Київщину і людей. Незручно перед ними. Ну що тут скажеш?

Як виявилося, не має депутатських амбіцій і Петро Порошенко. Він, за його словами, отримав цікаву пропозицію від президента Ющенка. Яку – Петро Олексійович поки що не розголошує.
Словом, Віра Іванівна і Петро Олексійович не йдуть до парламенту. Що втратить від цього Верховна Рада? Як на мене, абсолютно нічого. Хтось пам'ятає, чим відзначилася Віра Іванівна у парламенті? Яким законом? Яким виступом?

Ульянченко завжди була гарним товаришем Ющенка і хорошим комунікатором з представниками донецького регіону. Вона цілком може бути вірним другом Віктора Андрійовича й поза парламентом. Щодо ж Порошенка, то його відсутність у Верховній Раді дещо зніме напругу між НУ-НС та БЮТ. Та й зрештою у самій "Нашій Україні".

Принаймні, майбутній розподіл крісел у ВР, треба розуміти, пройде без врахування амбіцій Петра Олексійовича. Або, принаймні, його кадрові претензії будуть виведені за межі пакету "парламент-уряд". Усі, гадаю, ще пам'ятають, чому влітку 2006 року не склалася "помаранчева" більшість у Верховній Раді?

Загалом же оприлюднений сьогодні список кандидатів від "Нашої України" викликає суперечливі почуття. Наприклад: тільки-но вчора Віктора Балога заявив, що співробітники Секретаріату президента не підуть у список НУ-НС. А сьогодні стало відомо, що від НУ балотуються два радники Балоги – Сергій Лукьяненко та Анатолій Медвідь, а також радник президента Павло Ігнатенко. Мені також не зрозуміло, чим у парламенті співак Вакарчук буде кращим за співачку Руслану? Або – для чого молодій і енергійній команді, як позиціонує себе НУ-НС, 68-річний голова НБУ Володимир Стельмах? Я розумію, що у нього є досвід, що він – професіонал, що йому зобов'язанний чимось Віктор Ющенко. Але у даній ситуації, даруйте за цинізм, депутатство Стельмаха виглядає як почесне пенсіонерство у стінах Ради. Як зрештою, і для 71-річного батька Петра Порошенко – Олексія Порошенка.
Одне слово, блок НУ-НС "омолодив" лише першу десятку списку. А шкода.